Архіви позначок: Правлячий архієрей

2 — 9 березня 2025 р.
ПРОЩЕНА НЕДІЛЯ.
ПЕРША СЕДМИЦЯ ВЕЛИКОГО ПОСТУ.
ВЕЛИКОМУЧЕНИКА ФЕОДОРА ТИРОНА.
НЕДІЛЯ 1-ША ВЕЛИКОГО ПОСТУ, ТОРЖЕСТВО ПРАВОСЛАВ’Я

Багато існує повчань та пояснень щодо Великого посту, в проповідях святих отців Церкви та красномовних сучасних священників, у змістовних богословських трудах — як для тих, хто робить свої перші кроки у Христовій Церкві, так і для тих, хто постує вже десятки років. Звісно, дуже корисно підготувати себе до розумного постування, намагаючись засвоїти хоча б дещо із сказаного та написаного про Святу Чотиридесятницю, побудувавши план свого посту, давши певні посильні обітниці й наклавши на себе помірковані обмеження.

Та ось ґвалт, гуркіт та невпинну суєту світу покриває велична тиша. Й у чистому, прозорому, немовби уповільненому часі посту душа стає перед Господом Христом — в однині, якою вона є насправді, з усіма вадами, але й в усій красі своєї неповторної обдарованості. Десь дуже далеко залишається усе те, що ввижалося значущим та важливим, що, начебто, “знав” та “розумів”. І зовсім нові обрії та горизонти постають у цій потаємній, сокровенній бесіді душі зі своїм Творцем.

Саме у ці, найперші дні посту, так ясно відчувається, як далеко від Бога відносить нас невпинна течія “повсякденного життя”, як віддалилися ми від ціломудрості, смирення, терпіння та любові, як цілковито віддані ми лінивству, безнадійності, владолюбству і пустомовству. Та ще сильніше нині починає відчувати душа безмежну любов Божу, що віддала найдорожче задля нашого спасіння, що приймає навіть крихітну краплинку каяття, що прощає нам все, та на наш непевний крок робить назустріч сто своїх кроків.

Читати далі →

12 січня 2025 р.
НЕДІЛЯ 29-ТА ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ,
ПІСЛЯ РІЗДВА ХРИСТОВОГО ТА ПЕРЕД БОГОЯВЛЕННЯМ.
ПРАВЕДНОГО ІОСИФА ОБРУЧНИКА, ДАВИДА ЦАРЯ І ЯКОВА, БРАТА ГОСПОДНЬОГО

У перші століття існування Святої Церкви християни святкували Різдво разом зі святом Богоявлення — 6 січня. Цей спільний празник називався «Теофанія» (Богоявлення) і поєднував у собі спогади про народження Ісуса Христа, поклоніння волхвів та Хрещення Господнє в річці Йордан. Відокремлення Різдва від Богоявлення відбувалося поступово протягом IV століття завдяки зусиллям таких видатних отців Церкви, як Василій Великий, Григорій Богослов та Іоан Золотоустий. Саме Іоан Золотоустий відіграв вирішальну роль у впровадженні окремого святкування Різдва 25 грудня у Східній Церкві. У своїх проповідях він наголошував на важливості цього свята та необхідності його окремого празнування. Остаточно окреме святкування Різдва 25 грудня було затверджено на III Вселенському соборі в Ефесі у 431 році. Святкування Різдва Христового саме 25 грудня (7 січня за юліанським календарем) було розраховано на основі дати Благовіщення, яке, згідно з Преданням, відбулося 25 березня. Відрахувавши від цієї дати дев’ять місяців, отримуємо 25 грудня.

Осяявши світлом Богопізнання землі наших праотців, Християнство освятило їхні давні традиції, не відміняючи, а поступово змінюючи, очищуючи їх. Так прадавні зимові народні свята перетворились на Святки — період між Різдвом Христовим (7 січня) та Хрещенням Господнім (19 січня). А традиційні народні обрядові піснеспіви — колядки та щедрівки — набули особливої глибини та піднесеної краси, оспівуючи Христа, Діву Марію та Святих Божих. З благословення Святої Церкви усі ці дні віряни радісно проживають як єдине свято Явлення у нашім світі Спасителя Христа.

У недільний день після Різдва Христового та перед Богоявленням Православна Церква шанує пам’ять трьох святих — праведного Йосифа Обручника, який був надійною опорою для Діви Марії та її новонародженого Сина, великого царя Ізраїля Давида-Псалмоспівця, та Якова, брата Господнього (старшого сина Йосифа від першого шлюбу, що після Вознесіння Христа став першим Єрусалимським єпископом).

Пізню Божественну Літургію у Свято-Озерянському храмі цього дня очолив Високопреосвященніший Онуфрій, митрополит Харківський і Богодухівський. Владиці співслужили настоятель архимандрит Никодим (Силко), клірики храму та сонм священства Харківської єпархії. У соборній молитві священники, парафіяни та гості храму дякували Богу за Його милість і довготерпіння та благали про мир для нашої України. Перед Святим Причастям вірянам прочитали Різдвяне Послання митрополита Онуфрія.

На завершення богослужіння настоятель архимандрит Никодим звернувся до владики Онуфрія зі словами вдячності за спільну молитву та архипастирське благословення. Митрополит Онуфрій привітав священство та вірян зі святом Різдва, що Віфлеємською зіркою осяяло нове життя для кожної людини. Владика побажав гідно прожити ці святі дні та з радістю зустріти свято Хрещення Господнього, у яке являється людству вся спасительна повнота Бога-Трійці: Отця, Сина і Духа Святого.

Свято-Озерянський храм. НЕДІЛЯ ПІСЛЯ РІЗДВА ХРИСТОВОГО ТА ПЕРЕД БОГОЯВЛЕННЯМ. 12 січня 2025 р. Архиєрейська Божественна Літургія

Прийдіть, прославімо радісно Господа, святкуючи нині виявлення Божественної таємниці; стіну зруйновано, вогняна зброя зникла, і Херувим відступив від древа життя, і я споживою раю насолоджуюсь, з якого був вигнаний за непослух. Незмінний бо Образ Отця, Образ Його вічности, вигляд раба приймає, від безневісної Матері народившись, залишившись незмінним, бо Яким був, Таким і є, Бог істинний; і чого не було в Нього, те прийняв, ставши Людиною заради любови до людей. До Нього взиваймо: Народжений від Діви, Боже, помилуй нас!

Світлини у великому розмірі

Святочні піснеспіви у Свято-Озерянському храмі

1. 'Щедрик' Миколи Леонтовича у виконанні
Великого хору Свято-Озерянського храму,
Різдво Христове; 7 січня 2024 р.

2. 'Тиха ніч, свята ніч'
(Великий хор Свято-Озерянського храму, 2022 р.)

3. 'Нині в нас новина'
(Малий хор Свято-Озерянського храму, 2022 р.)

4. Добрий-вечір-тобі-пане-господарю

5. Святая-Варвара

6 — 12 травня 2024 р.
СВІТЛА СЕДМИЦЯ.
АНТИПАСХА. НЕДІЛЯ 2-ГА ПІСЛЯ ПАСХИ, АПОСТОЛА ФОМИ

Свято Воскресіння Господнього триває для вірян цілий тиждень. Вся Світла седмиця сяє повнотою радості Христової, і це світло неймовірним, чудесним чином перемагає навколишню темряву скорботи, страху, відчаю. Дійсно, як до трьох отроків вавилонських (Дан. 3:12-95), сходе Син Божий у піч цього страшного часу, щоб вогонь не торкнувся вірних Йому.

Любов Божа не розрізняє між великим та дрібним, значним чи незначним із нашого погляду, — Господь завжди із нами. У кожній радості, від великої до самої найменшої, — Христос поряд, Він втішає та забирає від нас усяке страждання — від крихітної рани до найбільшої туги, що нестерпно крає серце. Усі скорботи землі несе Господь на своїх плечах, розділяє із нами всю тривогу та біль, що сповнюють нас — цілком, до кінця, до вершини усіх страждань — Своєї хресної смерті. Але ніщо не може здолати Сина Божого, Він переміг смерть й усю кривду світу, та довічно закріпив за нами право на цю перемогу. Після кожного нещастя, після кожної печалі Господь оживляє серце, дає нові сили та нове розуміння, воскрешає сяйво Пасхального світла у душі — щоби знову жити ним та нести його ближнім.

Богослужіння Світлого тижня здійснюються по пасхальному чину, на них у спільній молитві священство та віряни знов і знов славлять й оспівують Христове Воскресіння. Після кожної Божественної Літургії, під радісні дзвони, всі йдуть пасхальною Хресною ходою навколо храму.

Ікони Воскресіння Христового та Георгія Переможця у Свято-Озерянському храмі

У понеділок Світлої седмиці Свята Церква також вшановує пам’ять Георгія Переможця, одного з перших та найвідоміших святих християнського світу, що жив у ІІІ сторіччі й прославився своєю безстрашністю та вірністю Христу. Хоробрий воїн, що, за легендою, здолав злого змія, цей святий був покровителем козацького війська.

Свято-Озерянський храм; Понеділок Світлої седмиці. Вмч. Георгія Переможця, 6 травня 2024 р. Пасхальна Хресна хода

Свято-Озерянський храм; Понеділок Світлої седмиці. Вмч. Георгія Переможця, 6 травня 2024 р. Привітання із днем ангела парафіянки монахині Ніни (в миру Олександри)

Іверська ікона Божої Матері у Свято-Озерянському храмі

Кожного Світлого вівторка звершується святкування на честь чудотворної ікони Божої Матері Іверської у пам’ять про набуття її первообразу у морі біля Афону близько ХІІ сторіччя. Відтоді оригінал ікони зберігається у Іверському монастирі на Святій Горі, а перед незліченними списками з неї молять Божу Матір про милість віряни в усьому світі.

Свято-Озерянський храм; Вівторок Світлої седмиці. Іверської ікони Божої Матері, 7 травня 2024 р. Божественна Літургія. Настоятелю архимандриту Никодиму (Силко) співслужать священники Харківської та Ізюмської єпархій

Свято-Озерянський храм; Вівторок Світлої седмиці. Іверської ікони Божої Матері, 7 травня 2024 р. Пасхальна Хресна хода

У Світлу п’ятницю вшановується ще древніший чудотворний образ Богородиці «Живоносне Джерело», що його набув майбутній Візантійський Імператор Лев I Макелла поблизу Константинополя у 450 році. До цього ж іконографічного типу зображення діви Марії («Оранта» — Та, що молиться) належить велика мозаїчна ікона «Непорушна Стіна», що з 2021 року прикрашає зовнішню сторону алтарної частини Свято-Озерянського храму. У цей день, після Малого освячення води, на Хресній ході настоятель архимандрит Никодим (Силко) прочитав особливу молитву перед цією іконою, яка нині символізує непорушність нашої віри, нашої правди, нашого міста.

Свято-Озерянський храм; П’ятниця Світлої седмиці. Ікони Божої Матері «Живоносне Джерело», 10 травня 2024 р. Пасхальна Хресна хода

Свято-Озерянський храм; П’ятниця Світлої седмиці. Ікони Божої Матері «Живоносне Джерело», 10 травня 2024 р. Молитва перед іконою «Нерушима Стіна»

У суботу Світлої седмиці, останній її день, після пасхального богослужіння звершувалося роздроблення і роздача вірянам Артосу — особливої освяченої великої просфори, що всі ці дні знаходилася у храмі. Настоятель архимандрит Никодим звернувся до пастви зі словом на честь завершення Світлого тижня: «Христос Воскрес! Невблаганно швидко минає час, і сьогодні ми вже стоїмо на порозі дня Антипасхи і спогаду сумнівів апостола Фоми. Закінчуються ці урочисті дні Великодньої радості Світлої седмиці, коли ми щомиті тріумфували із Воскреслим Христом й ділилися один з одним цією радістю. Навколо триває війна, йдуть військові дії, вбивають людей, проливаються сльози… Особливо вчорашній день, п’ятниця 10 травня, був сповнений скорботними подіями, знову багато людей вимушені залишити свої домівки, складна, важка обстановка в Харківській області. Але радість про Воскреслого Христа неможливо применшити, ніяк не можна в нас забрати.

Дякую кожному з вас за те, що приходили до храму в ці дні, молилися і просили в Господа, щоб Він послав нам перемогу, щоб настав мир у нашій багатостраждальній Україні. Дуже велика небезпека для нас у тому, що ми починаємо лінуватися молитися, втрачаємо надію на Господа й потрапляємо під вплив пропаганди та всіляких маніпуляцій. Ми віримо недостовірній та неповній інформації, вагаємося й втрачаємо свій духовний і душевний мир, впадаємо в блукання розуму через ті речі, які від нас абсолютно не залежать, які повністю в руках Божих. Тому краще для нас віддатися волі Божій та гаряче молитися.

На кожному богослужінні ми молимо Бога: Господи, змилуйся над нашими гріхами, прояви до нас милосердя! І ми дуже потребуємо милості й допомоги Божих, тому що, навіть якщо ми думаємо, що всі ці біди нас не стосуються, що вони пройдуть повз нас, що війна десь далеко, все одно — війна не просто поряд, вона триває в наших душах. Найстрашніше, коли сатана всіває в нас ці плевели сумнівів, боязні, зневіри — й ми втрачаємо мир, втрачаємо благодать Божу, зовсім втрачаємо все добре у собі. Мусимо вірити лише Господу Богу. А людині можна тільки довіряти. І дай, Господи, щоб довіра була між усіма нами. Це найважливіше — коли існує між нами взаємна довіра, тоді ми будемо єдиними, а об’єднує нас Господь наш Ісус Христос, амінь!».

Свято-Озерянський храм; Субота Світлої седмиці, 11 травня 2024 р. Молитва на роздроблення Артосу

У першу неділю після Воскресіння Господнього Свята Церква згадує Апостола Фому, який не повірив у розповідь про воскресіння Христа та побажав не лише побачити Його на власні очі, а ще й доторкнутися до Його ран. І Христос благословив щиру недовіру Фоми, й обґрунтований скептицизм апостола привів його не до зневір’я, а до ще міцнішої віри (Ін. 20:19-31). Як і у той день, входить і нині Христос крізь закриті двері й дарує Мир Свій змученим душам, як і тоді — не відвертається, не відмовляється Він від того, хто сумнівається, але переконує та приймає кожного, хто питає щиро та не тримає в серці лукавства.

Ікона «Увірення Апостола Фоми» у Свято-Озерянському храмі

У неділю Антипасхи пізню Божественну Літургію у Свято-Озерянському храмі очолив Високопреосвященніший Онуфрій, митрополит Харківський та Богодухівський, йому співслужили настоятель архимандрит Никодим, клірики храму та духовенство Харківської єпархії. На завершення богослужіння настоятель звернувся до Владики із словом подяки: «Ваше Високопреосвященство, дуже Вам вдячний за цю урочисту службу, що звершилася у нашому храмі. Сьогодні ми згадуємо апостола Фому, який сумнівався у Воскресінні Христовому. Й після того, як Господь увірив Фому, Він сказав: «Тому що ти побачив Мене, ти повірив? Блаженні ті, які не бачили, а повірили!» (Ін. 20:29). В нас теж бувають сумніви, особливо у таких обставинах , серед усього, що відбувається у нашій державі та в нашому житті, ми коливаємося та сумніваємося. Й Ви нас надихаєте на те, щоб бути мужніми, щоб бути вірними Христу до останнього подиху».

Владика Онуфрій привітав парафіян із Воскресінням Христовим, подякував священству та вірянам за спільну молитву, закликав гідно витримати іспити цих важких часів та вірити у те, що Воскреслий Христос завжди поряд із кожним з нас. «Нехай збереже нас Господь, нашу Україну, наших воїнів, хай допоможе усім нам бути гідними нашої віри Христової, нашої Святої Церкви. Й Господь завжди буде допомагати нам тоді, коли ми, як сьогодні, разом, коли єдиним серцем і спільною молитвою звертаємся до Нього та єднаємося у Любові Божій!» — сказав владика Онуфрій.

Свято-Озерянський храм; Неділя друга після Пасхи, Апостола Фоми, 12 травня 2024 р. Архиєрейська Божественна Літургія