Кожен бо той любить Бога від усього серця, хто серцем чистим і нелицемірним заповіді Його виконує, геть від себе відсікаючи те, що виходить із нього, за словом Христовим: помисли злі, вбивства, перелюби, розпусту, крадіжки, лжесвідчення, хулу та інше подібне. Цей чин люблення Бога витікає із самого єства. Візьмемо подобу від чотирьох стихій, як вони до свого центру линуть: як земля до землі летить, як повітря повітрям шириться, як вода до води виливається, як вогонь угору, до вогню рветься. Бог же є центром серця нашого, бо як Сам Він чистий є, так за образом Своїм і подобою створив у нас серце чисте й розумне, аби розрізняло воно між добрим і злим. І коли ми за велінням серця, без жодної погрози чи примусу, втікаємо від зла і творимо благо, то заповіді Божественні виконуємо від серця; а виконуючи їх, любимо Бога від усього серця як Благого, тобто як свого Творця. Бо серце чисте, яке Він створив у нас, такове до Нього і скеровуємо.

(з проповіді святителя Іоасафа (Горленка)
у неділю 25-у по П’ятидесятниці 1743 року)

Який дивний, неоціненний дар отримали ми від Господа, Котрий поєднав нас у лоні Своєї Святої Церкви з усім сонмом святих — від віку спочилих і тих, що ще прийдуть! Досить лише звернутися від чистого й нелицемірного серця — тієї сокровенної глибини, тайну якої так проникливо описав святитель Іоасаф, — і ось уже поряд вони, осяяні Славою Божою. Вони несуть утішення, навіть якщо їхній земний шлях пролягав у далеких краях і в сивій давнині. А надто ж ті, що споріднені з нами по духу й крові, зрощені нашою землею, — вони з особливою любов’ю опікуються своїми нащадками.

Нині, коли швидко добігає кінця рік, ознаменований благодатною датою — 320-ю річницею від дня народження святителя Іоасафа, ми з особливим трепетом знову звертаємо свій погляд до його світлої постаті. І хоча небесне заступництво святих не залежить від міри нашої ученості, бо любов їхня вища за будь-які умовності, все ж серцю, що істинно любить, властиво шукати пізнання. Подібно до того, як ми прагнемо дізнатися кожну подробицю про тих, ким захоплюємося у земному житті, так і віруючій душі властиве бажання глибше осягнути земний шлях свого небесного покровителя, аби стати ближчою до нього. За сім років, що минули від часу освячення престолу на честь святителя Іоасафа у нашому нижньому храмі, ми дбайливо збирали на сторінках сайту розповіді про цього видатного сина роду Горленків. Тож запрошуємо вас знову торкнутися цього духовного літопису, аби через слово і пам’ять ще раз зустрітися з великим святителем.

---

З нагоди престольного свята у Свято-Озерянському храмі звершувалися урочисті Богослужіння — Всенічне бдіння, акафіст святителю, Божественна Літургія з Хресною ходою. Богослужіння очолював настоятель архимандрит Никодим (Силко), йому співслужили клірики храму, священство Харківської та Ізюмської єпархій.

У пастирському слові перед Святим Причастям протоієрей Андрій Бочаров, клірик Трьохсвятительського храму у Харкові, звернув увагу вірян на те, як часто ми, знемагаючи під тягарем буденних турбот, нарікаємо на неможливість понести подвиг посту чи молитви, виправдовуючи своє недбальство хворобами, важкою працею чи родинними клопотами. Ми надміру жаліємо себе тілесно, забуваючи про той жаль для вічності, про той вищий погляд на життя, який являє нам нині вшановуваний святитель Іоасаф Бєлгородський. Будучи обтяженим нелегким архіпастирським хрестом, численними адміністративними справами та опікою над паствою, він, подібно до євангельської Марії, зумів не втратити головного — вірності Богові посеред життєвої суєти, ставши для нас взірцем того, як серед безлічі справ зберегти непохитну твердість віри та внутрішній мир.

Звертаючись у молитвах до небесних заступників, ми не повинні забувати, що їхній погляд проникає в саму суть нашого єства: вони бачать не лише нашу неміч, але й наші приховані сили, і жоден святий не матиме дерзновення клопотати перед Творцем за тих, хто перебуває в духовному лінивстві. Зовнішнє благочестя — вичитування правил, відвідування богослужінь — ризикує залишитися лише порожньою оболонкою, якщо не відбувається преображення серця, якщо ми не зростаємо з «одягу» обрядовості у висоту євангельської любові. Справжня християнська путь вимагає від нас невпинного руху вгору, гармонії зовнішнього труду та внутрішнього горіння. «На цьому шляху, молитвами святителя Іоасафа і всіх святих, нехай Господь благословить і помилує всіх нас, амінь!» — сказав отець Андрій.

На завершення із напуттям до парафіян та гостей храму звернувся настоятель архимандрит Никодим: «Возлюблені у Христі брати і сестри! Сердечно вітаю вас із престольним торжеством нашого храму — днем пам’яті святителя Іоасафа Бєлгородського, Чудотворця, на честь якого освячено у нашому храмі нижній приділ.

За молитвами святителя бажаю всім нам, насамперед, глибокого душевного миру. Нехай серця наші сповняться умиротворення, духовної радості та непохитної надії на милість Божу. Адже Господь прийшов у світ, аби спасти рід людський, принісши Себе у викупну Жертву за кожного з нас — за всі покоління, що жили до нас, і ті, що народяться після.

Ми маємо повсякчас пам’ятати про це і прагнути завжди перебувати з Христом. Та оскільки ми, через неміч свою, не завжди сумлінно ставимося до власного життя, Господь дарував нам заступників — святителів, мучеників, сповідників та преподобних, що клопочуться за нас перед Престолом Всевишнього. Часто у життєвій суєті ми прагнемо лише отримання благ для себе, забуваючи дякувати Творцеві навіть за те, що Він пробудив нас зі сну і дарував ще один день життя. Та нині, зібравшись під склепінням цього храму, ми приносимо Йому нашу щиру подяку за всі Його благодатні дари.

Дякую також всім вам за спільну молитву. Втішно бачити, що з кожним роком дедалі більше вірян приходить вшанувати пам’ять святителя Іоасафа. Тож нехай Господь дарує всім вам здоров’я, Свою всесильну допомогу та те найкраще, що самі ви собі бажаєте, амінь!».

---

Багатотрудні подвиги житія твого хто опише? Багатообразні милості Божі, тобою явлені, хто перелічить? Добре знаючи про твоє дерзновення перед Пречистою Богородицею та Всещедрим Богом, від зворушенного серця взиваємо до тебе: не позбав і нас твоєї допомоги й заступництва, святителю Христовий і чудотворче Іоасафе!
(Кондак святителю Іоасафу)

---

Альбом світлин свята святителя Іоасафа Бєлгородського

​Є постаті в нашій історії, чий духовний шлях від самого початку позначений особливим знаком Божого Провидіння. Саме таким був життєвий шлях Якима Андрійовича Горленка, 320-та річниця від дня народження якого припадає на цей рік, — гідного нащадка шляхетного роду, ревного служителя Святої Церкви та істинного учня Христового.

Земний шлях майбутнього святителя розпочався у місті Прилуки 1705 року, в день свята Різдва Пресвятої Богородиці, немовби від самого народження відзначаючи його особливий зв’язок із Божою Матір’ю. Походив він зі славного козацько-старшинського роду Горленків та вже з самого дитинства засвоював дух благочестя, що панував у родині. Існує переказ про видіння, що було його батькові Андрію: ніби сама Пречиста Діва в небі благословила малого Якима, що молився навколішках, промовивши: «Твоя молитва подобається мені», — і цим таємниче визначила всю його подальшу долю.

Шлях до пізнання продовжився у стінах Києво-Могилянської академії, де юна душа відгукнулася на спокійний та глибокий устрій життя монахів-викладачів. Невдовзі цей потяг до чернецтва втілився у постриг з іменем Іоасаф, який він прийняв у київському Братському монастирі, завершивши навчання. Його духовні дари та здібності були помічені київським архієпископом Рафаїлом Заборовським, що стало початком довгого шляху служіння: спершу в адміністративних справах, потім — настоятелем славетного Мгарського монастиря поблизу Лубен, а згодом і намісником Троїце-Сергієвої Лаври.

У 1748 році архімандрита Іоасафа було висвячено на єпископа Білгородського. На цій посаді повною мірою розкрився його дар істинного душепастиря. Він невтомно подорожував своєю великою єпархією, до якої у ті часи належала більша частина Слобожанщини, включно із Харковом та Ізюмом, знав багатьох вірян поіменно, завжди щиро вникав в їхні духовні та матеріальні потреби. Особливо ревно владика дбав про належну освіту духовенства та про благоговійне ставлення до святинь. Саме ця риса його служіння явила вірянам Слобожанщини Піщанську ікону Божої Матері, яку він побачив у зневазі в одному з храмів Ізюма і повелів поставити на почесне місце, після чого від неї почали відбуватися численні дива.

Його архіпастирське служіння тривало зовсім недовго, але залишило глибокий слід у серцях людей. Святитель Іоасаф упокоївся у Бозі в грудні 1754 року, та його турбота про паству не припинилася. Нетлінність його мощей та чудеса, що відбувалися біля них, стали свідченням його святості, яка була урочисто підтверджена церковним прославленням у 1911 році, явивши усьому світові ще одного великого молитовника, народженого на нашій українській землі.

---

Напередодні престольного свята у нижньому храмі було звершене урочисте Всенічне бдіння. Ранок святкового дня розпочався з читання акафісту святому Іоасафу — молитовного вінка, сплетеного зі слів хвали та вдячності цьому великому угоднику Божому. У рядках акафісту перед вірянами поставав увесь життєвий шлях святителя, від самого його народження, позначеного особливим Божим Промислом. Знову і знову лунали слова, що розкривали таємницю його покликання:

Радуйся, від матері твоєї в день Різдва Пречистої народжений!
Радуйся, покровом Богородиці від народження твого покритий!
Радуйся, сосуде, від дитинства твого Богом обраний!
Радуйся, під покровом обителі Тройці Святої Господеві вихований!

Вершиною святкування стала Божественна Літургія, яку очолив настоятель храму архимандрит Никодим (Силко). Парафіяни зібралися у присвяченому Святителю нижньому храмі, щоб молитовно вшанувати пам’ять нашого небесного покровителя та причаститися Святих Христових Таїн. По завершенні Літургії відбулася Хресна хода навколо храму. Наприкінці урочистостей настоятель звернувся до вірян із привітанням та пастирським словом:

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Вітаю всіх із престольним святом — днем пам’яті святителя Іоасафа, на честь якого освячено наш нижній храм. Дякую отцям, які розділили з нами це торжество, і кожному з вас, хто прийшов сьогодні на спільну молитву. Втішно бачити, що з кожним роком дедалі більше людей долучається до шанування цього великого чудотворця. Читаючи його житіє, ми бачимо, скільки праці він поклав для нашої Слобожанщини, для Троїце-Сергієвої Лаври, для Мгарського та інших монастирів. Завдяки його ревності була знайдена Піщанська ікона Божої Матері, і безліч добрих справ було зроблено за час його архієрейського служіння. Саме тому й виникло бажання увічнити його пам’ять тут, у нашому храмі. Було підготовлено й відремонтовано приміщення, й ми звернулися до владики Онуфрія з проханням освятити нижній храм на честь святителя Іоасафа, щоб за його молитвами Господь дарував усім нам здоров’я душевне й тілесне та допомогу в життєвих справах.

На жаль, ми звикли просити благ лише для себе, часто забуваючи про Промисел Божий та про вдячність. Цей наш егоїстичний підхід є дуже підступним, бо кожний християнин покликаний бути доброю та чуйною людиною, яка вміє применшувати себе і ставити ближнього на перше місце. Натомість у нашому житті, на жаль, часто відбувається навпаки. Здавалося б, ми, православні християни, слухаємо Нагірну проповідь Христа, але не можемо побороти власний егоїзм. На першому місці залишається наше «я», і більше ми не помічаємо нікого. Ми не терпимо зауважень: коли нам на щось вказують, ми не намагаємося виправитись, а ображаємося і нарікаємо. Можна навести безліч прикладів тих якостей, якими мав би володіти християнин, але ми натомість плекаємо в собі те, що не приносить жодної користі ні для земного життя, ні, тим більше, для майбутнього.

Нас поглинає суєта, і навіть добро, яке робимо, часто не має для нас справжньої користі, бо його знецінюють наш егоїзм та гординя. Але якщо ми звернемося до житія святителя Іоасафа, то побачимо, скільки подвигів він звершив, як він трудився і показував приклад саме своїм життям. Бо ж можна багато знати, але нічого не виконувати. А можна знати небагато, але жити так, як навчає нас Господь наш Ісус Христос через Святе Письмо. Амінь!

---

Благословенний день і година, коли Господь мій Ісус Христос народився, постраждав на Хресті і помер за мене. О Господи Ісусе Христе, Сину Божий, у годину моєї смерти прийми душу Твого раба, земного мандрівника, за Молитви Пресвятої Твоєї Матері і всіх Святих Твоїх, бо ж Ти благословенний на віки віків. Амінь.
(Щоденна молитва Святителя Іоасафа)

---

Альбом світлин свята знайдення мощей Святителя Іоасафа, єпископа Бєлгородського