Коли діти приходять до Божого храму, їхні щирість та відкритість сяють тим особливим, живим світлом, що завжди сповнює радістю, надихає та вселяє надію на краще майбутнє. Цієї неділі парафія Свято-Озерянського храму знову мала велику втіху вітати давніх і добрих друзів — талановитих вихованців харківського юнацького театру «Тимур». Разом зі своїми наставниками діти взяли участь у Божественній Літургії та причастилися Святих Христових Таїн.
Про підсумки минулого театрального року, виклики воєнного часу та нові творчі задуми ми поспілкувалися з керівником театру «Тимур» Антоном Жиляковим.
— Антоне, якими виставами був наповнений минулий театральний сезон «Тимура»?
— У минулому сезоні ми представили глядачам прем’єру, яка називалася «Міо — син короля». Також грали нашу класичну виставу «Маленький принц» і відновили «Мавку». Кожну з цих постановок ми показували неодноразово — загалом за рік удалося зіграти близько п’ятдесяти вистав.
— Що Ви вважаєте найголовнішим результатом і здобутком театру в минулому сезоні?
— Найголовніше те, що нам вдалося зберегти свій колектив. Ми бачимо, що глядач нас любить і продовжує приходити. А ще надзвичайно важливо, що, граючи наші вистави, ми маємо змогу фінансово допомагати нашим військовим.
— Розкажіть про вашу театральну родину сьогодні: чи з’явилися нові актори в колективі?
— Звісно, з приходом великої війни колектив театру частково змінився. Деякі діти виїхали за кордон, рятуючись від небезпеки. Проте до нас долучилися нові вихованці: і ті діти, що залишилися в Харкові, і ті, хто приїхав як переселенці з інших районів області та тимчасово окупованих територій. І хоча склад оновився, та неповторна атмосфера радісної творчості, яка завжди була в нашому театрі, залишилася незмінною.
— Як саме театр, сцена та творчість загалом допомагають дітям справлятися з тривогами війни?
— Коли діти приходять на акторські заняття, репетирують чи безпосередньо грають на сцені, це неабияк відволікає їх від того, що довкола лунають вибухи, летять ракети і триває війна. Це ж стосується і наших глядачів у залі. Усі наші заняття та вистави проходять в облаштованому сховищі, тому діти перебувають у фізичній та психологічній безпеці. Завдяки театру вони мають можливість проживати нормальне, щасливе дитинство. Сподіваюся, що цьому ніщо не завадить.
— Які творчі задуми маєте на прийдешній сезон?
— Маємо надію підготувати прем’єру за мотивами «Хронік Нарнії» К. С. Льюїса — «Лев, Чаклунка та платтяна шафа». Цей твір недарма називають «Євангелієм для дітей». Образ Аслана та загальна глибинна тематика цієї історії нас дуже надихають і захоплюють. Тому маємо велике сподівання, якщо дасть Бог, зіграти цю прем’єру вже наступного року.
Після завершення богослужіння настоятель храму архимандрит Никодим (Силко) звернувся до тимурівців з напуттям та благословив їх на поїздку до Львівської області, де на дітей чекає такий необхідний зараз відпочинок.
Свято-Озерянський храм, 19 липня 2026 р. НЕДІЛЯ 7-МА ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ. ВІЗИТ ДИТЯЧОГО ТЕАТРУ «ТИМУР» ДО СВЯТО-ОЗЕРЯНСЬКОГО ХРАМУ
Свято-Озерянський храм, 19 липня 2026 р. НЕДІЛЯ 7-МА ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ. ВІЗИТ ДИТЯЧОГО ТЕАТРУ «ТИМУР» ДО СВЯТО-ОЗЕРЯНСЬКОГО ХРАМУ
Свято-Озерянський храм, 19 липня 2026 р. НЕДІЛЯ 7-МА ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ. ВІЗИТ ДИТЯЧОГО ТЕАТРУ «ТИМУР» ДО СВЯТО-ОЗЕРЯНСЬКОГО ХРАМУ
У благословенні дні, що пролягають між святкуванням навіки змінившого світ Різдва Христового, та світлим днем, коли ми згадуємо явлення Пресвятої Трійці на Йордані, Церква перебуває у стані безперервного, світлозарного торжества. Цей особливий час, який ми іменуємо Святками, є не просто низкою днів, вільних від посту, але єдиним, безперервним святом — немовби людське серце не здатне вмістити всю велич Боговтілення в одну лише добу. Історично ці дні сягають корінням у перші віки християнства, коли Різдво і Богоявлення святкувалися як єдине торжество Теофанії. А після їх розділення у V сторіччі святі Отці Церкви заповіли шанувати усі ці дванадцять днів як «святе дванадцятидення», освячуючи кожну мить радістю про те, що «З нами Бог». Це час, коли небо схиляється до землі так низько, що ангельський спів стає чутним для кожної віруючої душі, а земна суєта поступається місцем величному спогляданню Таїнства.
У цьому сяючому сузір’ї святкових днів, мов коштовні камені у вінці, променіють пам’яті святих, що послужили тайні Спасіння. Одразу після Різдва ми вшановуємо Собор Пресвятої Богородиці, а за ним — праведного Йосифа Обручника, царя Давида і Якова, брата Господнього. На восьмий день, являючи нам приклад смирення і виконання закону, звершується свято Обрізання Господнього, яке дивним чином поєднується з пам’яттю великого вселенського вчителя — святителя Василія Великого.
В усі віки по Різдві Христовому християнські народи зберігали та збагачували традицію святкування цих днів — не у лінивстві та розвагах, а в дієвій любові та духовному піднесенні. У давнину в цей час царі та вельможі відвідували в’язниці й лікарні, роздавали милостиню, наслідуючи Христа, що збагатив нас Своїм убозтвом. Це був час, коли скасовувалися земні поклони, аби підкреслити, що ми — викуплені сини, а не раби; час, коли християни ходили з дому в дім, ділячись радістю про народженого Месію, перетворюючи звичайні гостини на священну трапезу любові. У різних традиціях ці дні наповнювалися особливим змістом: десь влаштовували містерії, що відтворювали події вертепу, десь запалювали вогні, розганяючи зимову темряву, але всюди панувала єдина думка — про присутність Живого Бога посеред Свого народу.
На нашій же благословенній українській землі Святки набули особливого, неповторного звучання, ставши справжньою симфонією народної душі. Україна в ці дні перетворювалася на величезний храм під відкритим небом, де від хати до хати, від села до міста линула багатоголоса коляда, що прославляла новонароджене Дитя. Живий вертеп, несучи зірку, що символізує світло розуму та віри, стукав у двері кожного дому, благовістячи про велику радість. За щедрим столом збиралися родини, єднаючись у любові та прощенні, аби в мирі й злагоді, з очищеним серцем дійти до Йорданських вод. І в цьому дивовижному сплетінні церковної молитви та народної традиції, у цьому щирому вітанні «Христос народився — славімо Його!», не зламане усіма страшними лихоліттями, й понині б’ється живе серце нашої віри, оновлюючись щороку разом із вічним і завжди новим Різдвом.
У неділю після Різдва Христового та день пам’яті праведного Йосифа Обручника, царя Давида і Якова, брата Господнього у Свято-Озерянському храмі звершувалися рання та пізня Божественні Літургії. Пізнє Богослужіння було особливо урочистим та піднесеним — торжество Святих днів розділили з парафіянами Високопреосвященніший Онуфрій, митрополит Харківський і Богодухівський та почесний гість Харківської єпархії, архиєпископ Переяслав-Хмельницький Діонісій, вікарій Київської єпархії. Архиєреям співслужили настоятель архимандрит Никодим (Силко), клірики храму та священники Харківської єпархії.
На завершитення урочистого Богослужіння Високопреосвященніший владика Онуфрій із теплотою звернувся до гостя, дякуючи за радість спільної молитви та багаторічну духовну дружбу. Він підкреслив, що нинішнє євхаристійне єднання стало справжньою трапезою вічного життя, за якою підносилися ревні прохання до Всевишнього про багатостраждальну Україну. Архіпастир наголосив, що кожне Богослужіння як у всій нашій єпархії, так і у цьому величному храмі, який святкує своє 125-річчя, є неустанним взиванням до Бога за захисників Вітчизни, котрі жертовно боронять рідну землю, та за мир і злагоду в нашому суспільстві.
З особливою вдячністю Харківський архіпастир згадав про першосвятительську опіку Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, просивши передати Предстоятелю уклін та найкращі побажання від слобожанської пастви. Владика відзначив незламність духу харків’ян, які, попри чотири роки жорстоких випробувань та обстрілів, не полишили міста-героя, але, подібно до перших християн, наповнюють храми незламного міста. Своє слово він завершив подякою вірянам, що зібралися під покровом Озерянської ікони Божої Матері, являючи приклад істинної стійкості у вірі.
У відповідь Преосвященніший владика Діонісій засвідчив, що прибув із почесною місією — передати благословення та слова глибокої любові, поваги й співчуття від Блаженнішого Митрополита Онуфрія «від однієї столиці до іншої». Гість зауважив, що саме тут, у горнилі випробувань, молитва набуває особливої, справжньої сили. Він богословськи осмислив свято Різдва як дотик до «великої благочестя тайни» — явлення Бога у плоті, що дарує нам, грішним, невимовне щастя співучасті з Творцем та можливість називати Його своїм Отцем, єднаючи Небо із землею, що нині торжествує.
Насамкінець владика Діонісій поділився трепетними особистими переживаннями, зізнавшись, що Свято-Озерянський храм є для нього рідним, адже саме сюди він ще малим хлопчиком приходив вклонитися чудотворному образу Покровительки Слобожанщини. Для нього стало несподіваним і великим духовним дарунком звершувати тут службу Божу вже в архієрейському сані. Складаючи подяку за гостинність, він закликав благословення новонародженого Христа на керуючого архієрея, духовенство та всю харківську паству, яка мужньо переносить часи неспокою.
Свято-Озерянський храм. НЕДІЛЯ 31-ША ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ, ПІСЛЯ РІЗДВА ХРИСТОВОГО. ПРАВЕДНОГО ІОСИФА ОБРУЧНИКА, ДАВИДА ЦАРЯ І ЯКОВА, БРАТА ГОСПОДНЬОГО. 11 січня 2026 р. Архиєрейська Божественна Літургія
Свято-Озерянський храм. НЕДІЛЯ 31-ША ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ, ПІСЛЯ РІЗДВА ХРИСТОВОГО. ПРАВЕДНОГО ІОСИФА ОБРУЧНИКА, ДАВИДА ЦАРЯ І ЯКОВА, БРАТА ГОСПОДНЬОГО. 11 січня 2026 р. Архиєрейська Божественна Літургія
Свято-Озерянський храм. НЕДІЛЯ 31-ША ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ, ПІСЛЯ РІЗДВА ХРИСТОВОГО. ПРАВЕДНОГО ІОСИФА ОБРУЧНИКА, ДАВИДА ЦАРЯ І ЯКОВА, БРАТА ГОСПОДНЬОГО. 11 січня 2026 р. Архиєрейська Божественна Літургія
Свято-Озерянський храм. НЕДІЛЯ 31-ША ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ, ПІСЛЯ РІЗДВА ХРИСТОВОГО. ПРАВЕДНОГО ІОСИФА ОБРУЧНИКА, ДАВИДА ЦАРЯ І ЯКОВА, БРАТА ГОСПОДНЬОГО. 11 січня 2026 р. Архиєрейська Божественна Літургія
Свято-Озерянський храм. НЕДІЛЯ 31-ША ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ, ПІСЛЯ РІЗДВА ХРИСТОВОГО. ПРАВЕДНОГО ІОСИФА ОБРУЧНИКА, ДАВИДА ЦАРЯ І ЯКОВА, БРАТА ГОСПОДНЬОГО. 11 січня 2026 р. Архиєрейська Божественна Літургія
Свято-Озерянський храм. НЕДІЛЯ 31-ША ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ, ПІСЛЯ РІЗДВА ХРИСТОВОГО. ПРАВЕДНОГО ІОСИФА ОБРУЧНИКА, ДАВИДА ЦАРЯ І ЯКОВА, БРАТА ГОСПОДНЬОГО. 11 січня 2026 р. Архиєрейська Божественна Літургія
Свято-Озерянський храм. НЕДІЛЯ 31-ША ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ, ПІСЛЯ РІЗДВА ХРИСТОВОГО. ПРАВЕДНОГО ІОСИФА ОБРУЧНИКА, ДАВИДА ЦАРЯ І ЯКОВА, БРАТА ГОСПОДНЬОГО. 11 січня 2026 р. Архиєрейська Божественна Літургія
Свято-Озерянський храм. НЕДІЛЯ 31-ША ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ, ПІСЛЯ РІЗДВА ХРИСТОВОГО. ПРАВЕДНОГО ІОСИФА ОБРУЧНИКА, ДАВИДА ЦАРЯ І ЯКОВА, БРАТА ГОСПОДНЬОГО. 11 січня 2026 р. Архиєрейська Божественна Літургія
Свято-Озерянський храм. НЕДІЛЯ 31-ША ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ, ПІСЛЯ РІЗДВА ХРИСТОВОГО. ПРАВЕДНОГО ІОСИФА ОБРУЧНИКА, ДАВИДА ЦАРЯ І ЯКОВА, БРАТА ГОСПОДНЬОГО. 11 січня 2026 р. Архиєрейська Божественна Літургія
Вшануймо, вірні, з Яковом, славним Богобратом, Давида богоотця, Йосифа ж божественного, обручника Богородиці; вони послужили Божественному Різдву у Вифлеємі-граді, побожно з ангелами, волхвами і пастирями пісню Йому співаючи як Богові і Владиці.
(Світильний свята)
Невидимим й незнаним світу, та любим і благоуханним Господу, крізь усі злі негоди, віддавна тихо квітне у родах нашої землі особливий вид святості — непоказний, мовчазний, прихований у простій праці, щоденному спокійному терпінні та непохитній вірності Богу. Саме таку святість ми бачимо у преподобних Спиридоні і Никодимі, у двох світочах, що сяяли в одному з найпотаємніших куточків Києво-Печерської Лаври — у монастирській проскурні. Будучи людьми простими, «невігласами словом, але не розумом», вони перетворили свій важкий труд випікання хліба на безперервну святу молитву. Чи рубаючи дрова, чи місіючи тісто, вони ні на мить не припиняли своєї головної справи — невпинного співу Псалтиря, приносячи Богові чисту жертву не лише від плодів своєї праці, але й від плоду своїх уст.
Для парафії Свято-Озерянського храму день пам’яті цих смиренних печерських трудівників сповнений особливої, особистої радості та глибокої вдячності. Саме в цей день відзначає своє тезоімеництво настоятель храму, архимандрит Никодим (Силко) — пастир, духовний отець, невтомний молитовник та мудрий порадник не лише для наших парафіян, але й для багатьох вірян як у нашій країні, так і за її межами.
Численні духовні чада, вихованці та друзі отця Никодима зібралися цього дня у нашому храмі на спільну молитву, щоб подякувати Богові за Його пастиря та привітати іменинника. Зранку було прочитано акафіст святим Спірідону та Никодиму, потому сонм священства на чолі з настоятелем звершив Божественну Літургію. Після Богослужіння присутні теплими щирими словами дякували отцю Никодиму за дієву любов та невтомну працю на ниві Христовій, що триває вже четвертий десяток років. Настоятель подякував навзаєм та побажав усім Божої допомоги за молитвами преподобних Спиридона та Никодима.
Свято-Озерянський храм. ПРЕПОДОБНИХ СПИРИДОНА І НИКОДИМА, ПРОСКУРНИКІВ ПЕЧЕРСЬКИХ. 13 листопада 2025 р. Акафіст преподобним Спиридону і Никодиму
Свято-Озерянський храм. ПРЕПОДОБНИХ СПИРИДОНА І НИКОДИМА, ПРОСКУРНИКІВ ПЕЧЕРСЬКИХ. 13 листопада 2025 р. Божественна Літургія
Свято-Озерянський храм. ПРЕПОДОБНИХ СПИРИДОНА І НИКОДИМА, ПРОСКУРНИКІВ ПЕЧЕРСЬКИХ. 13 листопада 2025 р. Божественна Літургія
Свято-Озерянський храм. ПРЕПОДОБНИХ СПИРИДОНА І НИКОДИМА, ПРОСКУРНИКІВ ПЕЧЕРСЬКИХ. 13 листопада 2025 р. Божественна Літургія
Свято-Озерянський храм. ПРЕПОДОБНИХ СПИРИДОНА І НИКОДИМА, ПРОСКУРНИКІВ ПЕЧЕРСЬКИХ. 13 листопада 2025 р. Привітання настоятеля
Свято-Озерянський храм. ПРЕПОДОБНИХ СПИРИДОНА І НИКОДИМА, ПРОСКУРНИКІВ ПЕЧЕРСЬКИХ. 13 листопада 2025 р. Привітання настоятеля
Обрана двійце печерських проскурників, прославляємо вас з любов’ю, преподобні Спиридоне і Никодиме! Ви, що змалку Христа Бога всім серцем возлюбили і аж до самої кончини життя Йому послужили, у невпинному псалмоспіві та приготуванні святого хліба просяявши; нині ж у радості біля Престолу Святої Тройці предстоїте, тож моліться за всіх, хто ревно вас призиває і вдячними устами зворушливо оспівує: Радуйтеся, Спиридоне і Никодиме, смиренні проскурники печерські!
(Кондак акафиста)
