Святом Богоявлення, або Хрещенням Господнім, завершується благословенне «дванадцятидення» Святок. У цей святковий час душа кожного вірянина, який долучається до літургійного життя Церкви, сповнюється глибокою розрадою, черпаючи її зі спасительного змісту цих днів. Це звістка про відродження та оновлення людини у Христі, звершене Боголюдиною — Викупителем і Спасителем світу Ісусом Христом. Це той дар, який не здатна запропонувати жодна інша земна сила.

Хрещення Господнє в ріці Йордан розкриває перед нами Ісуса Христа як істинного Месію і Визволителя. Голос Отця Небесного, що лунає над водами, засвідчує Його царську гідність, але це Царство не від світу цього. Сходженням у води Спаситель приносить у світ новий закон буття — закон жертовної любові. Води Йордану, а через них і вся природа, все творіння, освячуються дотиком Творця, перетворюючись із простої матерії на джерело нетління, «дар освячення, гріхів відпущення, зцілення недуг і демонів згубу». Хрещенням Христовим започатковується наше власне спасіння, адже те, що Він прийняв на Себе як Боголюдина, стало початком нашого власного оновлення у Таїнстві Хрещення.

Глибинний зміст цього свята, як зауважують святі отці, полягає у подвійному одкровенні. По-перше, це одкровення про смирення Сина Божого, Який схиляє голову під руку раба, аби «виконати всяку правду» і взяти на Себе тягар людського роду. Як співає Церква: «У вигляді раба прийшов Ти, Христе, щоб хреститися від раба і визволити нас від давнього рабства гріху». По-друге, це величне Богоявлення Трійці, коли над водами відкривається таїна Єдиного Бога у Трьох Особах: голосом Отця, присутністю Сина і сходженням Духа у вигляді голуба. Саме тому це свято іменується Просвітленням, бо воно осяює весь світ світлом Неприступного Божества, закликаючи нас до поклоніння Трійці Єдиносущній і Нероздільній.

Нині, коли ми з вірою приступаємо до Великої Агіасми — святої води, що силою Духа Святого стає джерелом нетління, ми покликані оновити в собі обітниці власного хрещення. Богоявлення — це заклик до повернення у ту першу чистоту, до покаяння, до слідування за Христом, Який, занурившись у мертві через людський гріх води Йордану, вийшов із них у шатах переможця смерті. Він став для нас Дорогою, Істиною і Життям. Єдиною гідною відповіддю на цю безмежну Божественну любов має стати наше життя, перетворене Його благодаттю, наше серце, очищене покаянням, і наша воля, спрямована слідом за Ним шляхом любові, милосердя і правди.

---

Молитовне приготування до великого торжества Богоявлення у Свято-Озерянському храмі розпочалося ще з 16 січня, у дні передсвята, коли Церква через особливі Богослужіння готувала серця вірних до зустрічі зі святом Просвітлення. У п’ятницю звершувалися особливий чин Богослужіння Часів Навечір’я, зображальних, Вечірні та Утрені. У неділю, поєднавши радість Воскресіння з очікуванням явлення Господнього, було звершено дві Божественні літургії, за якими парафіяни приступили до Сповіді та Святого Причастя. Пізня Божественна Літургія завершувалася Великою вечірнею, що перейшла у перший чин Великого освячення води. Вже у переддень свята віруючі з благоговінням долучилися до Великої Агіасми, приймаючи цю святиню як джерело нетління та освячення душ і тіл.

Завершуючи богослужіння, настоятель архимандрит Никодим (Силко) у своєму пастирському слові привітав вірян із Навечір’ям Богоявлення, нагадавши, що звершене у цей день Велике освячення води закликає передусім до освячення людської душі. Отець настоятель наголосив, що істинне буття християнина — це життя Богом і заради Бога. Лише коли людина щиро відгукується на євангельський заклик «Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне», в її серці відбуваються спасительні зміни: відступають егоїзм, гординя, лукавство та всіляка неправда, поступаючись місцем божественній благодаті та чистоті.

Настоятель закликав парафіян з благоговінням ставитися до Великої Агіасми, яка зберігається у християнських домівках протягом року як велика святиня, ціління недуг та духовна підтримка. Він заохотив вірних окропити цією водою свої оселі та розділити радість свята з близькими, які не змогли прийти до храму. На завершення проповіді прозвучали слова духовної надії: подібно до того, як після негоди настає тиша, а після морозів — тепло, так і життя з Богом неодмінно приносить у душу мир, радість та впевненість, що Божественне світло здатне розсіяти будь-яку життєву темряву.

У день свята вірні знову єдналися у Євхаристії за ранньою та пізньою Божественними Літургіями. Після ранньої Літургії, під урочистий спів тропаря «У Йордані хрестився Ти, Господи…» було вдруге звершено чин Великого освячення води.

Вітаючи громаду зі світлим святом Богоявлення, настоятель закликав вірних попри всі випробування війни та життєві труднощі не впадати у відчай, а зберігати впевненість у Божому заступництві та непохитну надію на Спасителя. Особливо значуще прозвучали слова пам’яті про преподобномученика Варсонофія (Мамчича), розстріляного у Харкові саме цього дня 88 років тому. «Дай Господи, щоби молитвами нашого Холодногірського святого Господь і надалі оберігав наш храм, Холодну Гору й усе місто Харків» — сказав архимандрит Никодим.

Розповіді про преподобномученика Варсонофія (Мамчича) присвячена наша наступна публікація.

---

Прийдіть, уподібнимося мудрим дівам; прийдіть, зустрінемо Владику, що явився, бо Він прийшов як жених до Іоана. Йордан побачив Тебе, убоявся і зупинився; Іоан взивав: не насмілююся торкатися глави Безсмертного. Дух сходив у вигляді голуба, щоб освятити води, і голос був з небес: Цей є Син Мій, що прийшов у світ спасти рід людський; Господи, слава Тобі.
Стихира на літії

---

Альбом світлин Святого Богоявлення