Архіви позначок: Престольні свята

20 грудня 2025 р.
СВЯТИТЕЛЯ АМВРОСІЯ, ЄПИСКОПА МЕДІОЛАНСЬКОГО

Аврелій Амвросій, майбутній єпископ Медіоланський, народився близько 340 року в місті Трір, на півночі Римської імперії, у знатній родині. Його батько, також на ім’я Амвросій, був ревним християнином і обіймав посаду намісника Галлії. Та коли майбутній святитель був ще дитиною, батько відійшов у вічність, і мати з дітьми переїхала до Риму, повністю присвятивши себе їхньому вихованню. Вона мала змогу дати синові блискучу світську освіту, але понад усе дбала про освіту духовну, прищеплюючи йому істини віри та християнські чесноти.

Юний Амвросій виявляв неабияку старанність у навчанні. Він досконало опанував латинську та грецьку словесність, філософію і право, але вирізнявся не лише знаннями. Його душа була прикрашена цнотою, лагідністю та серйозністю, що різко відрізняло його від однолітків-язичників. Здобувши освіту, він оселився в Медіолані, де розпочав адвокатську практику і швидко здобув славу блискучого оратора. Та ще більше він прославився своїм бездоганним життям, заслуживши любов мешканців міста. Імператор Валентиниан, оцінивши його таланти й чесноти, призначив Амвросія намісником провінцій Лігурії та Емілії. На цій високій посаді він явив себе не лише здібним адміністратором, а й справедливим і турботливим правителем, що захищав скривджених і допомагав нужденним.

У той час єдності Церкви повсюдно загрожувала єресь аріан. У Медіолані вони хотіли захопити міську кафедру, що звільнилась після смерті єпископа. Напруга росла, місто стояло на межі заворушень. Амвросій, як намісник, прибув до храму, щоб заспокоїти натовп. І раптом посеред хаосу пролунав чистий дитячий голос: «Амвросій — єпископ!». Народ підхопив цей клич. Амвросій, який на той час був лише оглашенним, розгубився. Дуже непросто було йому прийняти таку кардинальну зміну свого життя як волю Божу, але врешті він охрестився, за вісім днів пройшов усі ступені священства, й 7 грудня 374 року був висвячений на єпископа Медіоланського.

Першим його діянням стала роздача всього майна бідним — собі він залишив лише одяг і книги. Він став невтомним будівничим святої Церкви, палким проповідником, чиє слово навертало тисячі язичників і єретиків. Його милосердя не знало меж: він був батьком для всіх, незалежно від віри, і навіть продавав церковне начиння, щоб викупити полонених. Та цей лагідний пастир перетворювався на непохитного воїна, коли йшлося про захист істини. Коли імператриця Юстина, покровителька аріан, вимагала віддати їм храм, Амвросій відмовився, не злякавшись навіть погроз імператора Валентиниана II. Він зачинився в церкві разом із вірянами, готовий радше померти, ніж зрадити віру, і імператор змушений був відступити перед силою його духу.

Найяскравішим свідченням його мужності та вірності Христу став такий визначний випадок. Після жорстокої розправи над мешканцями Фессалонік, де за його наказом було вбито тисячі людей, імператор Феодосій прибув до Медіолана і хотів увійти до храму. Але Амвросій перегородив йому шлях біля самих дверей. Він суворо викрив володаря світу за пролиту кров і заборонив йому входити до святині, доки той не принесе покаяння. І сталося диво: могутній імператор не розгнівався, а скорився слову єпископа, усвідомивши тяжкість свого гріха. Після восьми місяців публічного каяття він був допущений до причастя, причому Амвросій не дозволив йому перебувати у вівтарі разом із кліром, нагадавши, що імператор у церкві — лише мирянин.

Святитель Амвросій був не лише великим адміністратором і захисником віри, але й плідним богословом та гімнографом. Його перу належить безліч творів і гімнів, серед яких і величний «Тебе Бога хвалимо», що й донині лунає в храмах. Виснажений подвигами та аскезою, святитель мирно відійшов до Господа у Велику П’ятницю, 4 квітня 397 року. Його похорон у день Світлого Христового Воскресіння став справжнім торжеством любові: провести його в останню путь прийшли всі мешканці міста — православні, аріани і навіть язичники, бо в його особі кожен втратив батька і заступника.


Для парафіяльної родини Свято-Озерянського храму день пам’яті святителя Амвросія Медіоланського сповнений особливого, сокровенного змісту. Для нас це свято — живий дотик до історії нашої парафії, свідчення нерозривного духовного зв’язку поколінь. Адже північний приділ храму, нині Всіхсвятський, до закінчення Другої світової війни був освячений саме на честь цього великого отця Церкви. І хоча престол було переосвячено (у пам’ять про зруйновану Всіхсвятську холодногірську церкву), незриме заступництво святителя Амвросія не полишило цих стін, а вдячна пам’ять про небесного покровителя дбайливо зберігається громадою й донині.

Богослужбові урочистості цього дня розпочалися зі спільної молитви перед образом святого: під склепінням храму лунали натхненні слова акафісту, у яких Церква прославляє мудрість, мужність та пастирську ревність єпископа Медіолана. Святкову Божественну Літургію, що звершувалася в північному приділі, очолив настоятель храму архимандрит Никодим (Силко), йому співслужили клірики храму та запрошене духовенство. Після Літургії віряни пройшли хресною ходою навколо храму. Завершилося богослужіння молебним співом до святителя Амвросія та проголошенням многоліття освяченому собору, владі, боголюбивому воїнству нашому та всім православним християнам, що зберігають віру в своїх серцях.

У своєму пастирському слові настоятель розповів про святителя Амвросія та закликав замислитися над символічністю його життєвого шляху: «…Пам’ятаймо, що Воля Божа у цьому світі найчастіше звершується саме через людину. Не варто очікувати, що відповідь на нашу молитву прийде сама собою, неначе нізвідки. Ні, Господь посилає нам людей — живих носіїв Свого Промислу, — які з’являються на нашому шляху, щоби докорінно змінити ситуацію, виправити обставини, перемінити сам хід речей. І житіє святителя Амвросія Медіоланського є величним, показовим прикладом такої дії Божої.

Нехай же Господь, за заступництвом святителя Амвросія, дарує всім нам здоров’я душевне й тілесне, благополуччя у всіх добрих починаннях та Свою всесильну допомогу. Головне ж — ніколи не піддаватися відчаю, адже зневіра є гріхом. Натомість нехай серця наші будуть сповнені непохитної впевненості у силі нашої молитви, у вірності всіх наших дій та вчинків, амінь!».

Свято-Озерянський храм. СВЯТИТЕЛЯ АМВРОСІЯ, ЄПИСКОПА МЕДІОЛАНСЬКОГО. 19 грудня 2025 р. Всенічне бдіння

Свято-Озерянський храм. СВЯТИТЕЛЯ АМВРОСІЯ, ЄПИСКОПА МЕДІОЛАНСЬКОГО. 19 грудня 2025 р. Всенічне бдіння

Свято-Озерянський храм. СВЯТИТЕЛЯ АМВРОСІЯ, ЄПИСКОПА МЕДІОЛАНСЬКОГО. 20 грудня 2025 р. Акафіст Святителю Амвросію

Свято-Озерянський храм. СВЯТИТЕЛЯ АМВРОСІЯ, ЄПИСКОПА МЕДІОЛАНСЬКОГО. 20 грудня 2025 р. Акафіст Святителю Амвросію

Свято-Озерянський храм. СВЯТИТЕЛЯ АМВРОСІЯ, ЄПИСКОПА МЕДІОЛАНСЬКОГО. 20 грудня 2025 р. Божественна Літургія

Свято-Озерянський храм. СВЯТИТЕЛЯ АМВРОСІЯ, ЄПИСКОПА МЕДІОЛАНСЬКОГО. 20 грудня 2025 р. Божественна Літургія

Свято-Озерянський храм. СВЯТИТЕЛЯ АМВРОСІЯ, ЄПИСКОПА МЕДІОЛАНСЬКОГО. 20 грудня 2025 р. Божественна Літургія

Свято-Озерянський храм. СВЯТИТЕЛЯ АМВРОСІЯ, ЄПИСКОПА МЕДІОЛАНСЬКОГО. 20 грудня 2025 р. Божественна Літургія

Свято-Озерянський храм. СВЯТИТЕЛЯ АМВРОСІЯ, ЄПИСКОПА МЕДІОЛАНСЬКОГО. 20 грудня 2025 р. Урочиста Хресна хода

Свято-Озерянський храм. СВЯТИТЕЛЯ АМВРОСІЯ, ЄПИСКОПА МЕДІОЛАНСЬКОГО. 20 грудня 2025 р. Урочиста Хресна хода

Свято-Озерянський храм. СВЯТИТЕЛЯ АМВРОСІЯ, ЄПИСКОПА МЕДІОЛАНСЬКОГО. 20 грудня 2025 р. Урочиста Хресна хода

Свято-Озерянський храм. СВЯТИТЕЛЯ АМВРОСІЯ, ЄПИСКОПА МЕДІОЛАНСЬКОГО. 20 грудня 2025 р. Урочиста Хресна хода

Свято-Озерянський храм. СВЯТИТЕЛЯ АМВРОСІЯ, ЄПИСКОПА МЕДІОЛАНСЬКОГО. 20 грудня 2025 р. Благодійне частування для парафіян та гостей на честь свята

Свято-Озерянський храм. СВЯТИТЕЛЯ АМВРОСІЯ, ЄПИСКОПА МЕДІОЛАНСЬКОГО. 20 грудня 2025 р. Благодійне частування для парафіян та гостей на честь свята


Всіх візьми в одну родину, В сяйво слави і спасіння,
Вирятуй люд, Божий Сину, Дай свої благословення.
І піклуйся ним довіку, Всіх веди в небесні брами.
Хай славиться, душ Владико, Ім’я Твоє всіх устами!
Лине пісня величальна, Прославляє Божі справи.
Коли прийде мить остання, Для нас, грішних, будь ласкавий.
Милосердний будь для люду, Захистом, крилом опіки.
Тобі уповати буду, Не посоромлюсь повіки!

(Фрагмент поетичного перекладу подячного гімну св. Амвросія Медіоланського «Те Deum laudamus»)


Альбом світлин свята святителя Амвросія Медіоланського

12 листопада 2025 р.
ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ

Серед плинності століть, що невблаганно змінюють людські долі та обличчя міст, існують святині, які, здається, перебувають поза цим рухом, слугуючи немовби надійним якорем у буремному морі історії. Таким якорем для нашої слобожанської землі, духовним осердям її буття, є Озерянський образ Пресвятої Богородиці. І тому в дні його вшанування серце немовби мимоволі звертається до тієї давньої події — до дива знайдення святині, посіченої косою і згодом зціленої, що відтоді стала для нас одвічним символом надії та відновлення. Сьогодні, коли наша багатостраждальна Вітчизна знову охоплена полум’ям війни, цей Образ залишається тим джерелом утішення, до якого, як і сотні років тому, приходять змучені людські душі.

Можливо, найбільша таємниця цієї святині полягає не лише в її чудесному явленні, але й у її спокійній, невідступній присутності серед нас. Багато поколінь наших предків сповідували у молитві перед Озерянською іконою свій смуток і свої сподівання, так само і нині Вона бачить усі наші сьогоднішні тривоги. Ця ікона — не просто безцінний спадок минулого, вона у єдину родину єднає нас із усіма, хто молився перед нею і роки, і сторіччя тому. Лагідний погляд Божої Матері вчить нас тій найважливішій чесноті, якої так бракує нашому світові, — терплячій, всепрощаючій любові, що здатна зцілювати найглибші рани, подібно до того, як колись зрослися посічені частини Її пречистого образу.

Урочистості престольного свята, як завжди, розпочалися напередодні Всенічним бдінням. Вранці святкового дня храм знову наповнився вірянами, що зібралися для спільної вдячної молитви. Було звершено молебень з акафістом Озерянській іконі Божої Матері та водосвяттям, після чого розпочалася Божественна Літургія. Богослужіння очолив настоятель храму, архимандрит Никодим (Силко), у співслужінні кліриків та священства Харківської та Богодухівської єпархії. Багато парафіян цього дня приступили до Таїнств Сповіді та Причастя, єднаючись із Господом у самому серці свята.

Завершилася Літургія урочистою хресною ходою навколо храму. Після закінчення богослужіння настоятель звернувся до вірян зі словом:

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Возлюблені отці, брати і сестри, вітаю всіх вас із престольним святом на честь Озерянської ікони Божої Матері. Це воістину особливий день для нашого храму і для всієї слобожанської землі, адже Озерянська ікона вшановується як покровителька всієї Слобожанщини — великого краю, що історично охоплює не лише територію сучасної Харківщини, але й частини Сумської, Донецької, Луганської та Бєлгородської областей.

І хоча Пресвята Богородиця явила незліченні дива через Свій чудотворний образ від часів його знайдення і донині, для нас найголовнішим є не самі дива. Найголовніше — це наше прагнення бути з Господом нашим Ісусом Христом і слідувати тим шляхом, який Він нам заповів. А шлях цей ґрунтується на двох заповідях, на яких, за Його словом, тримається увесь світ: возлюбити Бога всією душею, всім помислом і всім єством своїм; і друга, подібна до неї, — возлюбити ближнього свого, як самого себе.

Саме виконання цього вимагається від нас. Проте, ми бачимо, що в наш час жива віра в єдиного Господа часто втрачається. Вона підміняється забобонами та різного роду зовнішніми діями, які існують навіть у церковному середовищі. Коли людина зводить своє духовне життя лише до того, «кому поставити свічку» чи до подібних обрядів, забуваючи про головне, — це лишає її спілкування з Богом.

А як ми ставимося до своїх ближніх? З сумом доводиться бачити, як у наш час вичерпується любов, і це — одна з ознак, які передують другому пришестю Христа. Наскільки егоїстичною, самолюбною і гордовитою стала людина! Вона настільки віддалилася від істини, що йде шляхом погибелі, не помічаючи нікого навколо себе, не помічаючи іншої людини, подібної до неї самої. Тож Господь посилає нам людей із вадами, але робить це для того, аби вони стали для нас своєрідним дзеркалом. Бачачи їх, ми маємо бачити власні недоліки. Ми покликані не засуджувати таку людину, а навпаки, замислитися: можливо, щось не так саме в мені, якщо довкола мене з’являються такі люди?

Ми ж повинні виявляти милосердя до всіх. Любити всіх. І лише тоді Господь змінить усе довкола нас, бо світ навколо є відображенням того, наскільки ми любимо Бога і виконуємо ці дві Його головні заповіді. Нехай же Господь Бог, Пресвята Богородиця та всі святі угодники допоможуть нам іти тим шляхом, що веде до спасіння і вічного життя. Амінь!

Свято-Озерянський храм. ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. 11 листопада 2025 р. Всенічне бдіння

Свято-Озерянський храм. ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. 11 листопада 2025 р. Всенічне бдіння

Свято-Озерянський храм. ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. 11 листопада 2025 р. Всенічне бдіння

Свято-Озерянський храм. ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. 11 листопада 2025 р. Всенічне бдіння

Свято-Озерянський храм. ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. 11 листопада 2025 р. Всенічне бдіння

Свято-Озерянський храм. ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. 11 листопада 2025 р. Всенічне бдіння

Свято-Озерянський храм. ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. 12 листопада 2025 р. Акафіст Озерянській іконі Божої Матері

Свято-Озерянський храм. ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. 12 листопада 2025 р. Акафіст Озерянській іконі Божої Матері

Свято-Озерянський храм. ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. 12 листопада 2025 р. Божественна Літургія

Свято-Озерянський храм. ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. 12 листопада 2025 р. Божественна Літургія

Свято-Озерянський храм. ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. 12 листопада 2025 р. Божественна Літургія

Свято-Озерянський храм. ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. 12 листопада 2025 р. Божественна Літургія

Свято-Озерянський храм. ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. 12 листопада 2025 р. Божественна Літургія

Свято-Озерянський храм. ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. 12 листопада 2025 р. Божественна Літургія

Свято-Озерянський храм. ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. 12 листопада 2025 р. Божественна Літургія

Свято-Озерянський храм. ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. 12 листопада 2025 р. Божественна Літургія

Свято-Озерянський храм. ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. 12 листопада 2025 р. Урочиста Хресна хода

Свято-Озерянський храм. ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. 12 листопада 2025 р. Урочиста Хресна хода

Свято-Озерянський храм. ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. 12 листопада 2025 р. Урочиста Хресна хода

Свято-Озерянський храм. ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. 12 листопада 2025 р. Урочиста Хресна хода

Свято-Озерянський храм. ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. 12 листопада 2025 р. Урочиста Хресна хода

Свято-Озерянський храм. ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. 12 листопада 2025 р. Урочиста Хресна хода

Свято-Озерянський храм. ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. 12 листопада 2025 р. Урочиста Хресна хода

Свято-Озерянський храм. ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. 12 листопада 2025 р. Урочиста Хресна хода

Свято-Озерянський храм. ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. 12 листопада 2025 р. Соборна молитва до Божої Матері

Свято-Озерянський храм. ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. 12 листопада 2025 р. Соборна молитва до Божої Матері

Свято-Озерянський храм. ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. 12 листопада 2025 р. Благодійний обід для парафіян та гостей на честь свята

Свято-Озерянський храм. ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. 12 листопада 2025 р. Благодійний обід для парафіян та гостей на честь свята

Свято-Озерянський храм. ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. 12 листопада 2025 р. Благодійний обід для парафіян та гостей на честь свята

Свято-Озерянський храм. ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. 12 листопада 2025 р. Благодійний обід для парафіян та гостей на честь свята


О, Преблагословенна Мати Христа Бога нашого, Церкви Небесної предивна окрасо, земної ж – щит і утвердження, для всіх у всяких скорботах – Материнське заступництво, і серед спокус світу цього – благодатне осяяння душ наших! Прийми, Всемилостива, це смиренне моління наше, що його ми перед пречистим образом Твоїм Тобі приносимо, і умоли Всеблагого Бога явити милість Свою над нами і над народами нашими. Щоб ми, силою і благодаттю Духа Святого всяке зло перемагаючи, ніколи ж не наситилися любов’ю Божою, і так чистим серцем тут і в прийдешньому віці оспівували Найсвятіше Слово: Алилуя!
(Кондак акафісту)


Альбом світлин свята Озерянської ікони Божої Матері

17 вересня 2025 р.
ЗНАЙДЕННЯ МОЩЕЙ СВЯТИТЕЛЯ ІОАСАФА, ЄПИСКОПА БЄЛГОРОДСЬКОГО

​Є постаті в нашій історії, чий духовний шлях від самого початку позначений особливим знаком Божого Провидіння. Саме таким був життєвий шлях Якима Андрійовича Горленка, 320-та річниця від дня народження якого припадає на цей рік, — гідного нащадка шляхетного роду, ревного служителя Святої Церкви та істинного учня Христового.

Земний шлях майбутнього святителя розпочався у місті Прилуки 1705 року, в день свята Різдва Пресвятої Богородиці, немовби від самого народження відзначаючи його особливий зв’язок із Божою Матір’ю. Походив він зі славного козацько-старшинського роду Горленків та вже з самого дитинства засвоював дух благочестя, що панував у родині. Існує переказ про видіння, що було його батькові Андрію: ніби сама Пречиста Діва в небі благословила малого Якима, що молився навколішках, промовивши: «Твоя молитва подобається мені», — і цим таємниче визначила всю його подальшу долю.

Шлях до пізнання продовжився у стінах Києво-Могилянської академії, де юна душа відгукнулася на спокійний та глибокий устрій життя монахів-викладачів. Невдовзі цей потяг до чернецтва втілився у постриг з іменем Іоасаф, який він прийняв у київському Братському монастирі, завершивши навчання. Його духовні дари та здібності були помічені київським архієпископом Рафаїлом Заборовським, що стало початком довгого шляху служіння: спершу в адміністративних справах, потім — настоятелем славетного Мгарського монастиря поблизу Лубен, а згодом і намісником Троїце-Сергієвої Лаври.

У 1748 році архімандрита Іоасафа було висвячено на єпископа Білгородського. На цій посаді повною мірою розкрився його дар істинного душепастиря. Він невтомно подорожував своєю великою єпархією, до якої у ті часи належала більша частина Слобожанщини, включно із Харковом та Ізюмом, знав багатьох вірян поіменно, завжди щиро вникав в їхні духовні та матеріальні потреби. Особливо ревно владика дбав про належну освіту духовенства та про благоговійне ставлення до святинь. Саме ця риса його служіння явила вірянам Слобожанщини Піщанську ікону Божої Матері, яку він побачив у зневазі в одному з храмів Ізюма і повелів поставити на почесне місце, після чого від неї почали відбуватися численні дива.

Його архіпастирське служіння тривало зовсім недовго, але залишило глибокий слід у серцях людей. Святитель Іоасаф упокоївся у Бозі в грудні 1754 року, та його турбота про паству не припинилася. Нетлінність його мощей та чудеса, що відбувалися біля них, стали свідченням його святості, яка була урочисто підтверджена церковним прославленням у 1911 році, явивши усьому світові ще одного великого молитовника, народженого на нашій українській землі.


Напередодні престольного свята у нижньому храмі було звершене урочисте Всенічне бдіння. Ранок святкового дня розпочався з читання акафісту святому Іоасафу — молитовного вінка, сплетеного зі слів хвали та вдячності цьому великому угоднику Божому. У рядках акафісту перед вірянами поставав увесь життєвий шлях святителя, від самого його народження, позначеного особливим Божим Промислом. Знову і знову лунали слова, що розкривали таємницю його покликання:

Радуйся, від матері твоєї в день Різдва Пречистої народжений!
Радуйся, покровом Богородиці від народження твого покритий!
Радуйся, сосуде, від дитинства твого Богом обраний!
Радуйся, під покровом обителі Тройці Святої Господеві вихований!

Вершиною святкування стала Божественна Літургія, яку очолив настоятель храму архимандрит Никодим (Силко). Парафіяни зібралися у присвяченому Святителю нижньому храмі, щоб молитовно вшанувати пам’ять нашого небесного покровителя та причаститися Святих Христових Таїн. По завершенні Літургії відбулася Хресна хода навколо храму. Наприкінці урочистостей настоятель звернувся до вірян із привітанням та пастирським словом:

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Вітаю всіх із престольним святом — днем пам’яті святителя Іоасафа, на честь якого освячено наш нижній храм. Дякую отцям, які розділили з нами це торжество, і кожному з вас, хто прийшов сьогодні на спільну молитву. Втішно бачити, що з кожним роком дедалі більше людей долучається до шанування цього великого чудотворця. Читаючи його житіє, ми бачимо, скільки праці він поклав для нашої Слобожанщини, для Троїце-Сергієвої Лаври, для Мгарського та інших монастирів. Завдяки його ревності була знайдена Піщанська ікона Божої Матері, і безліч добрих справ було зроблено за час його архієрейського служіння. Саме тому й виникло бажання увічнити його пам’ять тут, у нашому храмі. Було підготовлено й відремонтовано приміщення, й ми звернулися до владики Онуфрія з проханням освятити нижній храм на честь святителя Іоасафа, щоб за його молитвами Господь дарував усім нам здоров’я душевне й тілесне та допомогу в життєвих справах.

На жаль, ми звикли просити благ лише для себе, часто забуваючи про Промисел Божий та про вдячність. Цей наш егоїстичний підхід є дуже підступним, бо кожний християнин покликаний бути доброю та чуйною людиною, яка вміє применшувати себе і ставити ближнього на перше місце. Натомість у нашому житті, на жаль, часто відбувається навпаки. Здавалося б, ми, православні християни, слухаємо Нагірну проповідь Христа, але не можемо побороти власний егоїзм. На першому місці залишається наше «я», і більше ми не помічаємо нікого. Ми не терпимо зауважень: коли нам на щось вказують, ми не намагаємося виправитись, а ображаємося і нарікаємо. Можна навести безліч прикладів тих якостей, якими мав би володіти християнин, але ми натомість плекаємо в собі те, що не приносить жодної користі ні для земного життя, ні, тим більше, для майбутнього.

Нас поглинає суєта, і навіть добро, яке робимо, часто не має для нас справжньої користі, бо його знецінюють наш егоїзм та гординя. Але якщо ми звернемося до житія святителя Іоасафа, то побачимо, скільки подвигів він звершив, як він трудився і показував приклад саме своїм життям. Бо ж можна багато знати, але нічого не виконувати. А можна знати небагато, але жити так, як навчає нас Господь наш Ісус Христос через Святе Письмо. Амінь!

Свято-Озерянський храм. ЗНАЙДЕННЯ МОЩЕЙ СВЯТИТЕЛЯ ІОАСАФА, ЄПИСКОПА БЄЛГОРОДСЬКОГО. 16 вересня 2025 р. Всенічне бдіння у Нижньому храмі

Свято-Озерянський храм. ЗНАЙДЕННЯ МОЩЕЙ СВЯТИТЕЛЯ ІОАСАФА, ЄПИСКОПА БЄЛГОРОДСЬКОГО. 16 вересня 2025 р. Всенічне бдіння у Нижньому храмі

Свято-Озерянський храм. ЗНАЙДЕННЯ МОЩЕЙ СВЯТИТЕЛЯ ІОАСАФА, ЄПИСКОПА БЄЛГОРОДСЬКОГО. 17 вересня 2025 р. Акафіст Святителю Іоасафу

Свято-Озерянський храм. ЗНАЙДЕННЯ МОЩЕЙ СВЯТИТЕЛЯ ІОАСАФА, ЄПИСКОПА БЄЛГОРОДСЬКОГО. 17 вересня 2025 р. Акафіст Святителю Іоасафу

Свято-Озерянський храм. ЗНАЙДЕННЯ МОЩЕЙ СВЯТИТЕЛЯ ІОАСАФА, ЄПИСКОПА БЄЛГОРОДСЬКОГО. 17 вересня 2025 р. Божественна Літургія у Нижньому храмі

Свято-Озерянський храм. ЗНАЙДЕННЯ МОЩЕЙ СВЯТИТЕЛЯ ІОАСАФА, ЄПИСКОПА БЄЛГОРОДСЬКОГО. 17 вересня 2025 р. Божественна Літургія у Нижньому храмі

Свято-Озерянський храм. ЗНАЙДЕННЯ МОЩЕЙ СВЯТИТЕЛЯ ІОАСАФА, ЄПИСКОПА БЄЛГОРОДСЬКОГО. 17 вересня 2025 р. Божественна Літургія у Нижньому храмі

Свято-Озерянський храм. ЗНАЙДЕННЯ МОЩЕЙ СВЯТИТЕЛЯ ІОАСАФА, ЄПИСКОПА БЄЛГОРОДСЬКОГО. 17 вересня 2025 р. Божественна Літургія у Нижньому храмі

Свято-Озерянський храм. ЗНАЙДЕННЯ МОЩЕЙ СВЯТИТЕЛЯ ІОАСАФА, ЄПИСКОПА БЄЛГОРОДСЬКОГО. 17 вересня 2025 р. Хресна хода на честь Престольного свята

Свято-Озерянський храм. ЗНАЙДЕННЯ МОЩЕЙ СВЯТИТЕЛЯ ІОАСАФА, ЄПИСКОПА БЄЛГОРОДСЬКОГО. 17 вересня 2025 р. Хресна хода на честь Престольного свята

Свято-Озерянський храм. ЗНАЙДЕННЯ МОЩЕЙ СВЯТИТЕЛЯ ІОАСАФА, ЄПИСКОПА БЄЛГОРОДСЬКОГО. 17 вересня 2025 р. Хресна хода на честь Престольного свята

Свято-Озерянський храм. ЗНАЙДЕННЯ МОЩЕЙ СВЯТИТЕЛЯ ІОАСАФА, ЄПИСКОПА БЄЛГОРОДСЬКОГО. 17 вересня 2025 р. Хресна хода на честь Престольного свята

Свято-Озерянський храм. ЗНАЙДЕННЯ МОЩЕЙ СВЯТИТЕЛЯ ІОАСАФА, ЄПИСКОПА БЄЛГОРОДСЬКОГО. 17 вересня 2025 р. Хресна хода на честь Престольного свята

Свято-Озерянський храм. ЗНАЙДЕННЯ МОЩЕЙ СВЯТИТЕЛЯ ІОАСАФА, ЄПИСКОПА БЄЛГОРОДСЬКОГО. 17 вересня 2025 р. Хресна хода на честь Престольного свята


Благословенний день і година, коли Господь мій Ісус Христос народився, постраждав на Хресті і помер за мене. О Господи Ісусе Христе, Сину Божий, у годину моєї смерти прийми душу Твого раба, земного мандрівника, за Молитви Пресвятої Твоєї Матері і всіх Святих Твоїх, бо ж Ти благословенний на віки віків. Амінь.
(Щоденна молитва Святителя Іоасафа)


Альбом світлин свята знайдення мощей Святителя Іоасафа, єпископа Бєлгородського