Архіви позначок: Престольні свята

28 липня 2026 р.
РІВНОАПОСТОЛЬНОГО ВЕЛИКОГО КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА, У СВЯТОМУ ХРЕЩЕННІ ВАСИЛІЯ

Довгий час світ людський жив у тривожному передчутті. Холодне, мов нічне світило, сяйво давнього Закону вказувало межі, стерегло від цілковитої темряви, але не мало сили зігріти. Закон вимагав, обмежував і судив, залишаючи людину віч-на-віч із власною недосконалістю, мов бідолашного раба перед суворим паном. Але кожна, навіть найдовша ніч має свій кінець. Коли людство, висушене самотністю і страхом, найдужче запрагло тепла, на нього зійшло сонце Благодаті. Вона прийшла не як новий, ще суворіший наказ, а як жива, неосяжна свобода, що скасувала внутрішнє рабство і зробила нас вільними.

Цей нездоланний рух Божого промислу — від холодної букви до живого духа — колись назавжди змінив і нашу землю. Вибір, який зробив рівноапостольний князь Володимир, виявився не лише зміною звичаїв чи пошуком вигоди. Це був вихід із задушливого мороку на широкий, відкритий простір. Він дозволив благодаті пролитися живильною повінню на засушливу землю нашого спраглого і розгубленого краю. Нині, коли наша земля знову палає у страшному вогні війни, ми майже фізично відчуваємо вагу того давнього вибору. Бо та свобода, яку ми нині так відчайдушно боронимо, має не лише земний, але й позачасовий, Небесний вимір. Це наше одвічне право залишатися світлими, вільними дітьми, а не горбитися під тягарем чужого, бездушного закону, нав’язаного силою.

Понині ми, як і незліченні покоління наших предків, маємо дорогоцінну можливість приходити до Божого храму — не для того, щоб сховатися від тривог світу, а щоб знову причаститися цієї внутрішньої свободи. Щоб відчути, як благодать зцілює рани і дає сили вистояти, витримати навіть найтяжчі втрати. Відчути те, про що так мудро написав сучасник Володимира Великого, митрополит Іларіон Київський у своєму «Слові про закон і благодать» майже тисячу років тому:

«Відійшло-бо світло місяця, коли засяяло сонце, так і Закон, коли Благодать з’явилася; і холод нічний іщез, коли сонячна теплота землю зігріла. І вже не горбиться людство в Законі, а в Благодаті розпрямлено ходить…»

Для парафії Свято-Озерянського храму день пам’яті рівноапостольного князя Володимира — це престольне свято, яке тісно пов’язане з історією нашої громади. Володимирський престол має своє унікальне значення, адже саме його освятили найпершим у щойно зведеній будівлі храму. Ця подія відбулася 30 вересня 1901 року, випередивши навіть загальний чин освячення всієї церкви. На той час це був перший і єдиний престол у всьому Харкові, присвячений рівноапостольному Володимиру.

Володимирський приділ Свято-Озерянського храму

Святкування розпочалося напередодні ввечері, коли парафіяни зібралися на Всенічне бдіння. Вранці святкового дня богослужіння продовжилися Молебнем із читанням акафіста та чином водосвяття, після чого відбулася Божественна Літургія. Завершенням спільної молитви стала урочиста хресна хода навколо храму, під час якої духовенство окропило всіх присутніх освяченою водою.

На завершення богослужіння із пастирським словом до вірян звернувся настоятель архимандрит Никодим (Силко):

В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!

Дорогі отці, браття і сестри, щиро вітаю всіх нас із нашим престольним святом — днем пам’яті рівноапостольного князя Володимира. Цей престол завдячує своєю появою щедрій пожертві благодійника на ім’я Володимир. Історія не зберегла для нас його прізвища, але він доклав значних зусиль та коштів, щоб облаштувати цей вівтар на честь свого небесного покровителя.

Вшановуючи пам’ять рівноапостольного Хрестителя, ми маємо згадати й наших особистих наставників. Адже кожен народ свого часу був кимось просвітлений. І в особистому житті кожного з нас теж відбувалося подібне: хтось уперше привів нас до храму, розповів про віру, навчив молитися. Тому сьогодні варто з особливою вдячністю згадати тих людей, які стали нашими провідниками до Христа.

Ми маємо чітко усвідомлювати, що спасіння можливе лише у Христі. Немає іншого шляху, окрім того, що Спаситель був розп’ятий, прийняв смерть за наші гріхи і воскрес заради нашого спасіння. Тому наше головне покликання тут, на землі, — бути Його справжніми учнями та вивчати Святе Письмо. Не варто марно шукати якихось особливих “старців” чи сподіватися на людські слова, треба просто розгортати Євангеліє. Саме там ми знайдемо слова Христа, які залишаються живими в усі часи. Скільки б століть не минуло, відкриваючи Письмо, ми бачимо, що воно торкається саме нашого сьогодення, саме нас — ті заклики і те повчання, які дає нам Господь.

Сьогодні я щиро дякую благочинному харківського Свято-Покровського монастиря архимандриту Пимену (Галковичу) за те, що він завітав до нас на свято. Також складаю подяку духовенству нашого храму та диякону, отцю Руслану Дейнеці, який, обіймаючи посаду депутата у Мерефі, віддано несе ще й дияконський послух. Надзвичайно приємно, що ви приїхали розділити з нами радість цього торжества.

Бажаю всім глибокої духовної радості та Божого благословення за молитвами святого рівноапостольного князя Володимира. Несіть цю радість у свої домівки, і нехай вона постійно супроводжує ваше життя. Нехай дасть Господь, щоб ми нічого не лякалися, адже на все є Його свята воля. Той шлях, який нам відведено на землі, ми маємо пройти достойно — так, щоб не осоромити ім’я Господа нашого Ісуса Христа, а навпаки, безперестанно прославляти Його своїми добрими справами. Амінь!

Свято-Озерянський храм, 27 липня 2026 р. <br/>РІВНОАПОСТОЛЬНОГО ВЕЛИКОГО КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА, У СВЯТОМУ ХРЕЩЕННІ ВАСИЛІЯ. <br/>Всенічне бдіння

Свято-Озерянський храм, 27 липня 2026 р.
РІВНОАПОСТОЛЬНОГО ВЕЛИКОГО КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА, У СВЯТОМУ ХРЕЩЕННІ ВАСИЛІЯ.
Всенічне бдіння

Свято-Озерянський храм, 28 липня 2026 р. <br/>РІВНОАПОСТОЛЬНОГО ВЕЛИКОГО КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА, У СВЯТОМУ ХРЕЩЕННІ ВАСИЛІЯ. <br/>Молебень з акафістом святому Володимиру та водосвяття

Свято-Озерянський храм, 28 липня 2026 р.
РІВНОАПОСТОЛЬНОГО ВЕЛИКОГО КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА, У СВЯТОМУ ХРЕЩЕННІ ВАСИЛІЯ.
Молебень з акафістом святому Володимиру та водосвяття

Свято-Озерянський храм, 28 липня 2026 р. <br/>РІВНОАПОСТОЛЬНОГО ВЕЛИКОГО КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА, У СВЯТОМУ ХРЕЩЕННІ ВАСИЛІЯ. <br/>Божественна Літургія

Свято-Озерянський храм, 28 липня 2026 р.
РІВНОАПОСТОЛЬНОГО ВЕЛИКОГО КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА, У СВЯТОМУ ХРЕЩЕННІ ВАСИЛІЯ.
Божественна Літургія

Свято-Озерянський храм, 28 липня 2026 р. <br/>РІВНОАПОСТОЛЬНОГО ВЕЛИКОГО КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА, У СВЯТОМУ ХРЕЩЕННІ ВАСИЛІЯ. <br/>Хресна хода

Свято-Озерянський храм, 28 липня 2026 р.
РІВНОАПОСТОЛЬНОГО ВЕЛИКОГО КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА, У СВЯТОМУ ХРЕЩЕННІ ВАСИЛІЯ.
Хресна хода

Рівного з апостолами, Володимира, блаженного просвітителя нашого, учителя й отця, зійшовшись, прославмо, бо через нього увірували у Христа Бога, і від темряви до світла наблизилися, очі і серця просвічуємо, в пам’яті його торжествуємо і радіємо, знайшовши його як православного вождя до Царства Небесного.
(Стихира свята)

29 червня 2026 р.
ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ

Сьогодні ми згадуємо знаменну подію, що сталася неподалік від Харкова у XVII столітті, в лихі часи жорстоких татарських набігів. Від батьків до дітей, багато поколінь передавалася на нашій слобожанській землі ця дивна оповідь, зберігаючи в собі щось значно глибше, ніж просто відгомін минулого.

Зазвичай розповідали так: один із місцевих селян, косячи траву, з розмаху розітнув косою щось у гущавині. Тієї ж миті пролунав стогін, наче від болю живої людини. Схилившись, косар побачив розсічену навпіл ікону Богородиці: одна частина лишилася на косі, а інша стояла біля коріння дерева поруч із запаленою свічкою. Охоплений трепетом, чоловік забрав обидві половини до своєї хати, благоговійно склав їх разом і залишив роботу заради молитви. Проте на ранок ікона з хати зникла. Вона опинилася на тому самому місці за лісом — але вже цілою, зціленою від страшного удару, а з-під землі там забило джерело чистої води.

Ця надзвичайна історія лунко відгукується в серці кожного вірянина саме зараз, у буревіях нашого сьогодення. Божественне входить у наш світ не в недоторканній величі, а у вразливості. Богородиця відповідає на випадковий, сліпий удар людської коси не гнівом, а людським стогоном — Вона розділяє біль цього світу, приймає на себе рану нашого невідання та нашої жорстокості. У цьому стогоні відчувається повна єдність Неба з кожною скаліченою долею, з кожним болем, що розриває життя навпіл.

Але пошкоджена ікона зцілюється, і там, де була завдана рана, починає бити джерело. Для нас, жителів сьогоднішньої зраненої Слобожанщини, це обітниця того, що розсічене може зростися. Що Божа благодать здатна зцілити навіть ті розриви, які здаються непоправними, і що на місці наших найглибших ран, якщо щиро проситимемо Господа та Його Пресвяту Матір, колись обов’язково заб’є джерело нового життя.

Святкові богослужіння на честь головної святині Харківщини пройшли у Свято-Озерянському храмі за звичним чином, але з урочистою соборною піднесеністю. Напередодні ввечері звершувалося Всенічне бдіння, а день свята розпочався з молебню з акафістом та водосвяття. Цього разу до спільної молитви долучилося чимало вірян і гостей: клірикам нашого храму співслужило духовенство Харківської та Ізюмської єпархій, а також ченці харківського Свято-Покровського монастиря.Божественну Літургію, під час якої парафіяни приступали до таїнств Сповіді та Причастя, очолив Високопреосвященніший Онуфрій, митрополит Харківський і Богодухівський.

Після співу Причасного вірша з пастирським словом до громади звернувся настоятель Преображенського храму Харкова протоієрей Віктор Бурбела. У своїй проповіді він згадав історію Озерянської ікони та наголосив, що хоча оригінальний образ, врятований від наруги у тридцятих роках минулого століття, досі залишається прихованим, благодатний зв’язок із Небом завжди відкритий для нас. Це підтверджує як давнє дивовижне зцілення від сліпоти нашого земляка Григорія Квітки-Основ’яненка, так і безліч сучасних свідчень. Спираючись на євангельський сюжет про шлюб у Кані Галілейській, отець Віктор підкреслив важливу думку: Божа Матір помічає людську нестачу ще до того, як Її про це попросять, і прагне вибудувати живий діалог нашого серця з Христом. Сьогодні, коли молитви українців здебільшого народжуються зі скорботи та важкого тягаря війни, це розуміння стає особливо важливим. Звертаючись до Богородиці у найскладніші часи, ми залишаємо місце для того справжнього дива внутрішнього перетворення та Божої допомоги, яке виходить за межі суто людських можливостей.

Наприкінці богослужіння настоятель архимандрит Никодим (Силко) звернувся зі словами глибокої вдячності до архіпастиря та духовенства, які розділили радість свята. Він щиро подякував митрополиту Онуфрію за очолену Літургію в день пам’яті з’явлення Озерянської ікони Божої Матері, побажавши йому міцного здоров’я та повсякчасного покрову Пресвятої Богородиці в його архипастирському служінні.

У своєму слові у відповідь Високопреосвященніший владика привітав громаду, нагадавши про безмежну материнську любов Богородиці, яка своїм омофором покриває весь людський рід. Знову згадуючи про долю давньої святині, митрополит Онуфрій підкреслив: хоча ми позбавлені можливості молитися перед самим оригіналом, Озерянська ікона продовжує невидимо жити в наших серцях, душах і щирих молитвах.

Разом із паствою архіпастир підніс прохання за Україну, за наш народ, Церкву та воїнів, які сьогодні стоять на захисті Батьківщини. Владика закликав милість Божу на багатостраждальну Харківщину, згадавши її великих небесних заступників, якими багатий наш край — святителів Афанасія, Іоасафа, Мелетія, священномучеників Олександра, Онуфрія, Костянтина та всіх новомучеників Слобідської землі. Згадуючи євангельські рядки, де Христос повсякчас звертався до людей зі словами «Мир вам», митрополит висловив найпалкіше спільне бажання — якнайшвидшого завершення жахіть війни, аби цей омріяний мир нарешті запанував на нашій землі. На завершення архіпастир закликав на всіх присутніх Боже благословення.

Після завершення богослужіння на подвір’ї храму на всіх вірян очікувала організована парафією святкова трапеза.

Свято-Озерянський храм, 28 червня 2026 р. <br/>ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. <br/>Всенічне бдіння

Свято-Озерянський храм, 28 червня 2026 р.
ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ.
Всенічне бдіння

Свято-Озерянський храм, 29 червня 2026 р. <br/>ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. <br/>Молебень з акафістом та водосвяття

Свято-Озерянський храм, 29 червня 2026 р.
ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ.
Молебень з акафістом та водосвяття

Свято-Озерянський храм, 29 червня 2026 р. <br/>ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. <br/>Зустріч Владики Онуфрія

Свято-Озерянський храм, 29 червня 2026 р.
ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ.
Зустріч Владики Онуфрія

Свято-Озерянський храм, 29 червня 2026 р. <br/>ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. <br/>Божественна Літургія

Свято-Озерянський храм, 29 червня 2026 р.
ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ.
Божественна Літургія

Свято-Озерянський храм, 29 червня 2026 р. <br/>ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. <br/>Завершення святкового богослужіння

Свято-Озерянський храм, 29 червня 2026 р.
ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ.
Завершення святкового богослужіння

Свято-Озерянський храм, 29 червня 2026 р. <br/>ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. <br/>Святкова трапеза для вірян

Свято-Озерянський храм, 29 червня 2026 р.
ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ.
Святкова трапеза для вірян

Рятівним прихистком, запевненням у Твоєму заступництві та виявом милосердя стала для нас, Владичице, Озерянська ікона. Перед нею ми виливаємо в молитві свої душі і з вірою до Тебе взиваємо: зглянься, Милосердна, на людей Твоїх, втамуй усі наші скорботи й печалі, зішли в наші серця благу втіху і виблагай нашим душам вічне спасіння, Пречиста, щоб ми, врятовані Тобою, вдячно співали Твоєму Синові: Алилуя.
(Кондак акафиста Пресвятій Богородиці перед іконою Її Озерянською)

7 червня 2026 р.
НЕДІЛЯ 1-ША ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ, ВСІХ СВЯТИХ.
ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ «НЕПОРУШНА СТІНА»

Апостолів, що в усіх краях землі вірно страждали, мучеників, святителів богомудрих, чесних жон священне зібрання священними піснями достойно прославимо як тих, що з’єднали земне з небесним, благодаттю Христовою і стражданнями безстрастя досягли; і нині, як зірки ясні, осявають нас і зі сміливістю моляться за душі наші.
(Стихира всім святим)

Тривалий шлях, що бере свій початок ще з неділі митаря і фарисея, долає суворість посту і розгортається у пасхальному торжестві, знаходить своє величне звершення у неділі Всіх святих. Це свято — вінець Божественного домобудівництва, воно являє живий плід усього спасительного діла Христового. Зішестя Духа принесло цілком реальні, зримі результати, розкривши здатність людської природи до радикальної трансформації. Тож нині ми підбиваємо певний підсумок, згадуючи усіх тих відомих і незнаних людей, які відповіли своєю власною дією на дар Духа Святого й тим самим нагадують нам, що метою кожної людини має бути святість.

У нашій свідомості святість часто помилково асоціюється з повною безгрішністю чи відривом від реальності. Проте справжні життєві шляхи тих, кого ми сьогодні згадуємо, свідчать про інше. Святість — це не зовнішня форма і не відсутність падінь, а гостре усвідомлення власної вразливості, поєднане з безперервним пошуком Божого милосердя. Саме тому серед святих Божих немає жодної соціальної чи демографічної однорідності: це імператори і жебраки, пустельники і звичайні миряни, діти та старці — всі ті, чиє життя нагадувало необроблений камінь, але хто згодився віддати його під різець Божественної дії, перетворюючи сирий матеріал власного існування на витвір для вічності.

Втілення Христа освятило людську природу загалом, але переведення цієї святості в площину реального досвіду — це завжди особиста дія. Й не існує жодних об’єктивних обставин, які могли б остаточно виправдати відмову від цього шляху, адже можливість переродження завжди відкрита для кожного. Навіть розбійник за кілька хвилин став святим — усім Бог подає спосіб, можливість і нагоду досягти святості.

Єдине, що вимагається у відповідь на цей безмежний дар, — це добровільна зустрічна пожертва. Потрібно віддати Богові власне серце, яким би понівеченим чи обтяженим воно не було, дозволивши Йому продовжувати Свою справу тут і зараз, у непевності нашого повсякдення.

Святкування неділі Всіх святих у Свято-Озерянському храмі має особливий, глибоко вкорінений у місцеву історію вимір, де престольне торжество тісно переплетене з пам’яттю про втрачене. Спершу, ще від завершення будівництва у 1901 році, північний приділ храму було освячено в ім’я святителя Амвросія Медіоланського. Проте епоха гонінь тридцятих років залишила по собі спустошення, і після повоєнного відновлення парафіяльного життя виникла потреба у новому освяченні.

У 1955 році архієпископ Харківський Стефан (Проценко) благословив освятити відновлений престол саме на честь Усіх святих. Цей крок став свідомим актом збереження духовної спадкоємності. Завдяки цьому, за задумом владики Стефана, ми й понині пам’ятаємо про знищену святиню — Холодногірський Всіхсвятський цвинтарний храм, збудований ще в середині ХІХ століття та дуже шанований місцевими вірянами.

Збіг престольного торжества із днем вшанування ікони Божої Матері «Непорушна Стіна» теж має для нашої парафії особливе значення. Будівля Свято-Озерянського храму пройшла крізь безліч історичних зламів і потрясінь, проте не була зруйнована. У вдячність за особливе незриме заступництво Божої Матері, з благословення настоятеля архимандрита Никодима (Силко), у 2021 році на зовнішній стіні вівтарної частини храму було встановлено мозаїчний образ «Непорушної Стіни».

Прикметно, що сама матеріальна природа цієї роботи, створеної викладачем Харківської державної академії дизайну та мистецтв І. Ю. Кардашем, віддзеркалює її сутнісний зміст. Мозаїку викладено з колотої смальти — надзвичайно стійкого матеріалу, позбавленого вразливості до зовнішнього руйнування, що перетворює зображення на буквальне свідчення тієї тривкої, нездоланної опори, яку цей образ уособлює.

Молитовне відзначення престольного свята у Свято-Озерянському храмі звершувалося за традиційним, благословенним чином. Напередодні, у суботу ввечері, громада зібралася на Всенічне бдіння, готуючись до недільного торжества. У неділю вранці було звершено дві Божественні літургії — ранню та пізню, що дало змогу всім охочим долучитися до спільної Євхаристії. На завершення священство та віряни обійшли храм хресною ходою, під час якої — як і впродовж усіх святкових процесій минулих п’яти років — парафіяни зупинялися з вдячною молитвою до Божої Матері перед мозаїчним образом «Непорушної Стіни».

Свято-Озерянський храм, 7 червня 2026 р. <br/>НЕДІЛЯ 1-ША ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ, ВСІХ СВЯТИХ. <br/>ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ «НЕПОРУШНА СТІНА». <br/>Пізня Божественна Літургія

Свято-Озерянський храм, 7 червня 2026 р.
НЕДІЛЯ 1-ША ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ, ВСІХ СВЯТИХ.
ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ «НЕПОРУШНА СТІНА».
Пізня Божественна Літургія

Свято-Озерянський храм, 7 червня 2026 р. <br/>НЕДІЛЯ 1-ША ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ, ВСІХ СВЯТИХ. <br/>ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ «НЕПОРУШНА СТІНА». <br/>Хресна хода

Свято-Озерянський храм, 7 червня 2026 р.
НЕДІЛЯ 1-ША ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ, ВСІХ СВЯТИХ.
ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ «НЕПОРУШНА СТІНА».
Хресна хода

Хрестителя і Предтечу, апостолів, пророків, мучеників, святителів, постників і преподобних, священномучеників, а також боголюбивих жон і всіх праведників, і чини ангелів достойними піснями прославимо, благаючи одержати від Христа Спаса їх славу.
(Світильний всім святим)

Сайт Свято-Озерянського храму

Про храм, новини, події, недільна школа, фотоальбом

Архіви позначок: Престольні свята

28 липня 2026 р.
РІВНОАПОСТОЛЬНОГО ВЕЛИКОГО КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА, У СВЯТОМУ ХРЕЩЕННІ ВАСИЛІЯ

29 червня 2026 р.
ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ

7 червня 2026 р.
НЕДІЛЯ 1-ША ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ, ВСІХ СВЯТИХ.
ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ «НЕПОРУШНА СТІНА»