Архіви позначок: Престольні свята

29 червня 2026 р.
ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ

Сьогодні ми згадуємо знаменну подію, що сталася неподалік від Харкова у XVII столітті, в лихі часи жорстоких татарських набігів. Від батьків до дітей, багато поколінь передавалася на нашій слобожанській землі ця дивна оповідь, зберігаючи в собі щось значно глибше, ніж просто відгомін минулого.

Зазвичай розповідали так: один із місцевих селян, косячи траву, з розмаху розітнув косою щось у гущавині. Тієї ж миті пролунав стогін, наче від болю живої людини. Схилившись, косар побачив розсічену навпіл ікону Богородиці: одна частина лишилася на косі, а інша стояла біля коріння дерева поруч із запаленою свічкою. Охоплений трепетом, чоловік забрав обидві половини до своєї хати, благоговійно склав їх разом і залишив роботу заради молитви. Проте на ранок ікона з хати зникла. Вона опинилася на тому самому місці за лісом — але вже цілою, зціленою від страшного удару, а з-під землі там забило джерело чистої води.

Ця надзвичайна історія лунко відгукується в серці кожного вірянина саме зараз, у буревіях нашого сьогодення. Божественне входить у наш світ не в недоторканній величі, а у вразливості. Богородиця відповідає на випадковий, сліпий удар людської коси не гнівом, а людським стогоном — Вона розділяє біль цього світу, приймає на себе рану нашого невідання та нашої жорстокості. У цьому стогоні відчувається повна єдність Неба з кожною скаліченою долею, з кожним болем, що розриває життя навпіл.

Але пошкоджена ікона зцілюється, і там, де була завдана рана, починає бити джерело. Для нас, жителів сьогоднішньої зраненої Слобожанщини, це обітниця того, що розсічене може зростися. Що Божа благодать здатна зцілити навіть ті розриви, які здаються непоправними, і що на місці наших найглибших ран, якщо щиро проситимемо Господа та Його Пресвяту Матір, колись обов’язково заб’є джерело нового життя.

Святкові богослужіння на честь головної святині Харківщини пройшли у Свято-Озерянському храмі за звичним чином, але з урочистою соборною піднесеністю. Напередодні ввечері звершувалося Всенічне бдіння, а день свята розпочався з молебню з акафістом та водосвяття. Цього разу до спільної молитви долучилося чимало вірян і гостей: клірикам нашого храму співслужило духовенство Харківської та Ізюмської єпархій, а також ченці харківського Свято-Покровського монастиря.Божественну Літургію, під час якої парафіяни приступали до таїнств Сповіді та Причастя, очолив Високопреосвященніший Онуфрій, митрополит Харківський і Богодухівський.

Після співу Причасного вірша з пастирським словом до громади звернувся настоятель Преображенського храму Харкова протоієрей Віктор Бурбела. У своїй проповіді він згадав історію Озерянської ікони та наголосив, що хоча оригінальний образ, врятований від наруги у тридцятих роках минулого століття, досі залишається прихованим, благодатний зв’язок із Небом завжди відкритий для нас. Це підтверджує як давнє дивовижне зцілення від сліпоти нашого земляка Григорія Квітки-Основ’яненка, так і безліч сучасних свідчень. Спираючись на євангельський сюжет про шлюб у Кані Галілейській, отець Віктор підкреслив важливу думку: Божа Матір помічає людську нестачу ще до того, як Її про це попросять, і прагне вибудувати живий діалог нашого серця з Христом. Сьогодні, коли молитви українців здебільшого народжуються зі скорботи та важкого тягаря війни, це розуміння стає особливо важливим. Звертаючись до Богородиці у найскладніші часи, ми залишаємо місце для того справжнього дива внутрішнього перетворення та Божої допомоги, яке виходить за межі суто людських можливостей.

Наприкінці богослужіння настоятель архимандрит Никодим (Силко) звернувся зі словами глибокої вдячності до архіпастиря та духовенства, які розділили радість свята. Він щиро подякував митрополиту Онуфрію за очолену Літургію в день пам’яті з’явлення Озерянської ікони Божої Матері, побажавши йому міцного здоров’я та повсякчасного покрову Пресвятої Богородиці в його архипастирському служінні.

У своєму слові у відповідь Високопреосвященніший владика привітав громаду, нагадавши про безмежну материнську любов Богородиці, яка своїм омофором покриває весь людський рід. Знову згадуючи про долю давньої святині, митрополит Онуфрій підкреслив: хоча ми позбавлені можливості молитися перед самим оригіналом, Озерянська ікона продовжує невидимо жити в наших серцях, душах і щирих молитвах.

Разом із паствою архіпастир підніс прохання за Україну, за наш народ, Церкву та воїнів, які сьогодні стоять на захисті Батьківщини. Владика закликав милість Божу на багатостраждальну Харківщину, згадавши її великих небесних заступників, якими багатий наш край — святителів Афанасія, Іоасафа, Мелетія, священномучеників Олександра, Онуфрія, Костянтина та всіх новомучеників Слобідської землі. Згадуючи євангельські рядки, де Христос повсякчас звертався до людей зі словами «Мир вам», митрополит висловив найпалкіше спільне бажання — якнайшвидшого завершення жахіть війни, аби цей омріяний мир нарешті запанував на нашій землі. На завершення архіпастир закликав на всіх присутніх Боже благословення.

Після завершення богослужіння на подвір’ї храму на всіх вірян очікувала організована парафією святкова трапеза.

Свято-Озерянський храм, 28 червня 2026 р. <br/>ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. <br/>Всенічне бдіння

Свято-Озерянський храм, 28 червня 2026 р.
ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ.
Всенічне бдіння

Свято-Озерянський храм, 29 червня 2026 р. <br/>ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. <br/>Молебень з акафістом та водосвяття

Свято-Озерянський храм, 29 червня 2026 р.
ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ.
Молебень з акафістом та водосвяття

Свято-Озерянський храм, 29 червня 2026 р. <br/>ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. <br/>Зустріч Владики Онуфрія

Свято-Озерянський храм, 29 червня 2026 р.
ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ.
Зустріч Владики Онуфрія

Свято-Озерянський храм, 29 червня 2026 р. <br/>ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. <br/>Божественна Літургія

Свято-Озерянський храм, 29 червня 2026 р.
ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ.
Божественна Літургія

Свято-Озерянський храм, 29 червня 2026 р. <br/>ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. <br/>Завершення святкового богослужіння

Свято-Озерянський храм, 29 червня 2026 р.
ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ.
Завершення святкового богослужіння

Свято-Озерянський храм, 29 червня 2026 р. <br/>ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. <br/>Святкова трапеза для вірян

Свято-Озерянський храм, 29 червня 2026 р.
ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ.
Святкова трапеза для вірян

Рятівним прихистком, запевненням у Твоєму заступництві та виявом милосердя стала для нас, Владичице, Озерянська ікона. Перед нею ми виливаємо в молитві свої душі і з вірою до Тебе взиваємо: зглянься, Милосердна, на людей Твоїх, втамуй усі наші скорботи й печалі, зішли в наші серця благу втіху і виблагай нашим душам вічне спасіння, Пречиста, щоб ми, врятовані Тобою, вдячно співали Твоєму Синові: Алилуя.
(Кондак акафиста Пресвятій Богородиці перед іконою Її Озерянською)

7 червня 2026 р.
НЕДІЛЯ 1-ША ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ, ВСІХ СВЯТИХ.
ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ «НЕПОРУШНА СТІНА»

Апостолів, що в усіх краях землі вірно страждали, мучеників, святителів богомудрих, чесних жон священне зібрання священними піснями достойно прославимо як тих, що з’єднали земне з небесним, благодаттю Христовою і стражданнями безстрастя досягли; і нині, як зірки ясні, осявають нас і зі сміливістю моляться за душі наші.
(Стихира всім святим)

Тривалий шлях, що бере свій початок ще з неділі митаря і фарисея, долає суворість посту і розгортається у пасхальному торжестві, знаходить своє величне звершення у неділі Всіх святих. Це свято — вінець Божественного домобудівництва, воно являє живий плід усього спасительного діла Христового. Зішестя Духа принесло цілком реальні, зримі результати, розкривши здатність людської природи до радикальної трансформації. Тож нині ми підбиваємо певний підсумок, згадуючи усіх тих відомих і незнаних людей, які відповіли своєю власною дією на дар Духа Святого й тим самим нагадують нам, що метою кожної людини має бути святість.

У нашій свідомості святість часто помилково асоціюється з повною безгрішністю чи відривом від реальності. Проте справжні життєві шляхи тих, кого ми сьогодні згадуємо, свідчать про інше. Святість — це не зовнішня форма і не відсутність падінь, а гостре усвідомлення власної вразливості, поєднане з безперервним пошуком Божого милосердя. Саме тому серед святих Божих немає жодної соціальної чи демографічної однорідності: це імператори і жебраки, пустельники і звичайні миряни, діти та старці — всі ті, чиє життя нагадувало необроблений камінь, але хто згодився віддати його під різець Божественної дії, перетворюючи сирий матеріал власного існування на витвір для вічності.

Втілення Христа освятило людську природу загалом, але переведення цієї святості в площину реального досвіду — це завжди особиста дія. Й не існує жодних об’єктивних обставин, які могли б остаточно виправдати відмову від цього шляху, адже можливість переродження завжди відкрита для кожного. Навіть розбійник за кілька хвилин став святим — усім Бог подає спосіб, можливість і нагоду досягти святості.

Єдине, що вимагається у відповідь на цей безмежний дар, — це добровільна зустрічна пожертва. Потрібно віддати Богові власне серце, яким би понівеченим чи обтяженим воно не було, дозволивши Йому продовжувати Свою справу тут і зараз, у непевності нашого повсякдення.

Святкування неділі Всіх святих у Свято-Озерянському храмі має особливий, глибоко вкорінений у місцеву історію вимір, де престольне торжество тісно переплетене з пам’яттю про втрачене. Спершу, ще від завершення будівництва у 1901 році, північний приділ храму було освячено в ім’я святителя Амвросія Медіоланського. Проте епоха гонінь тридцятих років залишила по собі спустошення, і після повоєнного відновлення парафіяльного життя виникла потреба у новому освяченні.

У 1955 році архієпископ Харківський Стефан (Проценко) благословив освятити відновлений престол саме на честь Усіх святих. Цей крок став свідомим актом збереження духовної спадкоємності. Завдяки цьому, за задумом владики Стефана, ми й понині пам’ятаємо про знищену святиню — Холодногірський Всіхсвятський цвинтарний храм, збудований ще в середині ХІХ століття та дуже шанований місцевими вірянами.

Збіг престольного торжества із днем вшанування ікони Божої Матері «Непорушна Стіна» теж має для нашої парафії особливе значення. Будівля Свято-Озерянського храму пройшла крізь безліч історичних зламів і потрясінь, проте не була зруйнована. У вдячність за особливе незриме заступництво Божої Матері, з благословення настоятеля архимандрита Никодима (Силко), у 2021 році на зовнішній стіні вівтарної частини храму було встановлено мозаїчний образ «Непорушної Стіни».

Прикметно, що сама матеріальна природа цієї роботи, створеної викладачем Харківської державної академії дизайну та мистецтв І. Ю. Кардашем, віддзеркалює її сутнісний зміст. Мозаїку викладено з колотої смальти — надзвичайно стійкого матеріалу, позбавленого вразливості до зовнішнього руйнування, що перетворює зображення на буквальне свідчення тієї тривкої, нездоланної опори, яку цей образ уособлює.

Молитовне відзначення престольного свята у Свято-Озерянському храмі звершувалося за традиційним, благословенним чином. Напередодні, у суботу ввечері, громада зібралася на Всенічне бдіння, готуючись до недільного торжества. У неділю вранці було звершено дві Божественні літургії — ранню та пізню, що дало змогу всім охочим долучитися до спільної Євхаристії. На завершення священство та віряни обійшли храм хресною ходою, під час якої — як і впродовж усіх святкових процесій минулих п’яти років — парафіяни зупинялися з вдячною молитвою до Божої Матері перед мозаїчним образом «Непорушної Стіни».

Свято-Озерянський храм, 7 червня 2026 р. <br/>НЕДІЛЯ 1-ША ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ, ВСІХ СВЯТИХ. <br/>ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ «НЕПОРУШНА СТІНА». <br/>Пізня Божественна Літургія

Свято-Озерянський храм, 7 червня 2026 р.
НЕДІЛЯ 1-ША ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ, ВСІХ СВЯТИХ.
ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ «НЕПОРУШНА СТІНА».
Пізня Божественна Літургія

Свято-Озерянський храм, 7 червня 2026 р. <br/>НЕДІЛЯ 1-ША ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ, ВСІХ СВЯТИХ. <br/>ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ «НЕПОРУШНА СТІНА». <br/>Хресна хода

Свято-Озерянський храм, 7 червня 2026 р.
НЕДІЛЯ 1-ША ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ, ВСІХ СВЯТИХ.
ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ «НЕПОРУШНА СТІНА».
Хресна хода

Хрестителя і Предтечу, апостолів, пророків, мучеників, святителів, постників і преподобних, священномучеників, а також боголюбивих жон і всіх праведників, і чини ангелів достойними піснями прославимо, благаючи одержати від Христа Спаса їх славу.
(Світильний всім святим)

23 грудня 2025 р.
СВЯТИТЕЛЯ ІОАСАФА, ЄПИСКОПА БЄЛГОРОДСЬКОГО

Кожен бо той любить Бога від усього серця, хто серцем чистим і нелицемірним заповіді Його виконує, геть від себе відсікаючи те, що виходить із нього, за словом Христовим: помисли злі, вбивства, перелюби, розпусту, крадіжки, лжесвідчення, хулу та інше подібне. Цей чин люблення Бога витікає із самого єства. Візьмемо подобу від чотирьох стихій, як вони до свого центру линуть: як земля до землі летить, як повітря повітрям шириться, як вода до води виливається, як вогонь угору, до вогню рветься. Бог же є центром серця нашого, бо як Сам Він чистий є, так за образом Своїм і подобою створив у нас серце чисте й розумне, аби розрізняло воно між добрим і злим. І коли ми за велінням серця, без жодної погрози чи примусу, втікаємо від зла і творимо благо, то заповіді Божественні виконуємо від серця; а виконуючи їх, любимо Бога від усього серця як Благого, тобто як свого Творця. Бо серце чисте, яке Він створив у нас, такове до Нього і скеровуємо.

(з проповіді святителя Іоасафа (Горленка)
у неділю 25-у по П’ятидесятниці 1743 року)

Який дивний, неоціненний дар отримали ми від Господа, Котрий поєднав нас у лоні Своєї Святої Церкви з усім сонмом святих — від віку спочилих і тих, що ще прийдуть! Досить лише звернутися від чистого й нелицемірного серця — тієї сокровенної глибини, тайну якої так проникливо описав святитель Іоасаф, — і ось уже поряд вони, осяяні Славою Божою. Вони несуть утішення, навіть якщо їхній земний шлях пролягав у далеких краях і в сивій давнині. А надто ж ті, що споріднені з нами по духу й крові, зрощені нашою землею, — вони з особливою любов’ю опікуються своїми нащадками.

Нині, коли швидко добігає кінця рік, ознаменований благодатною датою — 320-ю річницею від дня народження святителя Іоасафа, ми з особливим трепетом знову звертаємо свій погляд до його світлої постаті. І хоча небесне заступництво святих не залежить від міри нашої ученості, бо любов їхня вища за будь-які умовності, все ж серцю, що істинно любить, властиво шукати пізнання. Подібно до того, як ми прагнемо дізнатися кожну подробицю про тих, ким захоплюємося у земному житті, так і віруючій душі властиве бажання глибше осягнути земний шлях свого небесного покровителя, аби стати ближчою до нього. За сім років, що минули від часу освячення престолу на честь святителя Іоасафа у нашому нижньому храмі, ми дбайливо збирали на сторінках сайту розповіді про цього видатного сина роду Горленків. Тож запрошуємо вас знову торкнутися цього духовного літопису, аби через слово і пам’ять ще раз зустрітися з великим святителем.

З нагоди престольного свята у Свято-Озерянському храмі звершувалися урочисті Богослужіння — Всенічне бдіння, акафіст святителю, Божественна Літургія з Хресною ходою. Богослужіння очолював настоятель архимандрит Никодим (Силко), йому співслужили клірики храму, священство Харківської та Ізюмської єпархій.

У пастирському слові перед Святим Причастям протоієрей Андрій Бочаров, клірик Трьохсвятительського храму у Харкові, звернув увагу вірян на те, як часто ми, знемагаючи під тягарем буденних турбот, нарікаємо на неможливість понести подвиг посту чи молитви, виправдовуючи своє недбальство хворобами, важкою працею чи родинними клопотами. Ми надміру жаліємо себе тілесно, забуваючи про той жаль для вічності, про той вищий погляд на життя, який являє нам нині вшановуваний святитель Іоасаф Бєлгородський. Будучи обтяженим нелегким архіпастирським хрестом, численними адміністративними справами та опікою над паствою, він, подібно до євангельської Марії, зумів не втратити головного — вірності Богові посеред життєвої суєти, ставши для нас взірцем того, як серед безлічі справ зберегти непохитну твердість віри та внутрішній мир.

Звертаючись у молитвах до небесних заступників, ми не повинні забувати, що їхній погляд проникає в саму суть нашого єства: вони бачать не лише нашу неміч, але й наші приховані сили, і жоден святий не матиме дерзновення клопотати перед Творцем за тих, хто перебуває в духовному лінивстві. Зовнішнє благочестя — вичитування правил, відвідування богослужінь — ризикує залишитися лише порожньою оболонкою, якщо не відбувається преображення серця, якщо ми не зростаємо з «одягу» обрядовості у висоту євангельської любові. Справжня християнська путь вимагає від нас невпинного руху вгору, гармонії зовнішнього труду та внутрішнього горіння. «На цьому шляху, молитвами святителя Іоасафа і всіх святих, нехай Господь благословить і помилує всіх нас, амінь!» — сказав отець Андрій.

На завершення із напуттям до парафіян та гостей храму звернувся настоятель архимандрит Никодим: «Возлюблені у Христі брати і сестри! Сердечно вітаю вас із престольним торжеством нашого храму — днем пам’яті святителя Іоасафа Бєлгородського, Чудотворця, на честь якого освячено у нашому храмі нижній приділ.

За молитвами святителя бажаю всім нам, насамперед, глибокого душевного миру. Нехай серця наші сповняться умиротворення, духовної радості та непохитної надії на милість Божу. Адже Господь прийшов у світ, аби спасти рід людський, принісши Себе у викупну Жертву за кожного з нас — за всі покоління, що жили до нас, і ті, що народяться після.

Ми маємо повсякчас пам’ятати про це і прагнути завжди перебувати з Христом. Та оскільки ми, через неміч свою, не завжди сумлінно ставимося до власного життя, Господь дарував нам заступників — святителів, мучеників, сповідників та преподобних, що клопочуться за нас перед Престолом Всевишнього. Часто у життєвій суєті ми прагнемо лише отримання благ для себе, забуваючи дякувати Творцеві навіть за те, що Він пробудив нас зі сну і дарував ще один день життя. Та нині, зібравшись під склепінням цього храму, ми приносимо Йому нашу щиру подяку за всі Його благодатні дари.

Дякую також всім вам за спільну молитву. Втішно бачити, що з кожним роком дедалі більше вірян приходить вшанувати пам’ять святителя Іоасафа. Тож нехай Господь дарує всім вам здоров’я, Свою всесильну допомогу та те найкраще, що самі ви собі бажаєте, амінь!».

Свято-Озерянський храм. СВЯТИТЕЛЯ ІОАСАФА, ЄПИСКОПА БЄЛГОРОДСЬКОГО. 22 грудня 2025 р. Всенічне бдіння

Свято-Озерянський храм. СВЯТИТЕЛЯ ІОАСАФА, ЄПИСКОПА БЄЛГОРОДСЬКОГО. 23 грудня 2025 р. Акафіст Святителю Іоасафу

Свято-Озерянський храм. СВЯТИТЕЛЯ ІОАСАФА, ЄПИСКОПА БЄЛГОРОДСЬКОГО. 23 грудня 2025 р. Божественна Літургія

Свято-Озерянський храм. СВЯТИТЕЛЯ ІОАСАФА, ЄПИСКОПА БЄЛГОРОДСЬКОГО. 23 грудня 2025 р. Урочиста Хресна хода

Свято-Озерянський храм. СВЯТИТЕЛЯ ІОАСАФА, ЄПИСКОПА БЄЛГОРОДСЬКОГО. 23 грудня 2025 р. Благодійна роздача хліба після Богослужіння

Багатотрудні подвиги житія твого хто опише? Багатообразні милості Божі, тобою явлені, хто перелічить? Добре знаючи про твоє дерзновення перед Пречистою Богородицею та Всещедрим Богом, від зворушенного серця взиваємо до тебе: не позбав і нас твоєї допомоги й заступництва, святителю Христовий і чудотворче Іоасафе!
(Кондак святителю Іоасафу)

Альбом світлин свята святителя Іоасафа Бєлгородського

Сайт Свято-Озерянського храму

Про храм, новини, події, недільна школа, фотоальбом

Архіви позначок: Престольні свята

29 червня 2026 р.
ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ

7 червня 2026 р.
НЕДІЛЯ 1-ША ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ, ВСІХ СВЯТИХ.
ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ «НЕПОРУШНА СТІНА»

23 грудня 2025 р.
СВЯТИТЕЛЯ ІОАСАФА, ЄПИСКОПА БЄЛГОРОДСЬКОГО