Архіви позначок: Війна в Україні

14 серпня 2026 р.
ВИНЕСЕННЯ ЧЕСНИХ ДРЕВ ЖИВОТВОРЯЩОГО ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО.
СВЯТКУВАННЯ ВСЕМИЛОСТИВОМУ СПАСУ І ПРЕСВЯТІЙ БОГОРОДИЦІ.
СЕМИ МУЧЕНИКІВ МАККАВЕЇВ

У той час, коли літо непомітно перехиляється до свого завершення, Свята Церква вводить нас у благодатний простір Успенського посту. Віддавна ці дні особливої стриманості були для вірян цілющим часом повернення до власної справжності. Згадуючи первісну історію людства, отці Церкви зазначали, що саме через брак стриманості людина втратила райське блаженство, і саме через усвідомлене самообмеження вона здатна віднайти шлях назад, до втраченого гармонійного зв’язку з Творцем.

Святитель Іван Золотоустий порівнював піст із сильнодіючими ліками, що потребують розсудливого та мудрого використання. Справжня стриманість охоплює всю психофізичну природу людини. Відмова від певної їжі є лише видимою частиною цієї роботи над собою, тоді як головна дія із Божою допомогою звершується глибоко всередині. Вона полягає у відсіканні гніву, осуду, марнослів’я, в очищенні серця для щирої молитви та діяльного милосердя. За словами давніх подвижників, піст має бути «не тіловбивчим, а пристрастевбивчим».

Разом із тим, православна традиція завжди уникала сліпого формалізму. Преподобний Іоанн Касіян Римлянин — один з тих видатних подвижників, що стоять у витоків аскетичної традиції Святої Церкви — в одному зі своїх слів зауважує: «Вони, себто Отці, не передали нам одного правила посту, ні одного способу вживання їжі, ні однакової для всіх міри, оскільки не всі мають однакову силу, не всі одного віку, та й здоров’я не в усіх однакове». Хвороби та немочі, умови праці та стан довкілля — усе це береться до уваги пастирською мудрістю Церкви, залишаючи простір для внутрішньої свободи та любові, яка стоїть вище за будь-які правила.

Вхід у цей період духовного зосередження завжди супроводжується особливими торжествами. У перший день Успенського посту Церква згадує Винесення Чесних Древ Животворящого Хреста Господнього, звершує перше з трьох серпневих святкувань Всемилостивому Спасу та вшановує пам’ять святих мучеників Маккавеїв. На утрені напередодні свята хрест виноситься на середину храму як духовне знамено, як видиме джерело сили для тих, хто вирушає у дорогу посту. До того ж, за багатовіковим звичаєм, цього дня освячується мед нового збору та духмяне зілля, — плоди праці рук людських та Божого благословення.

Святкові богослужіння у Свято-Озерянському храмі очолив настоятель архимандрит Никодим (Силко), йому співслужили клірики храму. На завершення настоятель привітав парафіян з початком Успенського посту та звернувся до громади зі словами духовної настанови:

«Піст — це благодатний час для примноження добрих справ. Помічайте довкола людей, які потребують вашої підтримки. Навіть якщо у вас зараз немає змоги зарадити ділом, завжди можна знайти щире, тепле слово, щоб втішити та розрадити людину. Чим більше милосердя ви виявите, тим більше радості сповнить ваше власне серце, адже ви звершуєте Божу справу. Саме через вас Господь тут, на землі, посилає благо ближньому. Дай Боже, щоб ці дні посту минули у щирій молитві, стриманості та невтомній добродійливості, щоб усі ми змогли достойно зустріти свято Успіння Пресвятої Богородиці й піднести наші посильні молитви перед Її святою Плащаницею».

Свято-Озерянський храм, 13 серпня 2026 р. <br/>ВИНЕСЕННЯ ЧЕСНИХ ДРЕВ ЖИВОТВОРЯЩОГО ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО. <BR/>СВЯТКУВАННЯ ВСЕМИЛОСТИВОМУ СПАСУ І ПРЕСВЯТІЙ БОГОРОДИЦІ. <BR/>СЕМИ МУЧЕНИКІВ МАККАВЕЇВ. <br/>Всенічне бдіння

Свято-Озерянський храм, 13 серпня 2026 р.
ВИНЕСЕННЯ ЧЕСНИХ ДРЕВ ЖИВОТВОРЯЩОГО ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО.
СВЯТКУВАННЯ ВСЕМИЛОСТИВОМУ СПАСУ І ПРЕСВЯТІЙ БОГОРОДИЦІ.
СЕМИ МУЧЕНИКІВ МАККАВЕЇВ.
Всенічне бдіння

Свято-Озерянський храм, 14 серпня 2026 р. <br/>ВИНЕСЕННЯ ЧЕСНИХ ДРЕВ ЖИВОТВОРЯЩОГО ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО. <BR/>СВЯТКУВАННЯ ВСЕМИЛОСТИВОМУ СПАСУ І ПРЕСВЯТІЙ БОГОРОДИЦІ. <BR/>СЕМИ МУЧЕНИКІВ МАККАВЕЇВ. <br/>Божественна Літургія

Свято-Озерянський храм, 14 серпня 2026 р.
ВИНЕСЕННЯ ЧЕСНИХ ДРЕВ ЖИВОТВОРЯЩОГО ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО.
СВЯТКУВАННЯ ВСЕМИЛОСТИВОМУ СПАСУ І ПРЕСВЯТІЙ БОГОРОДИЦІ.
СЕМИ МУЧЕНИКІВ МАККАВЕЇВ.
Божественна Літургія

Прийдіть, вірні, животворчому древу поклонимося, на ньому Христос, Цар слави, волею руки розпростер і возніс нас до першого блаженства, яке раніше ворог із заздрости украв і відігнав нас від Бога. Прийдіть, вірні, древу поклонимося, ним же сподобилися невидимих ворогів знищити голови. Прийдіть, всієї вселенної народи, хрест Господній піснями вшануємо. Радуйся, хресте, загиблого Адама остаточне визволення, тобою бо побожні царі наші хваляться, твоїй бо силі ізраїльські люди підкоряються, тебе нині християни зі страхом цілують, на тобі розп’ятого Бога славлять, взиваючи: Господи, на хресті розіп’ятий помилуй нас як Благий і Чоловіколюбець.
(стихира свята)

28 липня 2026 р.
РІВНОАПОСТОЛЬНОГО ВЕЛИКОГО КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА, У СВЯТОМУ ХРЕЩЕННІ ВАСИЛІЯ

Довгий час світ людський жив у тривожному передчутті. Холодне, мов нічне світило, сяйво давнього Закону вказувало межі, стерегло від цілковитої темряви, але не мало сили зігріти. Закон вимагав, обмежував і судив, залишаючи людину віч-на-віч із власною недосконалістю, мов бідолашного раба перед суворим паном. Але кожна, навіть найдовша ніч має свій кінець. Коли людство, висушене самотністю і страхом, найдужче запрагло тепла, на нього зійшло сонце Благодаті. Вона прийшла не як новий, ще суворіший наказ, а як жива, неосяжна свобода, що скасувала внутрішнє рабство і зробила нас вільними.

Цей нездоланний рух Божого промислу — від холодної букви до живого духа — колись назавжди змінив і нашу землю. Вибір, який зробив рівноапостольний князь Володимир, виявився не лише зміною звичаїв чи пошуком вигоди. Це був вихід із задушливого мороку на широкий, відкритий простір. Він дозволив благодаті пролитися живильною повінню на засушливу землю нашого спраглого і розгубленого краю. Нині, коли наша земля знову палає у страшному вогні війни, ми майже фізично відчуваємо вагу того давнього вибору. Бо та свобода, яку ми нині так відчайдушно боронимо, має не лише земний, але й позачасовий, Небесний вимір. Це наше одвічне право залишатися світлими, вільними дітьми, а не горбитися під тягарем чужого, бездушного закону, нав’язаного силою.

Понині ми, як і незліченні покоління наших предків, маємо дорогоцінну можливість приходити до Божого храму — не для того, щоб сховатися від тривог світу, а щоб знову причаститися цієї внутрішньої свободи. Щоб відчути, як благодать зцілює рани і дає сили вистояти, витримати навіть найтяжчі втрати. Відчути те, про що так мудро написав сучасник Володимира Великого, митрополит Іларіон Київський у своєму «Слові про закон і благодать» майже тисячу років тому:

«Відійшло-бо світло місяця, коли засяяло сонце, так і Закон, коли Благодать з’явилася; і холод нічний іщез, коли сонячна теплота землю зігріла. І вже не горбиться людство в Законі, а в Благодаті розпрямлено ходить…»

Для парафії Свято-Озерянського храму день пам’яті рівноапостольного князя Володимира — це престольне свято, яке тісно пов’язане з історією нашої громади. Володимирський престол має своє унікальне значення, адже саме його освятили найпершим у щойно зведеній будівлі храму. Ця подія відбулася 30 вересня 1901 року, випередивши навіть загальний чин освячення всієї церкви. На той час це був перший і єдиний престол у всьому Харкові, присвячений рівноапостольному Володимиру.

Володимирський приділ Свято-Озерянського храму

Святкування розпочалося напередодні ввечері, коли парафіяни зібралися на Всенічне бдіння. Вранці святкового дня богослужіння продовжилися Молебнем із читанням акафіста та чином водосвяття, після чого відбулася Божественна Літургія. Завершенням спільної молитви стала урочиста хресна хода навколо храму, під час якої духовенство окропило всіх присутніх освяченою водою.

На завершення богослужіння із пастирським словом до вірян звернувся настоятель архимандрит Никодим (Силко):

В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!

Дорогі отці, браття і сестри, щиро вітаю всіх нас із нашим престольним святом — днем пам’яті рівноапостольного князя Володимира. Цей престол завдячує своєю появою щедрій пожертві благодійника на ім’я Володимир. Історія не зберегла для нас його прізвища, але він доклав значних зусиль та коштів, щоб облаштувати цей вівтар на честь свого небесного покровителя.

Вшановуючи пам’ять рівноапостольного Хрестителя, ми маємо згадати й наших особистих наставників. Адже кожен народ свого часу був кимось просвітлений. І в особистому житті кожного з нас теж відбувалося подібне: хтось уперше привів нас до храму, розповів про віру, навчив молитися. Тому сьогодні варто з особливою вдячністю згадати тих людей, які стали нашими провідниками до Христа.

Ми маємо чітко усвідомлювати, що спасіння можливе лише у Христі. Немає іншого шляху, окрім того, що Спаситель був розп’ятий, прийняв смерть за наші гріхи і воскрес заради нашого спасіння. Тому наше головне покликання тут, на землі, — бути Його справжніми учнями та вивчати Святе Письмо. Не варто марно шукати якихось особливих “старців” чи сподіватися на людські слова, треба просто розгортати Євангеліє. Саме там ми знайдемо слова Христа, які залишаються живими в усі часи. Скільки б століть не минуло, відкриваючи Письмо, ми бачимо, що воно торкається саме нашого сьогодення, саме нас — ті заклики і те повчання, які дає нам Господь.

Сьогодні я щиро дякую благочинному харківського Свято-Покровського монастиря архимандриту Пимену (Галковичу) за те, що він завітав до нас на свято. Також складаю подяку духовенству нашого храму та диякону, отцю Руслану Дейнеці, який, обіймаючи посаду депутата у Мерефі, віддано несе ще й дияконський послух. Надзвичайно приємно, що ви приїхали розділити з нами радість цього торжества.

Бажаю всім глибокої духовної радості та Божого благословення за молитвами святого рівноапостольного князя Володимира. Несіть цю радість у свої домівки, і нехай вона постійно супроводжує ваше життя. Нехай дасть Господь, щоб ми нічого не лякалися, адже на все є Його свята воля. Той шлях, який нам відведено на землі, ми маємо пройти достойно — так, щоб не осоромити ім’я Господа нашого Ісуса Христа, а навпаки, безперестанно прославляти Його своїми добрими справами. Амінь!

Свято-Озерянський храм, 27 липня 2026 р. <br/>РІВНОАПОСТОЛЬНОГО ВЕЛИКОГО КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА, У СВЯТОМУ ХРЕЩЕННІ ВАСИЛІЯ. <br/>Всенічне бдіння

Свято-Озерянський храм, 27 липня 2026 р.
РІВНОАПОСТОЛЬНОГО ВЕЛИКОГО КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА, У СВЯТОМУ ХРЕЩЕННІ ВАСИЛІЯ.
Всенічне бдіння

Свято-Озерянський храм, 28 липня 2026 р. <br/>РІВНОАПОСТОЛЬНОГО ВЕЛИКОГО КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА, У СВЯТОМУ ХРЕЩЕННІ ВАСИЛІЯ. <br/>Молебень з акафістом святому Володимиру та водосвяття

Свято-Озерянський храм, 28 липня 2026 р.
РІВНОАПОСТОЛЬНОГО ВЕЛИКОГО КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА, У СВЯТОМУ ХРЕЩЕННІ ВАСИЛІЯ.
Молебень з акафістом святому Володимиру та водосвяття

Свято-Озерянський храм, 28 липня 2026 р. <br/>РІВНОАПОСТОЛЬНОГО ВЕЛИКОГО КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА, У СВЯТОМУ ХРЕЩЕННІ ВАСИЛІЯ. <br/>Божественна Літургія

Свято-Озерянський храм, 28 липня 2026 р.
РІВНОАПОСТОЛЬНОГО ВЕЛИКОГО КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА, У СВЯТОМУ ХРЕЩЕННІ ВАСИЛІЯ.
Божественна Літургія

Свято-Озерянський храм, 28 липня 2026 р. <br/>РІВНОАПОСТОЛЬНОГО ВЕЛИКОГО КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА, У СВЯТОМУ ХРЕЩЕННІ ВАСИЛІЯ. <br/>Хресна хода

Свято-Озерянський храм, 28 липня 2026 р.
РІВНОАПОСТОЛЬНОГО ВЕЛИКОГО КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА, У СВЯТОМУ ХРЕЩЕННІ ВАСИЛІЯ.
Хресна хода

Рівного з апостолами, Володимира, блаженного просвітителя нашого, учителя й отця, зійшовшись, прославмо, бо через нього увірували у Христа Бога, і від темряви до світла наблизилися, очі і серця просвічуємо, в пам’яті його торжествуємо і радіємо, знайшовши його як православного вождя до Царства Небесного.
(Стихира свята)

19 липня 2026 р.
НЕДІЛЯ 7-МА ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ.
ВІЗИТ ДИТЯЧОГО ТЕАТРУ «ТИМУР» ДО СВЯТО-ОЗЕРЯНСЬКОГО ХРАМУ

Коли діти приходять до Божого храму, їхні щирість та відкритість сяють тим особливим, живим світлом, що завжди сповнює радістю, надихає та вселяє надію на краще майбутнє. Цієї неділі парафія Свято-Озерянського храму знову мала велику втіху вітати давніх і добрих друзів — талановитих вихованців харківського юнацького театру «Тимур». Разом зі своїми наставниками діти взяли участь у Божественній Літургії та причастилися Святих Христових Таїн.

Про підсумки минулого театрального року, виклики воєнного часу та нові творчі задуми ми поспілкувалися з керівником театру «Тимур» Антоном Жиляковим.

— Антоне, якими виставами був наповнений минулий театральний сезон «Тимура»?
— У минулому сезоні ми представили глядачам прем’єру, яка називалася «Міо — син короля». Також грали нашу класичну виставу «Маленький принц» і відновили «Мавку». Кожну з цих постановок ми показували неодноразово — загалом за рік удалося зіграти близько п’ятдесяти вистав.

— Що Ви вважаєте найголовнішим результатом і здобутком театру в минулому сезоні?
— Найголовніше те, що нам вдалося зберегти свій колектив. Ми бачимо, що глядач нас любить і продовжує приходити. А ще надзвичайно важливо, що, граючи наші вистави, ми маємо змогу фінансово допомагати нашим військовим.

— Розкажіть про вашу театральну родину сьогодні: чи з’явилися нові актори в колективі?
— Звісно, з приходом великої війни колектив театру частково змінився. Деякі діти виїхали за кордон, рятуючись від небезпеки. Проте до нас долучилися нові вихованці: і ті діти, що залишилися в Харкові, і ті, хто приїхав як переселенці з інших районів області та тимчасово окупованих територій. І хоча склад оновився, та неповторна атмосфера радісної творчості, яка завжди була в нашому театрі, залишилася незмінною.

— Як саме театр, сцена та творчість загалом допомагають дітям справлятися з тривогами війни?
— Коли діти приходять на акторські заняття, репетирують чи безпосередньо грають на сцені, це неабияк відволікає їх від того, що довкола лунають вибухи, летять ракети і триває війна. Це ж стосується і наших глядачів у залі. Усі наші заняття та вистави проходять в облаштованому сховищі, тому діти перебувають у фізичній та психологічній безпеці. Завдяки театру вони мають можливість проживати нормальне, щасливе дитинство. Сподіваюся, що цьому ніщо не завадить.

— Які творчі задуми маєте на прийдешній сезон?
— Маємо надію підготувати прем’єру за мотивами «Хронік Нарнії» К. С. Льюїса — «Лев, Чаклунка та платтяна шафа». Цей твір недарма називають «Євангелієм для дітей». Образ Аслана та загальна глибинна тематика цієї історії нас дуже надихають і захоплюють. Тому маємо велике сподівання, якщо дасть Бог, зіграти цю прем’єру вже наступного року.

Після завершення богослужіння настоятель храму архимандрит Никодим (Силко) звернувся до тимурівців з напуттям та благословив їх на поїздку до Львівської області, де на дітей чекає такий необхідний зараз відпочинок.

Свято-Озерянський храм, 19 липня 2026 р. <br/>НЕДІЛЯ 7-МА ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ. <br/>ВІЗИТ ДИТЯЧОГО ТЕАТРУ «ТИМУР» ДО СВЯТО-ОЗЕРЯНСЬКОГО ХРАМУ

Свято-Озерянський храм, 19 липня 2026 р.
НЕДІЛЯ 7-МА ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ.
ВІЗИТ ДИТЯЧОГО ТЕАТРУ «ТИМУР» ДО СВЯТО-ОЗЕРЯНСЬКОГО ХРАМУ

Сайт Свято-Озерянського храму

Про храм, новини, події, недільна школа, фотоальбом

Архіви позначок: Війна в Україні

14 серпня 2026 р.
ВИНЕСЕННЯ ЧЕСНИХ ДРЕВ ЖИВОТВОРЯЩОГО ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО.
СВЯТКУВАННЯ ВСЕМИЛОСТИВОМУ СПАСУ І ПРЕСВЯТІЙ БОГОРОДИЦІ.
СЕМИ МУЧЕНИКІВ МАККАВЕЇВ

28 липня 2026 р.
РІВНОАПОСТОЛЬНОГО ВЕЛИКОГО КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА, У СВЯТОМУ ХРЕЩЕННІ ВАСИЛІЯ

19 липня 2026 р.
НЕДІЛЯ 7-МА ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ.
ВІЗИТ ДИТЯЧОГО ТЕАТРУ «ТИМУР» ДО СВЯТО-ОЗЕРЯНСЬКОГО ХРАМУ