Є постаті в нашій історії, чий духовний шлях від самого початку позначений особливим знаком Божого Провидіння. Саме таким був життєвий шлях Якима Андрійовича Горленка, 320-та річниця від дня народження якого припадає на цей рік, — гідного нащадка шляхетного роду, ревного служителя Святої Церкви та істинного учня Христового.
Земний шлях майбутнього святителя розпочався у місті Прилуки 1705 року, в день свята Різдва Пресвятої Богородиці, немовби від самого народження відзначаючи його особливий зв’язок із Божою Матір’ю. Походив він зі славного козацько-старшинського роду Горленків та вже з самого дитинства засвоював дух благочестя, що панував у родині. Існує переказ про видіння, що було його батькові Андрію: ніби сама Пречиста Діва в небі благословила малого Якима, що молився навколішках, промовивши: «Твоя молитва подобається мені», — і цим таємниче визначила всю його подальшу долю.
Шлях до пізнання продовжився у стінах Києво-Могилянської академії, де юна душа відгукнулася на спокійний та глибокий устрій життя монахів-викладачів. Невдовзі цей потяг до чернецтва втілився у постриг з іменем Іоасаф, який він прийняв у київському Братському монастирі, завершивши навчання. Його духовні дари та здібності були помічені київським архієпископом Рафаїлом Заборовським, що стало початком довгого шляху служіння: спершу в адміністративних справах, потім — настоятелем славетного Мгарського монастиря поблизу Лубен, а згодом і намісником Троїце-Сергієвої Лаври.
У 1748 році архімандрита Іоасафа було висвячено на єпископа Білгородського. На цій посаді повною мірою розкрився його дар істинного душепастиря. Він невтомно подорожував своєю великою єпархією, до якої у ті часи належала більша частина Слобожанщини, включно із Харковом та Ізюмом, знав багатьох вірян поіменно, завжди щиро вникав в їхні духовні та матеріальні потреби. Особливо ревно владика дбав про належну освіту духовенства та про благоговійне ставлення до святинь. Саме ця риса його служіння явила вірянам Слобожанщини Піщанську ікону Божої Матері, яку він побачив у зневазі в одному з храмів Ізюма і повелів поставити на почесне місце, після чого від неї почали відбуватися численні дива.
Його архіпастирське служіння тривало зовсім недовго, але залишило глибокий слід у серцях людей. Святитель Іоасаф упокоївся у Бозі в грудні 1754 року, та його турбота про паству не припинилася. Нетлінність його мощей та чудеса, що відбувалися біля них, стали свідченням його святості, яка була урочисто підтверджена церковним прославленням у 1911 році, явивши усьому світові ще одного великого молитовника, народженого на нашій українській землі.
Напередодні престольного свята у нижньому храмі було звершене урочисте Всенічне бдіння. Ранок святкового дня розпочався з читання акафісту святому Іоасафу — молитовного вінка, сплетеного зі слів хвали та вдячності цьому великому угоднику Божому. У рядках акафісту перед вірянами поставав увесь життєвий шлях святителя, від самого його народження, позначеного особливим Божим Промислом. Знову і знову лунали слова, що розкривали таємницю його покликання:
Радуйся, від матері твоєї в день Різдва Пречистої народжений!
Радуйся, покровом Богородиці від народження твого покритий!
Радуйся, сосуде, від дитинства твого Богом обраний!
Радуйся, під покровом обителі Тройці Святої Господеві вихований!
Вершиною святкування стала Божественна Літургія, яку очолив настоятель храму архимандрит Никодим (Силко). Парафіяни зібралися у присвяченому Святителю нижньому храмі, щоб молитовно вшанувати пам’ять нашого небесного покровителя та причаститися Святих Христових Таїн. По завершенні Літургії відбулася Хресна хода навколо храму. Наприкінці урочистостей настоятель звернувся до вірян із привітанням та пастирським словом:
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Вітаю всіх із престольним святом — днем пам’яті святителя Іоасафа, на честь якого освячено наш нижній храм. Дякую отцям, які розділили з нами це торжество, і кожному з вас, хто прийшов сьогодні на спільну молитву. Втішно бачити, що з кожним роком дедалі більше людей долучається до шанування цього великого чудотворця. Читаючи його житіє, ми бачимо, скільки праці він поклав для нашої Слобожанщини, для Троїце-Сергієвої Лаври, для Мгарського та інших монастирів. Завдяки його ревності була знайдена Піщанська ікона Божої Матері, і безліч добрих справ було зроблено за час його архієрейського служіння. Саме тому й виникло бажання увічнити його пам’ять тут, у нашому храмі. Було підготовлено й відремонтовано приміщення, й ми звернулися до владики Онуфрія з проханням освятити нижній храм на честь святителя Іоасафа, щоб за його молитвами Господь дарував усім нам здоров’я душевне й тілесне та допомогу в життєвих справах.
На жаль, ми звикли просити благ лише для себе, часто забуваючи про Промисел Божий та про вдячність. Цей наш егоїстичний підхід є дуже підступним, бо кожний християнин покликаний бути доброю та чуйною людиною, яка вміє применшувати себе і ставити ближнього на перше місце. Натомість у нашому житті, на жаль, часто відбувається навпаки. Здавалося б, ми, православні християни, слухаємо Нагірну проповідь Христа, але не можемо побороти власний егоїзм. На першому місці залишається наше «я», і більше ми не помічаємо нікого. Ми не терпимо зауважень: коли нам на щось вказують, ми не намагаємося виправитись, а ображаємося і нарікаємо. Можна навести безліч прикладів тих якостей, якими мав би володіти християнин, але ми натомість плекаємо в собі те, що не приносить жодної користі ні для земного життя, ні, тим більше, для майбутнього.
Нас поглинає суєта, і навіть добро, яке робимо, часто не має для нас справжньої користі, бо його знецінюють наш егоїзм та гординя. Але якщо ми звернемося до житія святителя Іоасафа, то побачимо, скільки подвигів він звершив, як він трудився і показував приклад саме своїм життям. Бо ж можна багато знати, але нічого не виконувати. А можна знати небагато, але жити так, як навчає нас Господь наш Ісус Христос через Святе Письмо. Амінь!

Свято-Озерянський храм. ЗНАЙДЕННЯ МОЩЕЙ СВЯТИТЕЛЯ ІОАСАФА, ЄПИСКОПА БЄЛГОРОДСЬКОГО. 16 вересня 2025 р. Всенічне бдіння у Нижньому храмі

Свято-Озерянський храм. ЗНАЙДЕННЯ МОЩЕЙ СВЯТИТЕЛЯ ІОАСАФА, ЄПИСКОПА БЄЛГОРОДСЬКОГО. 17 вересня 2025 р. Акафіст Святителю Іоасафу

Свято-Озерянський храм. ЗНАЙДЕННЯ МОЩЕЙ СВЯТИТЕЛЯ ІОАСАФА, ЄПИСКОПА БЄЛГОРОДСЬКОГО. 17 вересня 2025 р. Божественна Літургія у Нижньому храмі

Свято-Озерянський храм. ЗНАЙДЕННЯ МОЩЕЙ СВЯТИТЕЛЯ ІОАСАФА, ЄПИСКОПА БЄЛГОРОДСЬКОГО. 17 вересня 2025 р. Божественна Літургія у Нижньому храмі

Свято-Озерянський храм. ЗНАЙДЕННЯ МОЩЕЙ СВЯТИТЕЛЯ ІОАСАФА, ЄПИСКОПА БЄЛГОРОДСЬКОГО. 17 вересня 2025 р. Хресна хода на честь Престольного свята

Свято-Озерянський храм. ЗНАЙДЕННЯ МОЩЕЙ СВЯТИТЕЛЯ ІОАСАФА, ЄПИСКОПА БЄЛГОРОДСЬКОГО. 17 вересня 2025 р. Хресна хода на честь Престольного свята

Свято-Озерянський храм. ЗНАЙДЕННЯ МОЩЕЙ СВЯТИТЕЛЯ ІОАСАФА, ЄПИСКОПА БЄЛГОРОДСЬКОГО. 17 вересня 2025 р. Хресна хода на честь Престольного свята
Благословенний день і година, коли Господь мій Ісус Христос народився, постраждав на Хресті і помер за мене. О Господи Ісусе Христе, Сину Божий, у годину моєї смерти прийми душу Твого раба, земного мандрівника, за Молитви Пресвятої Твоєї Матері і всіх Святих Твоїх, бо ж Ти благословенний на віки віків. Амінь.
(Щоденна молитва Святителя Іоасафа)
Альбом світлин свята знайдення мощей Святителя Іоасафа, єпископа Бєлгородського

