Архіви позначок: Престольні свята

17 вересня 2025 р.
ЗНАЙДЕННЯ МОЩЕЙ СВЯТИТЕЛЯ ІОАСАФА, ЄПИСКОПА БЄЛГОРОДСЬКОГО

Є постаті в нашій історії, чий духовний шлях від самого початку позначений особливим знаком Божого Провидіння. Саме таким був життєвий шлях Якима Андрійовича Горленка, 320-та річниця від дня народження якого припадає на цей рік, — гідного нащадка шляхетного роду, ревного служителя Святої Церкви та істинного учня Христового.

Земний шлях майбутнього святителя розпочався у місті Прилуки 1705 року, в день свята Різдва Пресвятої Богородиці, немовби від самого народження відзначаючи його особливий зв’язок із Божою Матір’ю. Походив він зі славного козацько-старшинського роду Горленків та вже з самого дитинства засвоював дух благочестя, що панував у родині. Існує переказ про видіння, що було його батькові Андрію: ніби сама Пречиста Діва в небі благословила малого Якима, що молився навколішках, промовивши: «Твоя молитва подобається мені», — і цим таємниче визначила всю його подальшу долю.

Шлях до пізнання продовжився у стінах Києво-Могилянської академії, де юна душа відгукнулася на спокійний та глибокий устрій життя монахів-викладачів. Невдовзі цей потяг до чернецтва втілився у постриг з іменем Іоасаф, який він прийняв у київському Братському монастирі, завершивши навчання. Його духовні дари та здібності були помічені київським архієпископом Рафаїлом Заборовським, що стало початком довгого шляху служіння: спершу в адміністративних справах, потім — настоятелем славетного Мгарського монастиря поблизу Лубен, а згодом і намісником Троїце-Сергієвої Лаври.

У 1748 році архімандрита Іоасафа було висвячено на єпископа Білгородського. На цій посаді повною мірою розкрився його дар істинного душепастиря. Він невтомно подорожував своєю великою єпархією, до якої у ті часи належала більша частина Слобожанщини, включно із Харковом та Ізюмом, знав багатьох вірян поіменно, завжди щиро вникав в їхні духовні та матеріальні потреби. Особливо ревно владика дбав про належну освіту духовенства та про благоговійне ставлення до святинь. Саме ця риса його служіння явила вірянам Слобожанщини Піщанську ікону Божої Матері, яку він побачив у зневазі в одному з храмів Ізюма і повелів поставити на почесне місце, після чого від неї почали відбуватися численні дива.

Його архіпастирське служіння тривало зовсім недовго, але залишило глибокий слід у серцях людей. Святитель Іоасаф упокоївся у Бозі в грудні 1754 року, та його турбота про паству не припинилася. Нетлінність його мощей та чудеса, що відбувалися біля них, стали свідченням його святості, яка була урочисто підтверджена церковним прославленням у 1911 році, явивши усьому світові ще одного великого молитовника, народженого на нашій українській землі.

Напередодні престольного свята у нижньому храмі було звершене урочисте Всенічне бдіння. Ранок святкового дня розпочався з читання акафісту святому Іоасафу — молитовного вінка, сплетеного зі слів хвали та вдячності цьому великому угоднику Божому. У рядках акафісту перед вірянами поставав увесь життєвий шлях святителя, від самого його народження, позначеного особливим Божим Промислом. Знову і знову лунали слова, що розкривали таємницю його покликання:

Радуйся, від матері твоєї в день Різдва Пречистої народжений!
Радуйся, покровом Богородиці від народження твого покритий!
Радуйся, сосуде, від дитинства твого Богом обраний!
Радуйся, під покровом обителі Тройці Святої Господеві вихований!

Вершиною святкування стала Божественна Літургія, яку очолив настоятель храму архимандрит Никодим (Силко). Парафіяни зібралися у присвяченому Святителю нижньому храмі, щоб молитовно вшанувати пам’ять нашого небесного покровителя та причаститися Святих Христових Таїн. По завершенні Літургії відбулася Хресна хода навколо храму. Наприкінці урочистостей настоятель звернувся до вірян із привітанням та пастирським словом:

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Вітаю всіх із престольним святом — днем пам’яті святителя Іоасафа, на честь якого освячено наш нижній храм. Дякую отцям, які розділили з нами це торжество, і кожному з вас, хто прийшов сьогодні на спільну молитву. Втішно бачити, що з кожним роком дедалі більше людей долучається до шанування цього великого чудотворця. Читаючи його житіє, ми бачимо, скільки праці він поклав для нашої Слобожанщини, для Троїце-Сергієвої Лаври, для Мгарського та інших монастирів. Завдяки його ревності була знайдена Піщанська ікона Божої Матері, і безліч добрих справ було зроблено за час його архієрейського служіння. Саме тому й виникло бажання увічнити його пам’ять тут, у нашому храмі. Було підготовлено й відремонтовано приміщення, й ми звернулися до владики Онуфрія з проханням освятити нижній храм на честь святителя Іоасафа, щоб за його молитвами Господь дарував усім нам здоров’я душевне й тілесне та допомогу в життєвих справах.

На жаль, ми звикли просити благ лише для себе, часто забуваючи про Промисел Божий та про вдячність. Цей наш егоїстичний підхід є дуже підступним, бо кожний християнин покликаний бути доброю та чуйною людиною, яка вміє применшувати себе і ставити ближнього на перше місце. Натомість у нашому житті, на жаль, часто відбувається навпаки. Здавалося б, ми, православні християни, слухаємо Нагірну проповідь Христа, але не можемо побороти власний егоїзм. На першому місці залишається наше «я», і більше ми не помічаємо нікого. Ми не терпимо зауважень: коли нам на щось вказують, ми не намагаємося виправитись, а ображаємося і нарікаємо. Можна навести безліч прикладів тих якостей, якими мав би володіти християнин, але ми натомість плекаємо в собі те, що не приносить жодної користі ні для земного життя, ні, тим більше, для майбутнього.

Нас поглинає суєта, і навіть добро, яке робимо, часто не має для нас справжньої користі, бо його знецінюють наш егоїзм та гординя. Але якщо ми звернемося до житія святителя Іоасафа, то побачимо, скільки подвигів він звершив, як він трудився і показував приклад саме своїм життям. Бо ж можна багато знати, але нічого не виконувати. А можна знати небагато, але жити так, як навчає нас Господь наш Ісус Христос через Святе Письмо. Амінь!

Свято-Озерянський храм. ЗНАЙДЕННЯ МОЩЕЙ СВЯТИТЕЛЯ ІОАСАФА, ЄПИСКОПА БЄЛГОРОДСЬКОГО. 16 вересня 2025 р. Всенічне бдіння у Нижньому храмі

Свято-Озерянський храм. ЗНАЙДЕННЯ МОЩЕЙ СВЯТИТЕЛЯ ІОАСАФА, ЄПИСКОПА БЄЛГОРОДСЬКОГО. 17 вересня 2025 р. Акафіст Святителю Іоасафу

Свято-Озерянський храм. ЗНАЙДЕННЯ МОЩЕЙ СВЯТИТЕЛЯ ІОАСАФА, ЄПИСКОПА БЄЛГОРОДСЬКОГО. 17 вересня 2025 р. Божественна Літургія у Нижньому храмі

Свято-Озерянський храм. ЗНАЙДЕННЯ МОЩЕЙ СВЯТИТЕЛЯ ІОАСАФА, ЄПИСКОПА БЄЛГОРОДСЬКОГО. 17 вересня 2025 р. Хресна хода на честь Престольного свята

Благословенний день і година, коли Господь мій Ісус Христос народився, постраждав на Хресті і помер за мене. О Господи Ісусе Христе, Сину Божий, у годину моєї смерти прийми душу Твого раба, земного мандрівника, за Молитви Пресвятої Твоєї Матері і всіх Святих Твоїх, бо ж Ти благословенний на віки віків. Амінь.
(Щоденна молитва Святителя Іоасафа)

Альбом світлин свята знайдення мощей Святителя Іоасафа, єпископа Бєлгородського

28 липня 2025 р.
РІВНОАПОСТОЛЬНОГО ВЕЛИКОГО КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА, У СВЯТОМУ ХРЕЩЕННІ ВАСИЛІЯ

Останні сторіччя першого тисячоліття ери Христової стали доленосним часом для слов’янських народів. Раніше тут ледь відоме, переважно серед знаті та дружини, християнство саме тоді остаточно затвердилося на землях Східної Європи. 863 року на прохання князя Ростислава Кирило та Мефодій прибувають з Візантії до Великої Моравії та починають свою просвітницьку працю. 864 року приймає хрещення та хрестить Перше Болгарське царство князь Борис І. Хрещення сербів та хорватів, що почалося з 630-х років, також завершується у 9 столітті; у 880-х роках хреститься племінне княжіння чехів. 966 року приймає християнство для себе та для своїх підданих польский князь Мешко І.

Врешті-решт, завдяки рішенню Великого князя Київського Володимира Святославовича, Боже благословення торкається й широких дніпровських берегів, де влітку 988 року у прозорі води Почайни та Дніпра входили незліченні кияни, щоби вийти з них вже не розрізненими родами, а єдиним, оновленим народом Божим. Та, може, найголовнішим дивом було не саме це велелюдне хрещення, а те, що нова віра промовляла до них не чужою, складною та незрозумілою мовою мертвих імперій, а словом живим, близьким, яке було посіяне ще святими Кирилом та Мефодієм і яке торкалося не лише слуху, а й проникало до самого серця. Саме ця доступність, ця можливість вести тиху розмову з Богом без посередників і тлумачів, зробила християнство не законом, нав’язаним згори, а глибоко особистим, внутрішнім вибором для простих людей, наших далеких предків.

Ця тиша та краса Божих храмів, ця близькість Слова Божого до кожної людини, осяяли усі наступні століття, що були сповнені негод, страждань та поневірянь. І на цьому благодатному, зрошеному живою й простою вірою ґрунті почали проростати його найкоштовніші плоди — сонми святих, що були не заморськими дивами, а нашими співвітчизниками. Це були люди, що виростали поруч, дихали тим самим повітрям, ходили тими ж стежками — князі й ченці, прості селяни й міщани, які дослухалися до тихого Слова Христового і втілили його у своєму житті з довершеною повнотою, показавши, що святість народжується не з титулів та звань, а з серця, відкритого до Бога.

Звертаючись нині у молитві до святого князя Володимира та всіх святих нашої землі, ми дякуємо за безцінний дар віри, залишений нам у спадок, та просимо їхнього заступництва, щоби світло Христової Істини осяяло та зцілило кожне змучене серце, наповнюючи його живою вірою, світлою надією та жертовною любов’ю Христовою.

У день престольного свята у Свято-Озерянському храмі звершувалися урочисті богослужіння — Всенічне бдіння напередодні, молебень з акафістом святому рівноапостольному Володимиру та Божественна Літургія на початку святкового дня. Богослужіння очолював настоятель архимандрит Никодим (Силко), йому співслужив клір храму та священники Харківської та Ізюмської єпархій. На завершення богослужіння священство та віряни пройшли урочистою Хресною ходою навколо храму.

Настоятель звернувся до вірян із Пастирським напуттям:

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Вітаю вас зі святом святого рівноапостольного князя Володимира! Південний приділ нашого храму освячено на його честь, і тому у нас сьогодні престольне свято. Дуже втішно бачити кожного з вас, хто прийшов розділити спільну молитву в цей урочистий день.

Сьогодні хотілося б особливо наголосити на тому, як важливо нам пам’ятати усіх своїх вчителів та наставників. Кожен народ має свого просвітителя, і наша земля також має того, хто приніс їй світло Христове — святого рівноапостольного князя Володимира. Хоча відтоді минуло багато століть, усі ми, що живемо сьогодні, у свою чергу маємо пам’ятати своїх учителів, тих, хто привів нас до Бога. Адже ніщо не виникає на порожньому місці. Наша дорога до Бога часто починається з найпростішого — з уміння читати і писати, якому навчили нас перші шкільні вчителі, бо щоб читати Святе Письмо, насамперед потрібно бути грамотним.

Так само варто згадати і духовних наставників, які привели нас до храму, адже завжди потрібна людина, яка б пояснила, підказала і допомогла збагнути та прийняти Вчення Христове. А вже далі починається наша власна праця над собою, бо без щоденної молитви, без читання Святого Письма, без довіри Божому Промислу наше життя ризикує перетворитися на безглузде існування. Дуже важливо бути християнином не лише на словах — носячи хрестик, приходячи до храму чи роблячи зауваження іншим, — а жити з Христом повсякчас і всюди. Навіть просто ідучи вулицею, ми також маємо проявляти свою християнську сутність у реальних вчинках: побачити нужденного і допомогти, підтримати добрим словом.

Тому, дорогі мої, вітаю вас із цим величним святом — днем, коли настав час, і князь Володимир, наслідуючи приклад своєї бабусі, святої княгині Ольги, усвідомив Істину, прийняв хрещення сам і охрестив усю нашу державу, усю нашу землю. Ми завжди мусимо пам’ятати, що наша батьківщина є там, де ми народилися. І ми маємо дорожити своєю батьківщиною, бо це місце, де Господь покликав нас до життя і дарував нам це життя, аби ми жили і радували Творця своїми добрими вчинками, Амінь!

Свято-Озерянський храм. РІВНОАПОСТОЛЬНОГО ВЕЛИКОГО КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА, У СВЯТОМУ ХРЕЩЕННІ ВАСИЛІЯ. 27 липня 2025 р. Всенічне бдіння

Свято-Озерянський храм. РІВНОАПОСТОЛЬНОГО ВЕЛИКОГО КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА, У СВЯТОМУ ХРЕЩЕННІ ВАСИЛІЯ. 28 липня 2025 р. Молебень з акафістом святому рівноапостольному Володимиру

Свято-Озерянський храм. РІВНОАПОСТОЛЬНОГО ВЕЛИКОГО КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА, У СВЯТОМУ ХРЕЩЕННІ ВАСИЛІЯ. 28 липня 2025 р. Божественна Літургія

Свято-Озерянський храм. РІВНОАПОСТОЛЬНОГО ВЕЛИКОГО КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА, У СВЯТОМУ ХРЕЩЕННІ ВАСИЛІЯ. 28 липня 2025 р. Хресна хода на честь Престольного свята

Ти навчився від Бога небесної мудрості, досяг Його багатством розумної віри і швидко прийшов до Його доброти, тому відкрив духовні твої очі і свідомо піднявся до благочестивої віри. Заради цього святкуючи, взиваємо: благословенний Бог, що просвітив світлом розуму серце твоє, світильнику світлий Володимире; моли Христа Бога дарувати відпущення гріхів тим, що з любов’ю святкують святу пам’ять твою.
(Сідальний свята)

Альбом світлин свята рівноапостольного Великого князя Володимира, у святому хрещенні Василія

29 червня 2025 р.
НЕДІЛЯ 3-ТЯ ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ.
ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ

Дякуючи всеблагому спасительному Промислу Божому розташувалися майже поруч у церковному календарі цього року два престольних свята Свято-Озерянського храму — Всіх Святих та Озерянської ікони Божої матері. Два тижні тому парафіяни вшановували кожного зі Святих Божих — плід єднання Святого Духа з вільним вибором та трудом земної людини. Сьогодні ж, перед іконою Її Озерянською, прадавньою Святинею нашої Слобожанщини, вклоняємося Пречистій Діві Марії — Тій, що прийняла зішестя Духа Святого найпершою серед усіх людей, коли архангел Гавриїл сповістив Їй народження Христове і коли Вона уможливила це народження, промовивши: «Нехай буде мені за волею Божою».

Діва Марія стала тією вершиною, тим даром землі Богові, в якому всі попередні роди людські могли нарешті побачити свою власну неспотворену, первозданну красу. Попри усю слабкість та безперервні падіння, покоління за поколінням усе ж зберігали вірність Богові, немовби передаючи нащадкам ледь жевріючий вогник надії. Рід за родом по крихті очищували в собі ту давню скверну, що лягла на людську природу, поступово готуючи землю до прийняття Неба. Тому і прийшла у світ Пречиста Діва Марія не як раптове диво, а як прекрасний довершений плід на древі людства, що вродив завдяки вікам невідступної боротьби та прагнення повернутися до втраченого раю.

І ось у цю довершену чистоту, в тишу Її душі, зійшов янгол зі звісткою, що здатна змінити долю усього людства. Та його слова — це не наказ, а прохання; не примус, а запитання, на яке очікував відповіді увесь всесвіт. Втілення Сина Божого, як виявилося, було так само неможливе без Її добровільної, свідомої згоди, як і без волі Отця. Її тихе і смиренне «нехай буде мені за словом твоїм» стало тим моментом, коли людська свобода і Божественна воля зустрілися в досконалій гармонії, в єдиному пориві любові. Це не був пасивний послух рабині, а зрілий, вільний вибір душі, що пізнала Бога і довірилася Йому до кінця, уможлививши те, що здавалося неможливим — щоб Творець увійшов у Своє творіння.

Та любов, що прозвучала в Її згоді, несла в собі не лише радість майбутнього материнства, а й скорботний відблиск прийдешньої Голгофи. Бо сказати «так» народженню Сина Божого у світі цьому означало водночас сказати «так» і Його хресному шляху, Його жертві за спасіння цього світу. Це любов, що не шукає свого, не прагне володіти, а здатна віддати найдорожче, відпустити від себе власного Сина на смерть, аби тільки могли жити інші. Це та незбагненна сила любові, яку неможливо осягнути розумом, яка сяє найвищим взірцем для кожного з нас, і яка робить Богородицю не лише Пречистою Дівою, а й Матір’ю всього зболеного людства.

Напередодні головного престольного свята у Свято-Озерянському храмі звершувалося Всенічне бдіння, у святковий день — рання та пізня Божественні Літургії. Богослужіння очолював настоятель архимандрит Никодим (Силко), йому співслужили клірики храму та священники Харківської та Ізюмської єпархій. На завершення святкових богослужінь священство та віряни пройшли урочистою Хресною ходою навколо храму. Після богослужіння парафіян та гостей храму пригостили благодійним обідом.

Настоятель архимандрит Никодим звернувся до вірян із пастирським напуттям:

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Сьогоднішній недільний день збігся з нашим престольним святом — днем знайдення Озерянської ікони Божої Матері. Коли простий селянин виходив того давнього дня на свою роботу, косити траву, він і гадки не мав, що цей день увійде в історію і стане таким значущим для всієї Слобожанщини. Почувши стогін і побачивши, що випадково розсік косою ікону, він пережив це як велику особисту трагедію. Повернувшись додому, він довго молився і заснув, а прокинувшись і не знайшовши образу, розгубився ще більше, подумавши, що святиня зникла. Та коли він знову прийшов на те місце, то побачив диво: ікона зрослася — не зшита, не склеєна. Вона була написана на полотні, і цей шов, місце чудесного зрощення, залишався на оригіналі як свідчення.

Згодом на тому місці, в Озерянці поблизу Мерефи, яке тоді було пустинним, почали відбуватися дива. На місці знайдення ікони почало бити джерело цілющої води, і з часом там виник монастир, який діяв аж до часів ревізій та скасування обителей, після чого святиню передали до Покровського монастиря в Харкові, а згодом — до Курязького. І саме в цей день, день знайдення ікони, наш храм відзначає престольне свято, адже його освячено на честь Озерянської ікони Божої Матері.

Сьогоднішнє недільне Євангеліє відкриває нам глибоку істину. Господь навчає нас, що від нашого ока, від нашого погляду, залежить стан нашого серця, бо все, що ми бачимо, проходить крізь нього. Це настільки чутливий орган, що ми помічаємо все — і добре, і погане. І Господь каже: “якщо твоє око буде чистим, все твоє тіло буде світлим, а коли твоє око буде лукавим, то й усе твоє тіло буде темним” (Мт. 6:22-23). Тож ми покликані помічати лише добре і не зосереджуватися на поганому — подібно до бджоли, яка, літаючи над різними квітами, збирає лише солодкий нектар, переробляє його і живиться ним. Муха ж, навпаки, завжди знаходить лише бруд і нечистоти. Тож ми не повинні уподібнюватися мухам, збираючи навколо себе всіляке сміття, особливо в цей важкий час.

Наслідуймо бджіл, збираючи лише добре й корисне, а найкорисніше ми можемо знайти лише у Святому Письмі та в храмі. Тому пам’ятаймо, як багато в нашому житті залежить від нашого погляду. Намагаймося не помічати злого, і тим більше — не засуджувати. Ми не знаємо всієї глибини причин, чому людина вчинила певним чином, коли беремося її судити. Щоб збагнути людину, потрібно пройти її шлях, і лише тоді нам може щось відкритися. Це дуже важливий момент у нашому християнському житті.

Тож нехай допоможе нам Господь Бог, Пресвята Богородиця та всі угодники Божі більше жити Святим Письмом, а не брехнею та пропагандою, аби не віддалитися від Бога у погибель. Вітаю всіх вас із нашим престольним святом, яке є святом для всієї Слобожанщини, адже свята Озерянська ікона є покровителькою всього цього великого краю, що охоплює Харківську, частину Сумської та Донецької областей. Тож нехай на нашій землі завжди перебуває мир, добробут, Боже благословення і покров Пресвятої Богородиці. Амінь!

Свято-Озерянський храм. НЕДІЛЯ 3-ТЯ ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ. ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. 28 червня 2025 р. Всенічне бдіння

Привітання зі святом Озерянської ікони Божої Матері від митрополита Харківського і Богодухівського Онуфрія

Свято-Озерянський храм. НЕДІЛЯ 3-ТЯ ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ. ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. 29 червня 2025 р. Рання Божественна Літургія

Свято-Озерянський храм. НЕДІЛЯ 3-ТЯ ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ. ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. 29 червня 2025 р. Пізня Божественна Літургія

Свято-Озерянський храм. НЕДІЛЯ 3-ТЯ ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ. ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. 29 червня 2025 р. Хресна хода на честь Престольного свята

Свято-Озерянський храм. НЕДІЛЯ 3-ТЯ ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ. ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ. 29 червня 2025 р. Благодійна трапеза на честь Престольного свята

О Вселюбляча Мати наша! Ти Ікону Твою в сяйві дивному православним предкам нашим у селі Озеряні явила єси, і сльози над нами грішними з пречистого лику Твого гірко виточила єси. Осяй запеклі серця наші сяйвом любові, щоб ми, проливаючи сльози покаяння, удостоїлися Царства Небесного.

Альбом світлин свята Озерянської ікони Божої Матері

Сайт Свято-Озерянського храму

Про храм, новини, події, недільна школа, фотоальбом

Архіви позначок: Престольні свята

17 вересня 2025 р.
ЗНАЙДЕННЯ МОЩЕЙ СВЯТИТЕЛЯ ІОАСАФА, ЄПИСКОПА БЄЛГОРОДСЬКОГО

28 липня 2025 р.
РІВНОАПОСТОЛЬНОГО ВЕЛИКОГО КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА, У СВЯТОМУ ХРЕЩЕННІ ВАСИЛІЯ

29 червня 2025 р.
НЕДІЛЯ 3-ТЯ ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ.
ОЗЕРЯНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ