У благословенні дні, що пролягають між святкуванням навіки змінившого світ Різдва Христового, та світлим днем, коли ми згадуємо явлення Пресвятої Трійці на Йордані, Церква перебуває у стані безперервного, світлозарного торжества. Цей особливий час, який ми іменуємо Святками, є не просто низкою днів, вільних від посту, але єдиним, безперервним святом — немовби людське серце не здатне вмістити всю велич Боговтілення в одну лише добу. Історично ці дні сягають корінням у перші віки християнства, коли Різдво і Богоявлення святкувалися як єдине торжество Теофанії. А після їх розділення у V сторіччі святі Отці Церкви заповіли шанувати усі ці дванадцять днів як «святе дванадцятидення», освячуючи кожну мить радістю про те, що «З нами Бог». Це час, коли небо схиляється до землі так низько, що ангельський спів стає чутним для кожної віруючої душі, а земна суєта поступається місцем величному спогляданню Таїнства.

У цьому сяючому сузір’ї святкових днів, мов коштовні камені у вінці, променіють пам’яті святих, що послужили тайні Спасіння. Одразу після Різдва ми вшановуємо Собор Пресвятої Богородиці, а за ним — праведного Йосифа Обручника, царя Давида і Якова, брата Господнього. На восьмий день, являючи нам приклад смирення і виконання закону, звершується свято Обрізання Господнього, яке дивним чином поєднується з пам’яттю великого вселенського вчителя — святителя Василія Великого.

В усі віки по Різдві Христовому християнські народи зберігали та збагачували традицію святкування цих днів — не у лінивстві та розвагах, а в дієвій любові та духовному піднесенні. У давнину в цей час царі та вельможі відвідували в’язниці й лікарні, роздавали милостиню, наслідуючи Христа, що збагатив нас Своїм убозтвом. Це був час, коли скасовувалися земні поклони, аби підкреслити, що ми — викуплені сини, а не раби; час, коли християни ходили з дому в дім, ділячись радістю про народженого Месію, перетворюючи звичайні гостини на священну трапезу любові. У різних традиціях ці дні наповнювалися особливим змістом: десь влаштовували містерії, що відтворювали події вертепу, десь запалювали вогні, розганяючи зимову темряву, але всюди панувала єдина думка — про присутність Живого Бога посеред Свого народу.

На нашій же благословенній українській землі Святки набули особливого, неповторного звучання, ставши справжньою симфонією народної душі. Україна в ці дні перетворювалася на величезний храм під відкритим небом, де від хати до хати, від села до міста линула багатоголоса коляда, що прославляла новонароджене Дитя. Живий вертеп, несучи зірку, що символізує світло розуму та віри, стукав у двері кожного дому, благовістячи про велику радість. За щедрим столом збиралися родини, єднаючись у любові та прощенні, аби в мирі й злагоді, з очищеним серцем дійти до Йорданських вод. І в цьому дивовижному сплетінні церковної молитви та народної традиції, у цьому щирому вітанні «Христос народився — славімо Його!», не зламане усіма страшними лихоліттями, й понині б’ється живе серце нашої віри, оновлюючись щороку разом із вічним і завжди новим Різдвом.

---

У неділю після Різдва Христового та день пам’яті праведного Йосифа Обручника, царя Давида і Якова, брата Господнього у Свято-Озерянському храмі звершувалися рання та пізня Божественні Літургії. Пізнє Богослужіння було особливо урочистим та піднесеним — торжество Святих днів розділили з парафіянами Високопреосвященніший Онуфрій, митрополит Харківський і Богодухівський та почесний гість Харківської єпархії, архиєпископ Переяслав-Хмельницький Діонісій, вікарій Київської єпархії. Архиєреям співслужили настоятель архимандрит Никодим (Силко), клірики храму та священники Харківської єпархії.

На завершитення урочистого Богослужіння Високопреосвященніший владика Онуфрій із теплотою звернувся до гостя, дякуючи за радість спільної молитви та багаторічну духовну дружбу. Він підкреслив, що нинішнє євхаристійне єднання стало справжньою трапезою вічного життя, за якою підносилися ревні прохання до Всевишнього про багатостраждальну Україну. Архіпастир наголосив, що кожне Богослужіння як у всій нашій єпархії, так і у цьому величному храмі, який святкує своє 125-річчя, є неустанним взиванням до Бога за захисників Вітчизни, котрі жертовно боронять рідну землю, та за мир і злагоду в нашому суспільстві.

З особливою вдячністю Харківський архіпастир згадав про першосвятительську опіку Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, просивши передати Предстоятелю уклін та найкращі побажання від слобожанської пастви. Владика відзначив незламність духу харків’ян, які, попри чотири роки жорстоких випробувань та обстрілів, не полишили міста-героя, але, подібно до перших християн, наповнюють храми незламного міста. Своє слово він завершив подякою вірянам, що зібралися під покровом Озерянської ікони Божої Матері, являючи приклад істинної стійкості у вірі.

У відповідь Преосвященніший владика Діонісій засвідчив, що прибув із почесною місією — передати благословення та слова глибокої любові, поваги й співчуття від Блаженнішого Митрополита Онуфрія «від однієї столиці до іншої». Гість зауважив, що саме тут, у горнилі випробувань, молитва набуває особливої, справжньої сили. Він богословськи осмислив свято Різдва як дотик до «великої благочестя тайни» — явлення Бога у плоті, що дарує нам, грішним, невимовне щастя співучасті з Творцем та можливість називати Його своїм Отцем, єднаючи Небо із землею, що нині торжествує.

Насамкінець владика Діонісій поділився трепетними особистими переживаннями, зізнавшись, що Свято-Озерянський храм є для нього рідним, адже саме сюди він ще малим хлопчиком приходив вклонитися чудотворному образу Покровительки Слобожанщини. Для нього стало несподіваним і великим духовним дарунком звершувати тут службу Божу вже в архієрейському сані. Складаючи подяку за гостинність, він закликав благословення новонародженого Христа на керуючого архієрея, духовенство та всю харківську паству, яка мужньо переносить часи неспокою.

---

Вшануймо, вірні, з Яковом, славним Богобратом, Давида богоотця, Йосифа ж божественного, обручника Богородиці; вони послужили Божественному Різдву у Вифлеємі-граді, побожно з ангелами, волхвами і пастирями пісню Йому співаючи як Богові і Владиці.
(Світильний свята)

---

Альбом світлин Неділі після Різдва Христового