Архіви позначок: Війна в Україні

19 серпня 2026 р.
ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІІСУСА ХРИСТА

Нині Свята Церква знову закликає нас відірвати погляд від буденності та вирушити у духовну мандрівку. «Прийдіть, зійдімо на гору Господню і в дім Бога нашого, і спогляньмо славу Його Преображення», — лунає крізь століття й поза часом голос святого Андрія Критського, автора величного Покаянного канону, видатного богослова та тайнознавця. У своєму слові на це світле свято він запрошує кожного долучитися до сходження на духовну вершину. Ця подорож вимагає від нас готовності залишити в долині всі земні турботи, скинути покривало нерозуміння та окрилити розум чистими думками, аби разом із Христом піднятися на Фавор.

Святий Андрій наголошує на необхідності цього священного шляху: зійдімо з готовністю, повторює він. Доки ми залишатимемося біля підніжжя духовної гори, милуючись лише тією красою, що передує підйому? Зійдімо разом із тими, хто піднісся Словом, сподобімося вишнього, просвітімося хмарою, відсторонімося від видимого. Очистившись від усього матеріального, причастімося дивовижного світла, що перевищує людські міри. І тоді ми почуємо той блаженний голос Отця, який нехибно свідчить про Божество Єдинородного.

Розмірковуючи над подією Преображення, святитель нагадує, що на вершині гори Спаситель зримо являє нестворене світло Свого Божества. Учні бачать пресвітле Лице Христа, що сяє первозданною красою, та Його білосніжні шати. За духовним тлумаченням, ці шати символізують слова та діла Господні, крізь які прозирає безмежна глибина любові до людства. Споглядаючи це диво, апостол Петро відчуває надприродну радість і промовляє ті відомі слова: «Господи, добре нам тут бути». На думку архієпископа Критського, у цьому вигуку криється одвічне прагнення людської душі звільнитися від метушні, очистити серце і назавжди залишитися поруч із Богом, дозволивши Його благодаті діяти всередині нас.

Із батьківською любов’ю архиєпископ Критський закликає кожного з нас: «…мій співбрате, великими є щедроти, які ти вже отримав; і не менш величними є ті, що ще чекають на тебе, доки ти торуєш свій шлях до Бога. Те, що незбагненний Бог здійснив заради тебе, перевершує всякий розум і всяке осягнення. Тож не занепадай духом під владою лінощів; не будь чужим самому собі й не відкидай благодаті, яку тобі дано. Виявляй належну пошану до свого покликання і не дозволяй собі забути, наскільки щедро тебе обдаровано; не нарікай і тоді, коли відкриєш для себе, що спасіння — це винятково дар Божий, що незмірно перевершує будь-яку відплату за твої зусилля та здобутки.

Іди разом із Христом, Який мандрував світом заради тебе; не здавайся, не зупиняйся у своїй мандрівці, не дозволяй жодній хибній думці поневолити твій розум. Йди угору з Тим, Хто підноситься на небеса; туди пересели своє серце і своє життя. Адже добре тобі бути з Богом. Там буде торжество святих, там лунатиме невимовно світлий голос тих, хто святкує. Понад усе, ведучи добру боротьбу, тримайся благоговіння і щирого прагнення, аби перше допомогло тобі не впасти в гординю, коли радієш величі та красі чеснот, а друге — запалювало й підносило вгору, щоб через якусь внутрішню втому ти не знехтував поступом і сходженням до істинного блага. Зберігай непохитною й чистою навіки цю божественну любов до Того, Хто перебуває понад цим світом, адже Той Улюблений, Якого так прагне осягнути все твоє єство, є безпочатковим і нескінченним».

Свято Преображення Господнього поступово набуло своєї сучасної форми у лоні Східної Церкви впродовж четвертого — дев’ятого століть. За давнім переданням, дата його святкування пов’язана з освяченням величного храму, зведеного рівноапостольною царицею Єленою на вершині гори Фавор. Поряд із цим церковний календар відлічує від цієї події рівно сорок днів до Воздвиження Чесного Хреста, нагадуючи вірним про нерозривний зв’язок фаворської слави Спасителя з Його майбутніми хресними стражданнями.

Здавна це світле торжество супроводжується звичаєм освячення земних плодів. У благодатних краях Греції та Ізраїлю, де на цю пору рясно дозрівав виноград, віряни приносили до вівтаря соковиті грона на знак синівської подяки Творцеві. На нашій українській землі свято називали Великим Спасом, і наші предки зазвичай несли цього дня до храму на освячення фрукти та овочі, колосся і хліб. У Свято-Озерянському храмі з нагоди торжества звершувалися урочисті богослужіння. Цього дня служили ранню та пізню Божественні Літургії. Після завершення кожної з них на церковному подвір’ї відбувалося освячення винограду та стиглих плодів.

На завершення урочистого богослужіння до парафіян зі словом духовної настанови звернувся настоятель архимандрит Никодим (Силко):

«В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа! Щиро вітаю всіх зі святом Преображення Господа нашого Ісуса Христа.

Звертаючись до євангельських подій, ми бачимо, як Спаситель узяв учнів і зійшов на гору помолитися. Саме щира молитва була Його метою, і під час цього молитовного предстояння Він преобразився. Коли це сталося, апостоли побачили поруч із Ним пророків Іллю та Мойсея. У ту мить серця сповнилися глибоким умиротворенням, і з небес пролунав Глас Отця, який заповідав слухати Ісуса Христа.

Як же ми можемо почути Його сьогодні? Господь у всі віки той самий, тож відповідь — у Святому Письмі. Ми покликані щодня розгортати ці священні сторінки, щоб почути живий голос Спасителя. Слухати і виконувати те, що Він заповів нам. Нам слід керуватися саме тим, що записано у Божому Слові, відхиляючи марні людські вигадки та перекази.

Кожен із нас також має зійти на свою духовну гору. Нам необхідно хоча б на мить відійти від метушливого світу, що повсякчас нас оточує. Коли ми підносимося духовно, ми розриваємо цей обтяжливий зв’язок із суєтою. Лише тоді до нас приходить те блаженство, те умиротворення і та тиха радість, про яку Господь заповідав після Свого Воскресіння, закликаючи нас завжди перебувати в радості. І ця справжня радість завжди примножується тоді, коли Господь Бог подає її через наших ближніх, адже всі Свої благі справи у цьому світі Він звершує саме через людей».

Продовжуючи думку про те, що Творець посилає радість і звершує Свої благі діяння у світі саме через людські руки, настоятель перейшов до значної події у житті нашої громади. Від імені всієї парафії він тепло привітав із днем народження двох невтомних трудівників на ниві Христовій — Артема Борисовича Степанова та Юрія Володимировича Колєснікова.

Кожен із цих мужів щедро присвячує свій час та таланти служінню Церкві, втілюючи віру в конкретних ділах любові. Артем Борисович упродовж багатьох років залишається вірним співпрацівником отця настоятеля у величній справі відродження святинь. Завдяки його жертовності та постійній опіці храмам нашого краю повертається первозданна краса.

Юрій Володимирович, зі свого боку, є надійною опорою повсякденного життя нашої парафії. Вже тривалий час він із незмінною радістю несе свій нелегкий послух, піклуючись про належний устрій церковного побуту. Його пильна увага охоплює та підтримує всі грані парафіяльного буття.

Завершуючи привітання, архимандрит Никодим побажав іменинникам міцного здоров’я, душевного миру та невичерпної Божої благодаті, щоб Господь і надалі щедро примножував плоди їхньої праці на благо Святої Церкви.

Свято-Озерянський храм, 18 серпня 2026 р. <br/>ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІІСУСА ХРИСТА. <br/>Всенічне бдіння

Свято-Озерянський храм, 18 серпня 2026 р.
ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІІСУСА ХРИСТА.
Всенічне бдіння

Свято-Озерянський храм, 19 серпня 2026 р. <br/>ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІІСУСА ХРИСТА. <br/>Рання Божественна Літургія у Всіхсвятському приділі

Свято-Озерянський храм, 19 серпня 2026 р.
ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІІСУСА ХРИСТА.
Рання Божественна Літургія у Всіхсвятському приділі

Свято-Озерянський храм, 19 серпня 2026 р. <br/>ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІІСУСА ХРИСТА. <br/>Освячення плодів після ранньої Літургії

Свято-Озерянський храм, 19 серпня 2026 р.
ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІІСУСА ХРИСТА.
Освячення плодів після ранньої Літургії

Свято-Озерянський храм, 19 серпня 2026 р. <br/>ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІІСУСА ХРИСТА. <br/>Пізня Божественна Літургія

Свято-Озерянський храм, 19 серпня 2026 р.
ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІІСУСА ХРИСТА.
Пізня Божественна Літургія

Свято-Озерянський храм, 19 серпня 2026 р. <br/>ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІІСУСА ХРИСТА. <br/>Освячення плодів після пізньої Літургії

Свято-Озерянський храм, 19 серпня 2026 р.
ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІІСУСА ХРИСТА.
Освячення плодів після пізньої Літургії

Свято-Озерянський храм, 19 серпня 2026 р. <br/>ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІІСУСА ХРИСТА. <br/>Привітання парафіян Артема Борисовича Степанова та Юрія Володимировича Колєснікова

Свято-Озерянський храм, 19 серпня 2026 р.
ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІІСУСА ХРИСТА.
Привітання парафіян Артема Борисовича Степанова та Юрія Володимировича Колєснікова

Свято-Озерянський храм, 19 серпня 2026 р. <br/>ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІІСУСА ХРИСТА. <br/>Благодійна роздача хліба після богослужіння

Свято-Озерянський храм, 19 серпня 2026 р.
ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІІСУСА ХРИСТА.
Благодійна роздача хліба після богослужіння

Встаньте, ліниві душі моєї помисли, що завжди прихиляєте мене до землі, візьміть і піднесіться на висоту божественного сходження; прийдімо до Петра і Заведеїв і разом з ними піднімемся на гору Фаворську, щоб з ними бачити славу Бога нашого, голос же почуємо, який чули з небес, що проповідав Отче Сяйво.
(Ікос канону Преображення)

Альбом світлин свята Преображення Господа нашого Іісуса Христа

18 серпня 2026 р.
РОЗПОВІДЬ ПАРАФІЯНКИ ЛЮБОВІ ДМИТРІВНИ НАЩАНСЬКОЇ (ВИСТАВКІНОЇ)

У зосереджені та благодатні дні Успенського посту, коли людська душа особливо прагне молитовного споглядання, про свій життєвий шлях, здобутки та втрати ділиться спогадами парафіянка Свято-Озерянського храму Любов Дмитрівна Нащанська, яка цієї весни перегорнула вісімдесяту сторінку свого земного літопису.

Любов Дмитрівна народилася 19 травня 1946 року у Павловському Посаді Московської області. Зростаючи у великій родині, де виховувалося шестеро дітей, вона змалечку ввібрала приклад працелюбності батька та жертовної любові матері, яка присвятила себе турботі про нащадків. Юні роки Любові Дмитрівни були сповнені завзяття та життєдайної енергії: здобувши освіту, вона працювала у сфері електроніки, водночас присвячуючи час спорту. Захоплення альпінізмом гартувало волю і дарувало радість підкорення гірських вершин Кавказу.

Промисел Божий привів її на слобожанську землю у тисяча дев’ятсот вісімдесят п’ятому році. Визначальною стала зустріч із харків’янином Анатолієм Федоровичем Нащанським, людиною надійною та відданою своїй непростій справі — розбудові радіостанцій на безкрайніх просторах країни. Подружжя оселилося на Холодній Горі, Любов Дмитрівна працювала технологом та контролером якості у науково-дослідницькому інституті на вулиці Академіка Павлова. Ці роки спільного життя були сповнені взаємоповаги та злагоди, проте людське щастя часто виявляється швидкоплинним. Важка хвороба забрала чоловіка, залишивши жінку на самоті після десяти літ шлюбу.

Саме у горнилі цієї втрати душа Любові Дмитрівни по-справжньому відкрилася назустріч Богові. Її мати завжди берегла віру, і це посіяне в дитинстві зерно врешті проросло. Отримавши помешкання неподалік Свято-Озерянського храму, вона крок за кроком почала наближатися до церковного порогу. Поступово, заглиблюючись у читання духовної літератури, жінка знаходила відповіді на складні питання буття, і з початку двохтисячних років Дім Божий став для неї головною духовною опорою.

З притаманною їй скромністю Любов Дмитрівна говорить, що в її біографії немає нічого видатного. Озираючись на прожиті роки, вона з глибоким смиренням і скрухою розмірковує про свій духовний шлях. Її слова дихають вистражданою життєвою правдою:

«Приходила, стояла на службі, немов непомітна мишка. Була ж сила і здоров’я, але що мене тоді зупиняло підійти й запитати: “Чи можна вам чимось допомогти?” Нині я часто думаю, чому ніколи не доклала своїх фізичних зусиль до храмових справ, віддаючи всю себе лише світській роботі на заводі. Про це я сьогодні щиро шкодую, бо тепер, коли роки взяли своє, ноги вже не дозволяють трудитися. Проте можу сказати впевнено: Церква — це все моє життя, моя велика і єдина віддушина».

Свято-Озерянський храм, серпень 2026 р. <br/>Парафіянка Любов Дмитрівна Нащанська (Виставкіна)

Свято-Озерянський храм, серпень 2026 р.
Парафіянка Любов Дмитрівна Нащанська (Виставкіна)

Нині, коли рідні розкидані по світу через трагічні події сьогодення, а щоденний побут допомагає підтримувати соціальний працівник, Любов Дмитрівна намагається не втрачати світлого погляду. Її серце особливо вболіває за сучасну молодь. Споглядаючи юні покоління, вона плекає палке бажання, аби дівчата та юнаки завчасно прокинулися від суєти, звернули свій погляд до храму, відкрили для себе багатство доступної зараз церковної літератури та віднайшли ту спасительну дорогу, яка дарує людині справжній мир і вічне життя.

14 серпня 2026 р.
ВИНЕСЕННЯ ЧЕСНИХ ДРЕВ ЖИВОТВОРЯЩОГО ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО.
СВЯТКУВАННЯ ВСЕМИЛОСТИВОМУ СПАСУ І ПРЕСВЯТІЙ БОГОРОДИЦІ.
СЕМИ МУЧЕНИКІВ МАККАВЕЇВ

У той час, коли літо непомітно перехиляється до свого завершення, Свята Церква вводить нас у благодатний простір Успенського посту. Віддавна ці дні особливої стриманості були для вірян цілющим часом повернення до власної справжності. Згадуючи первісну історію людства, отці Церкви зазначали, що саме через брак стриманості людина втратила райське блаженство, і саме через усвідомлене самообмеження вона здатна віднайти шлях назад, до втраченого гармонійного зв’язку з Творцем.

Святитель Іван Золотоустий порівнював піст із сильнодіючими ліками, що потребують розсудливого та мудрого використання. Справжня стриманість охоплює всю психофізичну природу людини. Відмова від певної їжі є лише видимою частиною цієї роботи над собою, тоді як головна дія із Божою допомогою звершується глибоко всередині. Вона полягає у відсіканні гніву, осуду, марнослів’я, в очищенні серця для щирої молитви та діяльного милосердя. За словами давніх подвижників, піст має бути «не тіловбивчим, а пристрастевбивчим».

Разом із тим, православна традиція завжди уникала сліпого формалізму. Преподобний Іоанн Касіян Римлянин — один з тих видатних подвижників, що стоять у витоків аскетичної традиції Святої Церкви — в одному зі своїх слів зауважує: «Вони, себто Отці, не передали нам одного правила посту, ні одного способу вживання їжі, ні однакової для всіх міри, оскільки не всі мають однакову силу, не всі одного віку, та й здоров’я не в усіх однакове». Хвороби та немочі, умови праці та стан довкілля — усе це береться до уваги пастирською мудрістю Церкви, залишаючи простір для внутрішньої свободи та любові, яка стоїть вище за будь-які правила.

Вхід у цей період духовного зосередження завжди супроводжується особливими торжествами. У перший день Успенського посту Церква згадує Винесення Чесних Древ Животворящого Хреста Господнього, звершує перше з трьох серпневих святкувань Всемилостивому Спасу та вшановує пам’ять святих мучеників Маккавеїв. На утрені напередодні свята хрест виноситься на середину храму як духовне знамено, як видиме джерело сили для тих, хто вирушає у дорогу посту. До того ж, за багатовіковим звичаєм, цього дня освячується мед нового збору та духмяне зілля, — плоди праці рук людських та Божого благословення.

Святкові богослужіння у Свято-Озерянському храмі очолив настоятель архимандрит Никодим (Силко), йому співслужили клірики храму. На завершення настоятель привітав парафіян з початком Успенського посту та звернувся до громади зі словами духовної настанови:

«Піст — це благодатний час для примноження добрих справ. Помічайте довкола людей, які потребують вашої підтримки. Навіть якщо у вас зараз немає змоги зарадити ділом, завжди можна знайти щире, тепле слово, щоб втішити та розрадити людину. Чим більше милосердя ви виявите, тим більше радості сповнить ваше власне серце, адже ви звершуєте Божу справу. Саме через вас Господь тут, на землі, посилає благо ближньому. Дай Боже, щоб ці дні посту минули у щирій молитві, стриманості та невтомній добродійливості, щоб усі ми змогли достойно зустріти свято Успіння Пресвятої Богородиці й піднести наші посильні молитви перед Її святою Плащаницею».

Свято-Озерянський храм, 13 серпня 2026 р. <br/>ВИНЕСЕННЯ ЧЕСНИХ ДРЕВ ЖИВОТВОРЯЩОГО ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО. <BR/>СВЯТКУВАННЯ ВСЕМИЛОСТИВОМУ СПАСУ І ПРЕСВЯТІЙ БОГОРОДИЦІ. <BR/>СЕМИ МУЧЕНИКІВ МАККАВЕЇВ. <br/>Всенічне бдіння

Свято-Озерянський храм, 13 серпня 2026 р.
ВИНЕСЕННЯ ЧЕСНИХ ДРЕВ ЖИВОТВОРЯЩОГО ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО.
СВЯТКУВАННЯ ВСЕМИЛОСТИВОМУ СПАСУ І ПРЕСВЯТІЙ БОГОРОДИЦІ.
СЕМИ МУЧЕНИКІВ МАККАВЕЇВ.
Всенічне бдіння

Свято-Озерянський храм, 14 серпня 2026 р. <br/>ВИНЕСЕННЯ ЧЕСНИХ ДРЕВ ЖИВОТВОРЯЩОГО ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО. <BR/>СВЯТКУВАННЯ ВСЕМИЛОСТИВОМУ СПАСУ І ПРЕСВЯТІЙ БОГОРОДИЦІ. <BR/>СЕМИ МУЧЕНИКІВ МАККАВЕЇВ. <br/>Божественна Літургія

Свято-Озерянський храм, 14 серпня 2026 р.
ВИНЕСЕННЯ ЧЕСНИХ ДРЕВ ЖИВОТВОРЯЩОГО ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО.
СВЯТКУВАННЯ ВСЕМИЛОСТИВОМУ СПАСУ І ПРЕСВЯТІЙ БОГОРОДИЦІ.
СЕМИ МУЧЕНИКІВ МАККАВЕЇВ.
Божественна Літургія

Прийдіть, вірні, животворчому древу поклонимося, на ньому Христос, Цар слави, волею руки розпростер і возніс нас до першого блаженства, яке раніше ворог із заздрости украв і відігнав нас від Бога. Прийдіть, вірні, древу поклонимося, ним же сподобилися невидимих ворогів знищити голови. Прийдіть, всієї вселенної народи, хрест Господній піснями вшануємо. Радуйся, хресте, загиблого Адама остаточне визволення, тобою бо побожні царі наші хваляться, твоїй бо силі ізраїльські люди підкоряються, тебе нині християни зі страхом цілують, на тобі розп’ятого Бога славлять, взиваючи: Господи, на хресті розіп’ятий помилуй нас як Благий і Чоловіколюбець.
(стихира свята)

Сайт Свято-Озерянського храму

Про храм, новини, події, недільна школа, фотоальбом

Архіви позначок: Війна в Україні

19 серпня 2026 р.
ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІІСУСА ХРИСТА

18 серпня 2026 р.
РОЗПОВІДЬ ПАРАФІЯНКИ ЛЮБОВІ ДМИТРІВНИ НАЩАНСЬКОЇ (ВИСТАВКІНОЇ)

14 серпня 2026 р.
ВИНЕСЕННЯ ЧЕСНИХ ДРЕВ ЖИВОТВОРЯЩОГО ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО.
СВЯТКУВАННЯ ВСЕМИЛОСТИВОМУ СПАСУ І ПРЕСВЯТІЙ БОГОРОДИЦІ.
СЕМИ МУЧЕНИКІВ МАККАВЕЇВ