Коли діти приходять до Божого храму, їхні щирість та відкритість сяють тим особливим, живим світлом, що завжди сповнює радістю, надихає та вселяє надію на краще майбутнє. Цієї неділі парафія Свято-Озерянського храму знову мала велику втіху вітати давніх і добрих друзів — талановитих вихованців харківського юнацького театру «Тимур». Разом зі своїми наставниками діти взяли участь у Божественній Літургії та причастилися Святих Христових Таїн.

Про підсумки минулого театрального року, виклики воєнного часу та нові творчі задуми ми поспілкувалися з керівником театру «Тимур» Антоном Жиляковим.

— Антоне, якими виставами був наповнений минулий театральний сезон «Тимура»?
— У минулому сезоні ми представили глядачам прем’єру, яка називалася «Міо — син короля». Також грали нашу класичну виставу «Маленький принц» і відновили «Мавку». Кожну з цих постановок ми показували неодноразово — загалом за рік удалося зіграти близько п’ятдесяти вистав.

— Що Ви вважаєте найголовнішим результатом і здобутком театру в минулому сезоні?
— Найголовніше те, що нам вдалося зберегти свій колектив. Ми бачимо, що глядач нас любить і продовжує приходити. А ще надзвичайно важливо, що, граючи наші вистави, ми маємо змогу фінансово допомагати нашим військовим.

— Розкажіть про вашу театральну родину сьогодні: чи з’явилися нові актори в колективі?
— Звісно, з приходом великої війни колектив театру частково змінився. Деякі діти виїхали за кордон, рятуючись від небезпеки. Проте до нас долучилися нові вихованці: і ті діти, що залишилися в Харкові, і ті, хто приїхав як переселенці з інших районів області та тимчасово окупованих територій. І хоча склад оновився, та неповторна атмосфера радісної творчості, яка завжди була в нашому театрі, залишилася незмінною.

— Як саме театр, сцена та творчість загалом допомагають дітям справлятися з тривогами війни?
— Коли діти приходять на акторські заняття, репетирують чи безпосередньо грають на сцені, це неабияк відволікає їх від того, що довкола лунають вибухи, летять ракети і триває війна. Це ж стосується і наших глядачів у залі. Усі наші заняття та вистави проходять в облаштованому сховищі, тому діти перебувають у фізичній та психологічній безпеці. Завдяки театру вони мають можливість проживати нормальне, щасливе дитинство. Сподіваюся, що цьому ніщо не завадить.

— Які творчі задуми маєте на прийдешній сезон?
— Маємо надію підготувати прем’єру за мотивами «Хронік Нарнії» К. С. Льюїса — «Лев, Чаклунка та платтяна шафа». Цей твір недарма називають «Євангелієм для дітей». Образ Аслана та загальна глибинна тематика цієї історії нас дуже надихають і захоплюють. Тому маємо велике сподівання, якщо дасть Бог, зіграти цю прем’єру вже наступного року.

Після завершення богослужіння настоятель храму архимандрит Никодим (Силко) звернувся до тимурівців з напуттям та благословив їх на поїздку до Львівської області, де на дітей чекає такий необхідний зараз відпочинок.