У перші століття існування Святої Церкви християни святкували Різдво разом зі святом Богоявлення — 6 січня. Цей спільний празник називався «Теофанія» (Богоявлення) і поєднував у собі спогади про народження Ісуса Христа, поклоніння волхвів та Хрещення Господнє в річці Йордан. Відокремлення Різдва від Богоявлення відбувалося поступово протягом IV століття завдяки зусиллям таких видатних отців Церкви, як Василій Великий, Григорій Богослов та Іоан Золотоустий. Саме Іоан Золотоустий відіграв вирішальну роль у впровадженні окремого святкування Різдва 25 грудня у Східній Церкві. У своїх проповідях він наголошував на важливості цього свята та необхідності його окремого празнування. Остаточно окреме святкування Різдва 25 грудня було затверджено на III Вселенському соборі в Ефесі у 431 році. Святкування Різдва Христового саме 25 грудня (7 січня за юліанським календарем) було розраховано на основі дати Благовіщення, яке, згідно з Преданням, відбулося 25 березня. Відрахувавши від цієї дати дев’ять місяців, отримуємо 25 грудня.

Осяявши світлом Богопізнання землі наших праотців, Християнство освятило їхні давні традиції, не відміняючи, а поступово змінюючи, очищуючи їх. Так прадавні зимові народні свята перетворились на Святки — період між Різдвом Христовим (7 січня) та Хрещенням Господнім (19 січня). А традиційні народні обрядові піснеспіви — колядки та щедрівки — набули особливої глибини та піднесеної краси, оспівуючи Христа, Діву Марію та Святих Божих. З благословення Святої Церкви усі ці дні віряни радісно проживають як єдине свято Явлення у нашім світі Спасителя Христа.

У недільний день після Різдва Христового та перед Богоявленням Православна Церква шанує пам’ять трьох святих — праведного Йосифа Обручника, який був надійною опорою для Діви Марії та її новонародженого Сина, великого царя Ізраїля Давида-Псалмоспівця, та Якова, брата Господнього (старшого сина Йосифа від першого шлюбу, що після Вознесіння Христа став першим Єрусалимським єпископом).

---

Пізню Божественну Літургію у Свято-Озерянському храмі цього дня очолив Високопреосвященніший Онуфрій, митрополит Харківський і Богодухівський. Владиці співслужили настоятель архимандрит Никодим (Силко), клірики храму та сонм священства Харківської єпархії. У соборній молитві священники, парафіяни та гості храму дякували Богу за Його милість і довготерпіння та благали про мир для нашої України. Перед Святим Причастям вірянам прочитали Різдвяне Послання митрополита Онуфрія.

На завершення богослужіння настоятель архимандрит Никодим звернувся до владики Онуфрія зі словами вдячності за спільну молитву та архипастирське благословення. Митрополит Онуфрій привітав священство та вірян зі святом Різдва, що Віфлеємською зіркою осяяло нове життя для кожної людини. Владика побажав гідно прожити ці святі дні та з радістю зустріти свято Хрещення Господнього, у яке являється людству вся спасительна повнота Бога-Трійці: Отця, Сина і Духа Святого.

---

Прийдіть, прославімо радісно Господа, святкуючи нині виявлення Божественної таємниці; стіну зруйновано, вогняна зброя зникла, і Херувим відступив від древа життя, і я споживою раю насолоджуюсь, з якого був вигнаний за непослух. Незмінний бо Образ Отця, Образ Його вічности, вигляд раба приймає, від безневісної Матері народившись, залишившись незмінним, бо Яким був, Таким і є, Бог істинний; і чого не було в Нього, те прийняв, ставши Людиною заради любови до людей. До Нього взиваймо: Народжений від Діви, Боже, помилуй нас!

---

Світлини у великому розмірі

---

Святочні піснеспіви у Свято-Озерянському храмі