22 серпня 2026 р.
СВЯТИТЕЛЯ ФІЛАРЕТА, АРХИЄПИСКОПА ЧЕРНІГІВСЬКОГО.
ПРОСЛАВЛЕННЯ ПРЕПОДОБНОГО ЛАВРЕНТІЯ ЧЕРНІГІВСЬКОГО.
ЮВІЛЕЙ НАСТОЯТЕЛЯ СВЯТО-ОЗЕРЯНСЬКОГО ХРАМУ АРХИМАНДРИТА НИКОДИМА (СИЛКА)

У світлоносні дні післясвят Господнього Преображення Церква вшановує пам’ять видатних угодників Божих — святителя Філарета (Гумілевського) та преподобного Лаврентія (Проскури) Чернігівських. Перший — високоосвічений історик, богослов та просвітитель, другий — праведний подвижник, що зберіг та примножив віру у суворі часи гонінь; обидва вони принесли щедрі духовні плоди на благословенній Чернігівській землі та віддано служили Богу. За промислительним збігом, цього ж дня парафіяльна родина Свято-Озерянського храму відзначає день народження свого настоятеля та духовного отця архимандрита Никодима (Силка), який споріднений із цими святими як нерозривним молитовним зв’язком із Чернігівщиною, так і покликанням бути духовним світочем для співвітчизників.

У непересічній постаті отця Никодима, якому нині виповнюється шістдесят літ, органічно поєдналися невичерпна пастирська любов, мудрість невтомного будівничого та відданість духовній історії нашого народу. Вже тридцять шість літ несе він свій пастирський хрест на слобожанській землі, розділяючи зі своєю паствою усі скорботи й радості. Отець Никодим став мірилом відданості для духовенства: понад десять священнослужителів та один архиєрей зросли під його пастирським наставництвом. Для кожної людини, незалежно від звання чи життєвого становища, він є непохитною опорою, провідником до спасительних істин, вірним супутником для тих, хто лише несміливо переступає поріг Господнього дому. У спілкуванні з настоятелем кожен з нас завжди знаходить розраду, своєчасну пораду, міцну молитовну підтримку та дієву допомогу. У скрутних вирах земного життя, коли серце потребує сили для непростих рішень, його розважливе слово дарує надію та рятує від відчаю.

Особливою гранню покликання отця Никодима є відродження святинь. Присвятивши два десятиліття підняттю з руїн Архангело-Михайлівської церкви у селі Рокитне та доклавши багато праці до відбудови храму на місці здобуття Озерянської ікони Божої Матері у Нижній Озеряні, він вклав у ці стіни часточку власної душі. Це незламне, віддане служіння згодом запалило полум’я щирої віри у серцях численних людей, навіть тих, які раніше були зовсім далекими від Святої Церкви. Відбудова земних мурів перетворилася на живе свідчення того, як Божа благодать зцілює і відновлює величний внутрішній храм занедбаних, скалічених світом душ. З 2011 року невтомні труди настоятеля присвячені відновленню та прикрашанню нашого Свято-Озерянського храму.

Будучи гідним спадкоємцем традицій святителя Філарета, архимандрит Никодим також плідно працює і на краєзнавчій ниві. Його фундаментальна двотомна праця, присвячена малій батьківщині — селу Виблі на Чернігівщині, — зберігає безцінний спадок для прийдешніх поколінь, відновлюючи ту живу нитку національної пам’яті та зцілюючи розірване полотно нашого історичного буття.

Цього дня у Свято-Озерянському храмі звершувалася урочиста Божественна Літургія. Після завершення богослужіння парафіяльна спільнота тепло привітала настоятеля з ювілеєм. Свої щирі подяки та світлі побажання архимандриту Никодиму висловили насельник Покровського монастиря міста Харкова архимандрит Гліб (Свідло), настоятель Вознесенського храму міста Золочів ієрей Костянтин Сошин, староста нашого храму Юрій Володимирович Колєсніков, отець диякон Максим Талалай, регент великого хору В’ячеслав Геннадійович Бойко та представники парафіяльної громади храму Архангела Михаїла села Рокитне.

Сердечно подякувавши громаді за привітання та теплі слова, настоятель звернувся до пастви зі словом духовної настанови: «В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Сьогодні ми вшановуємо пам’ять видатних угодників Божих, зокрема святителя Філарета (Гумілевського), який ніс своє архипастирське служіння як у Харківській, так і в Чернігівській єпархіях. Сьогодні ми чули апостольське послання про те, яким належить бути архиєрею (Євр. 7:26-28). Саме таким істинним пастирем, про якого говорить Святе Письмо, був святитель Філарет.

У часи, коли він керував Чернігівською єпархією, лютувала холера. Він вирушив у ці вражені хворобою землі, щоб розділити скорботу з народом, і звернувся до Творця з проханням: “Господи, візьми моє життя, нехай я помру, аби лише припинилася ця згубна пошесть”. І сталося за його словом: у 1866 році він віддає свою душу Богові, у місті Конотоп. Майже двісті кілометрів тисячі людей на руках несли його тіло до Чернігова, де він знайшов спокій в усипальниці Троїцького собору.

Коли у 1941 році до Чернігова увійшли німецькі війська, стараннями преподобного Лаврентія там відкрився монастир, і він почав звершувати богослужіння. Увагу окупантів привернув величний саркофаг святителя, що вирізнявся своїми розмірами серед інших надгробків, і вони наказали його розібрати. Коли гробницю відкрили у присутності отця Лаврентія, один із солдатів ударив руків’ям зброї по руці спочилого, і з неї потекла кров, немов у живої людини.

Побачивши це диво, преподобний Лаврентій відтоді почав глибоко шанувати святителя Філарета як святого угодника. Згодом гробницю знову заклали. Сплинули роки, і у 1993 році Церква прославила преподобного Лаврентія, а згодом до лику святих був причислений і святитель Філарет. Нині його святі мощі перебувають у Чернігівському Троїцькому соборі. Такий дивовижний духовний зв’язок поєднав цих двох праведників.

Святитель Філарет залишив нам багату спадщину. Для Харкова особливе значення має його праця “Історико-статистичний опис Харківської єпархії”, також надзвичайно важливі книги про Чернігівську єпархію та її монастирі — це фундаментальні історичні труди. Усіх його писань не перелічити, і донині багато дослідників керуються у своїй роботі цими безцінними книгами.

Тож нехай Господь за молитвами цих угодників, пам’ять яких ми нині святкуємо, дарує і нам таку ж непохитну вірність. Адже коли ми маємо істинну віру та впевненість у Божому Промислі, все в нашому житті буде добре. Дай Господи всім нам жити, невпинно дякувати за все Богові та нічого не боятися, бо коли ми перебуваємо з Богом, ніщо у світі не здатне нас налякати. Ще раз сердечно дякую вам за привітання. Многая і благая літа всім нам!»

Цього дня від парафії храму була передана благодійна грошова підтримка та продуктові набори людям, які особливо потребують турботи та опіки.

Серед них — мешканець села Рокитне, військовослужбовець Сергій Іванович Борисов. З 2024 по травень 2026 року він мужньо боронив нашу державу на Запорізькому напрямку в лавах п’ятнадцятого окремого гірсько-штурмового батальйону. Попри поважні літа, адже цьогоріч воїн також зустрів своє шістдесятиліття, він самовіддано та жертовно виконував свій обов’язок.

Також християнську підтримку та братню розраду отримали ті, хто нині несе хрест життєвої скрути та тілесних недугів: людина з інвалідністю Сергій Єгорович Кучеренко та парафіянин нашого храму Павло Вікторович Петров.

Свято-Озерянський храм, 21 серпня 2026 р. <br/>СВЯТИТЕЛЯ ФІЛАРЕТА, АРХИЄПИСКОПА ЧЕРНІГІВСЬКОГО. <BR/>ПРОСЛАВЛЕННЯ ПРЕПОДОБНОГО ЛАВРЕНТІЯ ЧЕРНІГІВСЬКОГО. <br/>Всенічне бдіння

Свято-Озерянський храм, 21 серпня 2026 р.
СВЯТИТЕЛЯ ФІЛАРЕТА, АРХИЄПИСКОПА ЧЕРНІГІВСЬКОГО.
ПРОСЛАВЛЕННЯ ПРЕПОДОБНОГО ЛАВРЕНТІЯ ЧЕРНІГІВСЬКОГО.
Всенічне бдіння

Свято-Озерянський храм, 22 серпня 2026 р. <br/>СВЯТИТЕЛЯ ФІЛАРЕТА, АРХИЄПИСКОПА ЧЕРНІГІВСЬКОГО. <BR/>ПРОСЛАВЛЕННЯ ПРЕПОДОБНОГО ЛАВРЕНТІЯ ЧЕРНІГІВСЬКОГО. <br/>Божественна Літургія

Свято-Озерянський храм, 22 серпня 2026 р.
СВЯТИТЕЛЯ ФІЛАРЕТА, АРХИЄПИСКОПА ЧЕРНІГІВСЬКОГО.
ПРОСЛАВЛЕННЯ ПРЕПОДОБНОГО ЛАВРЕНТІЯ ЧЕРНІГІВСЬКОГО.
Божественна Літургія

Свято-Озерянський храм, 22 серпня 2026 р.
СВЯТИТЕЛЯ ФІЛАРЕТА, АРХИЄПИСКОПА ЧЕРНІГІВСЬКОГО.
ПРОСЛАВЛЕННЯ ПРЕПОДОБНОГО ЛАВРЕНТІЯ ЧЕРНІГІВСЬКОГО.
Привітання настоятеля архимандрита Никодима (Силка) з 60-річчям

Ювілейна вітальна листівка архимандриту Никодиму від Рокитненської громади

Нагородна грамота почесному громадянину Рокитного архимандриту Никодиму з нагоди ювілею

Свято-Озерянський храм, 22 серпня 2026 р.
СВЯТИТЕЛЯ ФІЛАРЕТА, АРХИЄПИСКОПА ЧЕРНІГІВСЬКОГО.
ПРОСЛАВЛЕННЯ ПРЕПОДОБНОГО ЛАВРЕНТІЯ ЧЕРНІГІВСЬКОГО.
Надання допомоги Борисову Сергію Івановичу

Свято-Озерянський храм, 22 серпня 2026 р.
СВЯТИТЕЛЯ ФІЛАРЕТА, АРХИЄПИСКОПА ЧЕРНІГІВСЬКОГО.
ПРОСЛАВЛЕННЯ ПРЕПОДОБНОГО ЛАВРЕНТІЯ ЧЕРНІГІВСЬКОГО.
Надання допомоги Кучеренко Сергію Єгоровичу

Свято-Озерянський храм, 22 серпня 2026 р.
СВЯТИТЕЛЯ ФІЛАРЕТА, АРХИЄПИСКОПА ЧЕРНІГІВСЬКОГО.
ПРОСЛАВЛЕННЯ ПРЕПОДОБНОГО ЛАВРЕНТІЯ ЧЕРНІГІВСЬКОГО.
Надання допомоги Петрову Павлу Вікторовичу

Громе Божественний, трубо духовна,
віри насадителю і єресей викорінювачу,
Тройці угоднику, великий святителю Філарете,
предстоячи з Ангелами повсякчас,
молися невпинно за всіх нас.
(Кондак святителю Філарету)

19 серпня 2026 р.
ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІІСУСА ХРИСТА

Нині Свята Церква знову закликає нас відірвати погляд від буденності та вирушити у духовну мандрівку. «Прийдіть, зійдімо на гору Господню і в дім Бога нашого, і спогляньмо славу Його Преображення», — лунає крізь століття й поза часом голос святого Андрія Критського, автора величного Покаянного канону, видатного богослова та тайнознавця. У своєму слові на це світле свято він запрошує кожного долучитися до сходження на духовну вершину. Ця подорож вимагає від нас готовності залишити в долині всі земні турботи, скинути покривало нерозуміння та окрилити розум чистими думками, аби разом із Христом піднятися на Фавор.

Святий Андрій наголошує на необхідності цього священного шляху: зійдімо з готовністю, повторює він. Доки ми залишатимемося біля підніжжя духовної гори, милуючись лише тією красою, що передує підйому? Зійдімо разом із тими, хто піднісся Словом, сподобімося вишнього, просвітімося хмарою, відсторонімося від видимого. Очистившись від усього матеріального, причастімося дивовижного світла, що перевищує людські міри. І тоді ми почуємо той блаженний голос Отця, який нехибно свідчить про Божество Єдинородного.

Розмірковуючи над подією Преображення, святитель нагадує, що на вершині гори Спаситель зримо являє нестворене світло Свого Божества. Учні бачать пресвітле Лице Христа, що сяє первозданною красою, та Його білосніжні шати. За духовним тлумаченням, ці шати символізують слова та діла Господні, крізь які прозирає безмежна глибина любові до людства. Споглядаючи це диво, апостол Петро відчуває надприродну радість і промовляє ті відомі слова: «Господи, добре нам тут бути». На думку архієпископа Критського, у цьому вигуку криється одвічне прагнення людської душі звільнитися від метушні, очистити серце і назавжди залишитися поруч із Богом, дозволивши Його благодаті діяти всередині нас.

Із батьківською любов’ю архиєпископ Критський закликає кожного з нас: «…мій співбрате, великими є щедроти, які ти вже отримав; і не менш величними є ті, що ще чекають на тебе, доки ти торуєш свій шлях до Бога. Те, що незбагненний Бог здійснив заради тебе, перевершує всякий розум і всяке осягнення. Тож не занепадай духом під владою лінощів; не будь чужим самому собі й не відкидай благодаті, яку тобі дано. Виявляй належну пошану до свого покликання і не дозволяй собі забути, наскільки щедро тебе обдаровано; не нарікай і тоді, коли відкриєш для себе, що спасіння — це винятково дар Божий, що незмірно перевершує будь-яку відплату за твої зусилля та здобутки.

Іди разом із Христом, Який мандрував світом заради тебе; не здавайся, не зупиняйся у своїй мандрівці, не дозволяй жодній хибній думці поневолити твій розум. Йди угору з Тим, Хто підноситься на небеса; туди пересели своє серце і своє життя. Адже добре тобі бути з Богом. Там буде торжество святих, там лунатиме невимовно світлий голос тих, хто святкує. Понад усе, ведучи добру боротьбу, тримайся благоговіння і щирого прагнення, аби перше допомогло тобі не впасти в гординю, коли радієш величі та красі чеснот, а друге — запалювало й підносило вгору, щоб через якусь внутрішню втому ти не знехтував поступом і сходженням до істинного блага. Зберігай непохитною й чистою навіки цю божественну любов до Того, Хто перебуває понад цим світом, адже Той Улюблений, Якого так прагне осягнути все твоє єство, є безпочатковим і нескінченним».

Свято Преображення Господнього поступово набуло своєї сучасної форми у лоні Східної Церкви впродовж четвертого — дев’ятого століть. За давнім переданням, дата його святкування пов’язана з освяченням величного храму, зведеного рівноапостольною царицею Єленою на вершині гори Фавор. Поряд із цим церковний календар відлічує від цієї події рівно сорок днів до Воздвиження Чесного Хреста, нагадуючи вірним про нерозривний зв’язок фаворської слави Спасителя з Його майбутніми хресними стражданнями.

Здавна це світле торжество супроводжується звичаєм освячення земних плодів. У благодатних краях Греції та Ізраїлю, де на цю пору рясно дозрівав виноград, віряни приносили до вівтаря соковиті грона на знак синівської подяки Творцеві. На нашій українській землі свято називали Великим Спасом, і наші предки зазвичай несли цього дня до храму на освячення фрукти та овочі, колосся і хліб. У Свято-Озерянському храмі з нагоди торжества звершувалися урочисті богослужіння. Цього дня служили ранню та пізню Божественні Літургії. Після завершення кожної з них на церковному подвір’ї відбувалося освячення винограду та стиглих плодів.

На завершення урочистого богослужіння до парафіян зі словом духовної настанови звернувся настоятель архимандрит Никодим (Силко):

«В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа! Щиро вітаю всіх зі святом Преображення Господа нашого Ісуса Христа.

Звертаючись до євангельських подій, ми бачимо, як Спаситель узяв учнів і зійшов на гору помолитися. Саме щира молитва була Його метою, і під час цього молитовного предстояння Він преобразився. Коли це сталося, апостоли побачили поруч із Ним пророків Іллю та Мойсея. У ту мить серця сповнилися глибоким умиротворенням, і з небес пролунав Глас Отця, який заповідав слухати Ісуса Христа.

Як же ми можемо почути Його сьогодні? Господь у всі віки той самий, тож відповідь — у Святому Письмі. Ми покликані щодня розгортати ці священні сторінки, щоб почути живий голос Спасителя. Слухати і виконувати те, що Він заповів нам. Нам слід керуватися саме тим, що записано у Божому Слові, відхиляючи марні людські вигадки та перекази.

Кожен із нас також має зійти на свою духовну гору. Нам необхідно хоча б на мить відійти від метушливого світу, що повсякчас нас оточує. Коли ми підносимося духовно, ми розриваємо цей обтяжливий зв’язок із суєтою. Лише тоді до нас приходить те блаженство, те умиротворення і та тиха радість, про яку Господь заповідав після Свого Воскресіння, закликаючи нас завжди перебувати в радості. І ця справжня радість завжди примножується тоді, коли Господь Бог подає її через наших ближніх, адже всі Свої благі справи у цьому світі Він звершує саме через людей».

Продовжуючи думку про те, що Творець посилає радість і звершує Свої благі діяння у світі саме через людські руки, настоятель перейшов до значної події у житті нашої громади. Від імені всієї парафії він тепло привітав із днем народження двох невтомних трудівників на ниві Христовій — Артема Борисовича Степанова та Юрія Володимировича Колєснікова.

Кожен із цих мужів щедро присвячує свій час та таланти служінню Церкві, втілюючи віру в конкретних ділах любові. Артем Борисович упродовж багатьох років залишається вірним співпрацівником отця настоятеля у величній справі відродження святинь. Завдяки його жертовності та постійній опіці храмам нашого краю повертається первозданна краса.

Юрій Володимирович, зі свого боку, є надійною опорою повсякденного життя нашої парафії. Вже тривалий час він із незмінною радістю несе свій нелегкий послух, піклуючись про належний устрій церковного побуту. Його пильна увага охоплює та підтримує всі грані парафіяльного буття.

Завершуючи привітання, архимандрит Никодим побажав іменинникам міцного здоров’я, душевного миру та невичерпної Божої благодаті, щоб Господь і надалі щедро примножував плоди їхньої праці на благо Святої Церкви.

Свято-Озерянський храм, 18 серпня 2026 р. <br/>ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІІСУСА ХРИСТА. <br/>Всенічне бдіння

Свято-Озерянський храм, 18 серпня 2026 р.
ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІІСУСА ХРИСТА.
Всенічне бдіння

Свято-Озерянський храм, 19 серпня 2026 р. <br/>ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІІСУСА ХРИСТА. <br/>Рання Божественна Літургія у Всіхсвятському приділі

Свято-Озерянський храм, 19 серпня 2026 р.
ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІІСУСА ХРИСТА.
Рання Божественна Літургія у Всіхсвятському приділі

Свято-Озерянський храм, 19 серпня 2026 р. <br/>ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІІСУСА ХРИСТА. <br/>Освячення плодів після ранньої Літургії

Свято-Озерянський храм, 19 серпня 2026 р.
ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІІСУСА ХРИСТА.
Освячення плодів після ранньої Літургії

Свято-Озерянський храм, 19 серпня 2026 р. <br/>ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІІСУСА ХРИСТА. <br/>Пізня Божественна Літургія

Свято-Озерянський храм, 19 серпня 2026 р.
ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІІСУСА ХРИСТА.
Пізня Божественна Літургія

Свято-Озерянський храм, 19 серпня 2026 р. <br/>ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІІСУСА ХРИСТА. <br/>Освячення плодів після пізньої Літургії

Свято-Озерянський храм, 19 серпня 2026 р.
ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІІСУСА ХРИСТА.
Освячення плодів після пізньої Літургії

Свято-Озерянський храм, 19 серпня 2026 р. <br/>ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІІСУСА ХРИСТА. <br/>Привітання парафіян Артема Борисовича Степанова та Юрія Володимировича Колєснікова

Свято-Озерянський храм, 19 серпня 2026 р.
ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІІСУСА ХРИСТА.
Привітання парафіян Артема Борисовича Степанова та Юрія Володимировича Колєснікова

Свято-Озерянський храм, 19 серпня 2026 р. <br/>ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІІСУСА ХРИСТА. <br/>Благодійна роздача хліба після богослужіння

Свято-Озерянський храм, 19 серпня 2026 р.
ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІІСУСА ХРИСТА.
Благодійна роздача хліба після богослужіння

Встаньте, ліниві душі моєї помисли, що завжди прихиляєте мене до землі, візьміть і піднесіться на висоту божественного сходження; прийдімо до Петра і Заведеїв і разом з ними піднімемся на гору Фаворську, щоб з ними бачити славу Бога нашого, голос же почуємо, який чули з небес, що проповідав Отче Сяйво.
(Ікос канону Преображення)

Альбом світлин свята Преображення Господа нашого Іісуса Христа

18 серпня 2026 р.
РОЗПОВІДЬ ПАРАФІЯНКИ ЛЮБОВІ ДМИТРІВНИ НАЩАНСЬКОЇ (ВИСТАВКІНОЇ)

У зосереджені та благодатні дні Успенського посту, коли людська душа особливо прагне молитовного споглядання, про свій життєвий шлях, здобутки та втрати ділиться спогадами парафіянка Свято-Озерянського храму Любов Дмитрівна Нащанська, яка цієї весни перегорнула вісімдесяту сторінку свого земного літопису.

Любов Дмитрівна народилася 19 травня 1946 року у Павловському Посаді Московської області. Зростаючи у великій родині, де виховувалося шестеро дітей, вона змалечку ввібрала приклад працелюбності батька та жертовної любові матері, яка присвятила себе турботі про нащадків. Юні роки Любові Дмитрівни були сповнені завзяття та життєдайної енергії: здобувши освіту, вона працювала у сфері електроніки, водночас присвячуючи час спорту. Захоплення альпінізмом гартувало волю і дарувало радість підкорення гірських вершин Кавказу.

Промисел Божий привів її на слобожанську землю у тисяча дев’ятсот вісімдесят п’ятому році. Визначальною стала зустріч із харків’янином Анатолієм Федоровичем Нащанським, людиною надійною та відданою своїй непростій справі — розбудові радіостанцій на безкрайніх просторах країни. Подружжя оселилося на Холодній Горі, Любов Дмитрівна працювала технологом та контролером якості у науково-дослідницькому інституті на вулиці Академіка Павлова. Ці роки спільного життя були сповнені взаємоповаги та злагоди, проте людське щастя часто виявляється швидкоплинним. Важка хвороба забрала чоловіка, залишивши жінку на самоті після десяти літ шлюбу.

Саме у горнилі цієї втрати душа Любові Дмитрівни по-справжньому відкрилася назустріч Богові. Її мати завжди берегла віру, і це посіяне в дитинстві зерно врешті проросло. Отримавши помешкання неподалік Свято-Озерянського храму, вона крок за кроком почала наближатися до церковного порогу. Поступово, заглиблюючись у читання духовної літератури, жінка знаходила відповіді на складні питання буття, і з початку двохтисячних років Дім Божий став для неї головною духовною опорою.

З притаманною їй скромністю Любов Дмитрівна говорить, що в її біографії немає нічого видатного. Озираючись на прожиті роки, вона з глибоким смиренням і скрухою розмірковує про свій духовний шлях. Її слова дихають вистражданою життєвою правдою:

«Приходила, стояла на службі, немов непомітна мишка. Була ж сила і здоров’я, але що мене тоді зупиняло підійти й запитати: “Чи можна вам чимось допомогти?” Нині я часто думаю, чому ніколи не доклала своїх фізичних зусиль до храмових справ, віддаючи всю себе лише світській роботі на заводі. Про це я сьогодні щиро шкодую, бо тепер, коли роки взяли своє, ноги вже не дозволяють трудитися. Проте можу сказати впевнено: Церква — це все моє життя, моя велика і єдина віддушина».

Свято-Озерянський храм, серпень 2026 р. <br/>Парафіянка Любов Дмитрівна Нащанська (Виставкіна)

Свято-Озерянський храм, серпень 2026 р.
Парафіянка Любов Дмитрівна Нащанська (Виставкіна)

Нині, коли рідні розкидані по світу через трагічні події сьогодення, а щоденний побут допомагає підтримувати соціальний працівник, Любов Дмитрівна намагається не втрачати світлого погляду. Її серце особливо вболіває за сучасну молодь. Споглядаючи юні покоління, вона плекає палке бажання, аби дівчата та юнаки завчасно прокинулися від суєти, звернули свій погляд до храму, відкрили для себе багатство доступної зараз церковної літератури та віднайшли ту спасительну дорогу, яка дарує людині справжній мир і вічне життя.

Сайт Свято-Озерянського храму

Про храм, новини, події, недільна школа, фотоальбом

19 серпня 2026 р.
ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІІСУСА ХРИСТА

18 серпня 2026 р.
РОЗПОВІДЬ ПАРАФІЯНКИ ЛЮБОВІ ДМИТРІВНИ НАЩАНСЬКОЇ (ВИСТАВКІНОЇ)