Архіви категорій: Проповіді

22 лютого — 1 березня 2026 р.
ПРОЩЕНА НЕДІЛЯ.
ПЕРША СЕДМИЦЯ ВЕЛИКОГО ПОСТУ.
ВЕЛИКОМУЧЕНИКА ФЕОДОРА ТИРОНА.
НЕДІЛЯ ПЕРША ВЕЛИКОГО ПОСТУ, ТОРЖЕСТВО ПРАВОСЛАВ’Я

Ми знову переступаємо поріг Святої Чотиридесятниці, залишаючи за спиною галасливу суєту світу. Цю величну й зосереджену тишу Великого посту сторонньому спостерігачу легко сплутати з похмурою релігійною повинністю, побачивши в цих днях лише монотонну низку заборон та утримань. Але для віруючого серця це щось набагато глибше: це тихий поклик, таємничий шлях, добра нагода відшукати справжніх себе і Самого Бога. Церква кличе нас ступити на цю вузьку стежку не для того, щоб ми щось доводили світу, а щоби ми зцілилися. Адже покаяння — це зовсім не глухий кут відчаю, а благодатне повернення; так той блудний син відвертає погляд від того, що гнітить, і зводить його до Того, Хто безмірно любить.

Цей піст — аж ніяк не лише зміна тілесної їжі. Як нагадував пророк Ісая, Богові потрібно інше: розірвати пута неправди, розділити свій хліб із голодним, відкинути лукавство, пробачити ближньому, відкрити своє серце. І хоча ми часто зневірюємося, шепочучи: «Я немічний, я знову й знову падаю у те ж саме, я не маю сил» — хто з людей не падав? Цей час дарований не для бездоганних титанів духу, а для простих учнів Христових, які щодня змагаються зі своїми слабкостями. За словом святителя Іоанна Золотоустого: головне — не в тому, щоб ніколи не падати, а в тому, щоб не залишатися лежати, дозволивши Божому милосердю підняти нас знову.

Настає пора тихої, потаємної молитви, коли варто частіше ставати перед Творцем і говорити з Ним просто, без зайвих слів, видихаючи лише: «Господи, помилуй». Як той євангельський митар, що не шукав виправдань, а мав лише справжнє смирення, яке єдине здатне відкрити шлях до повернення у Небесне Царство. І в цій покаянній тиші ми зовсім не самотні. Великий піст — це спільний шлях Церкви; ми не йдемо цією пустелею поодинці. Разом із нами постують наші брати і сестри, поруч незримо йдуть святі, й уся цілісність Святої Церкви Христової огортає нас своєю молитвою, захищаючи від тривог та болю нашого сьогодення.

ПРОЩЕНА НЕДІЛЯ

«Радісно почнімо час посту, настановивши себе на подвиги духовні: очистьмо душу, очистьмо тіло, стримуймося, як у їжі, і від усяких пристрастей, задовольняймо дух добрими ділами, примножуючи їх з любов’ю, щоб сподобитися нам усім бачити всечесні Страсті Христові і Святу Пасху в духовній радості».
(Стихира вечірні Прощеної неділі)

У цей день, який передує входженню у Великий піст, Церква нагадує нам найпростішу істину: без прощення, з образою у серці, неможливо зробити жодного справжнього кроку назустріч Богові. Це не просто зворушливий звичай чи данина традиції, а непорушний духовний закон. Непрощення — це той невидимий, важкий камінь, що невідворотно тягне душу додолу, роблячи будь-які наші подальші пости, молитви та тілесні обмеження марними і порожніми. Звільнитися від нього означає розчистити в собі місце для божественного світла.

Простити — це не обов’язково забути чи виправдати заподіяне зло, це означає відмовитися від власного суду, передавши його у руки Господні, і дозволити любові до образу Божого у людині перемогти заподіяну нею кривду. Саме тому на порозі Святої Чотиридесятниці ми схиляємося одне перед одним, скидаючи з себе тягар взаємних докорів, аби увійти в цей очищувальний час не з холодним серцем, а з душею, відкритою для благодаті.

У Свято-Озерянському храмі цей особливий недільний день був наповнений глибокою спільною молитвою. Звершувалися рання та пізня Божественні літургії, за якими парафіяни приступили до Святого Причастя, черпаючи сили для майбутнього духовного шляху. Після кожної літургії вірянам читали Звернення з нагоди початку Великого посту митрополита Харківського і Богодухівського Онуфрія. Одразу після пізньої літургії розпочалася Вечірня, яка увінчалася чином прощення.

Читати далі →

7 січня 2026 р.
РІЗДВО ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІІСУСА ХРИСТА

Оскільки Син Божий дарував нам краще, а ми не зберегли того, то Він приймає тепер гірше, — розумію, наше єство, — для того, щоб через Себе і в Собі відновити образ і подобу, а також навчити нас добродійному життю, зробивши його через Себе Самого легко доступним для нас; звільнити нас від тління спілкуванням життя, ставши початком нашого воскресіння. Щоб відновити сосуд, що розбився та став непридатним, щоб позбавити нас від тиранії диявола, закликавши нас до богопізнання, укріпити і навчити нас перемагати тирана терпінням та смиренням.

Cвятий Іоанн Дамаскін

Різдво Христове — це подія, що, за влучним словом Григорія Богослова, «сколихнула землю». У незбагненній гармонії Різдвяної ночі тихо б’ється серце всього Божого задуму про світ. Христос приносить людству всю любов і милість Святої Трійці, Своїм Втіленням відкриваючи нам, що джерело й сенс усього сущого — у Ньому Самому. Тому й святкуємо ми Різдво так урочисто: як «спасіння світу, день народження людства і спільне свято всього творіння», за словами Василія Великого.

Різдво дарує нам унікальну нагоду зануритися в таїну Божої любові, без якої ми не здатні зрозуміти ні себе, ні світу. Та щоб наблизитися до печери Вифлеєма, треба дещо залишити за порогом: нашу гординю, зухвалу самовпевненість і марну віру в те, що розум здатен усе пояснити. Варто відкласти тривоги, які невпинно бентежать, та житейські клопоти, що з’їдають наш час, приборкати пристрасті й просто, зі смиренням увійти всередину. Лише так зможемо споглядати велике диво, що там звершується. Неможливо нікому наблизитися до цієї Таїни без щирого каяття, тобто без істотної зміни свого ума, щоби перестати дивитися на життя крізь вузьку й убогу призму егоїстичної людської природи, та нарешті побачити все у вічній і безкінечній перспективі Божій.

Нині Цар Христос приходить до нас з любов’ю, смиренням і лагідністю, не для того, щоб судити чи примушувати, а щоб відновити і зцілити. Він приходить, щоб розділити з нами нове життя, щоб Самому стати нашим Життям: життям людяним, сповненим любові, смирення, взаємоповаги, єднання і спілкування з Богом, себто — життям, у якому все людське зростає до Божественного.

Різдвяні Богослужіння у Свято-Озерянському храмі розпочалася 6 січня, у день суворого посту та посиленої молитви. Зранку завершувалися Великі часи та зображальні, що, немов сходинки, вели до першої євхаристійної вершини свята — вечірні у поєднанні з урочистою Літургією святителя Василія Великого. У цих богослужіннях, насичених старозавітними пророцтвами, вже відчувається наближення величної події, яка ось-ось має перетворити давнє очікування на радість здійснення.

Ще ближче до таїни Різдвяної ночі веде вірян вечірнє Всенічне бдіння, під час якого серед тихого читання пророцтв вже лунає громогласна звістка: «з нами Бог!». Молитовне єднання громади продовжилося у самий день Різдва Христового, коли радість торжества примножилася за двома Божественними Літургіями — ранньою та пізньою. Численні парафіяни та гості храму, приступивши до Святої Чаші, стали не просто свідками, а живими учасниками євангельської події, приймаючи у ясла своїх душ Христа, що нині рождається заради нашого спасіння.

За традицією у день свята в храмі пролунали архипастирські благословення та напуття — на ранній Літургії вірянам прочитали Різдвяне послання Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, на пізній — послання Високопреосвященнішого Онуфрія, Митрополита Харківського і Богодухівського.

На завершення святкових богослужінь до вірян звернувся настоятель архимандрит Никодим (Силко):

«Сердечно вітаю всіх вас зі світлим святом Різдва Господа нашого Ісуса Христа!

Щойно ми чули послання нашого правлячого архієрея — цю батьківську настанову, слова, сповнені глибокого вболівання за нашу Слобожанщину, за наших людей і за ті тяжкі випробування, що випали на нашу долю в теперішній час. Але народжений нині Христос, Який прийшов у цей світ, дарує нам сили долати всі ці скорботи. Ми маємо пам’ятати непорушну істину: ніщо не відбувається без волі Божої. Навіть волосина з голови людини не впаде без Його святого Промислу. В усьому присутня воля Творця.

Тому, дорогі мої, ніщо не повинно затьмарити нам це радісне свято, адже Христос, прийшовши у світ, прагне народитися в кожній людській душі. Господь прийшов до кожної людини, незалежно від того, якою вона є, який має статус чи становище. Він має народитися в її душі, в її серці.

Саме задля цього ми пройшли шлях Різдвяного посту — цей час приготування, необхідний для того, щоб Христос знайшов обитель у нашому серці. Ми покликані були творити добрі справи, йти назустріч людям, допомагати й підтримувати. Нам траплялося чимало тих, хто потребував бодай нашого доброго слова. І йдеться не обов’язково про якусь матеріальну допомогу, а часто про просту, щиру розмову, про готовність розділити з людиною її тягар у тих чи інших життєвих обставинах.

Тож дай, Господи, щоби ця різдвяна радість торкнулася кожного серця. Несіть це світло у свої домівки, до своїх сусідів, до близьких і знайомих. Радійте народженому Господу нашому Ісусу Христу!»

Свято-Озерянський храм. НАВЕЧІР’Я РІЗДВА ХРИСТОВОГО. 6 січня 2026 р. Часи Навечір’я

Свято-Озерянський храм. РІЗДВО ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІІСУСА ХРИСТА. 6 січня 2026 р. Всенічне бдіння

Свято-Озерянський храм. РІЗДВО ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІІСУСА ХРИСТА. 7 січня 2026 р. Рання Божественна Літургія

Свято-Озерянський храм. РІЗДВО ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІІСУСА ХРИСТА. 7 січня 2026 р. Пізня Божественна Літургія

Свято-Озерянський храм. РІЗДВО ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІІСУСА ХРИСТА. 7 січня 2026 р. Пізня Божественна Літургія. Найстаріший священник Харківської єпархії, клірик Свято-Озерянського храму протоієрей Олександр Геращенко

Українські різдвяні піснеспіви у виконанні Великого хору Свято-Озерянського храму під управлінням В. Бойка

«Тиха Ніч Святая»

1. 'Тиха Ніч Святая' у виконанні
Великого хору Свято-Озерянського храму,
Різдво Христове; 7 січня 2026 р.

«Щедрий Святий Вечір Божий»

2. 'Щедрий Святий Вечір Божий' у виконанні
Великого хору Свято-Озерянського храму,
Великий Піст 2026 р.

Небо і земля, за словом пророка, нехай сьогодні веселяться, ангели і люди нехай духовно радіють, бо Бог з’явився у плоті тим, що у тіні і темряві перебували, народившись від Діви; вертеп і ясла прийняли Його; пастирі чудо проповідують; волхви зі сходу у Вифлеєм дари приносять; ми ж недостойними устами хвалу Йому, як ангели, принесім: слава в вишніх Богу, і на землі мир, бо прийшов очікуваний народами і спас нас від неволі ворожої.
(Стихира на літії)

Альбом світлин свята Різдва Христового

23 грудня 2025 р.
СВЯТИТЕЛЯ ІОАСАФА, ЄПИСКОПА БЄЛГОРОДСЬКОГО

Кожен бо той любить Бога від усього серця, хто серцем чистим і нелицемірним заповіді Його виконує, геть від себе відсікаючи те, що виходить із нього, за словом Христовим: помисли злі, вбивства, перелюби, розпусту, крадіжки, лжесвідчення, хулу та інше подібне. Цей чин люблення Бога витікає із самого єства. Візьмемо подобу від чотирьох стихій, як вони до свого центру линуть: як земля до землі летить, як повітря повітрям шириться, як вода до води виливається, як вогонь угору, до вогню рветься. Бог же є центром серця нашого, бо як Сам Він чистий є, так за образом Своїм і подобою створив у нас серце чисте й розумне, аби розрізняло воно між добрим і злим. І коли ми за велінням серця, без жодної погрози чи примусу, втікаємо від зла і творимо благо, то заповіді Божественні виконуємо від серця; а виконуючи їх, любимо Бога від усього серця як Благого, тобто як свого Творця. Бо серце чисте, яке Він створив у нас, такове до Нього і скеровуємо.

(з проповіді святителя Іоасафа (Горленка)
у неділю 25-у по П’ятидесятниці 1743 року)

Який дивний, неоціненний дар отримали ми від Господа, Котрий поєднав нас у лоні Своєї Святої Церкви з усім сонмом святих — від віку спочилих і тих, що ще прийдуть! Досить лише звернутися від чистого й нелицемірного серця — тієї сокровенної глибини, тайну якої так проникливо описав святитель Іоасаф, — і ось уже поряд вони, осяяні Славою Божою. Вони несуть утішення, навіть якщо їхній земний шлях пролягав у далеких краях і в сивій давнині. А надто ж ті, що споріднені з нами по духу й крові, зрощені нашою землею, — вони з особливою любов’ю опікуються своїми нащадками.

Нині, коли швидко добігає кінця рік, ознаменований благодатною датою — 320-ю річницею від дня народження святителя Іоасафа, ми з особливим трепетом знову звертаємо свій погляд до його світлої постаті. І хоча небесне заступництво святих не залежить від міри нашої ученості, бо любов їхня вища за будь-які умовності, все ж серцю, що істинно любить, властиво шукати пізнання. Подібно до того, як ми прагнемо дізнатися кожну подробицю про тих, ким захоплюємося у земному житті, так і віруючій душі властиве бажання глибше осягнути земний шлях свого небесного покровителя, аби стати ближчою до нього. За сім років, що минули від часу освячення престолу на честь святителя Іоасафа у нашому нижньому храмі, ми дбайливо збирали на сторінках сайту розповіді про цього видатного сина роду Горленків. Тож запрошуємо вас знову торкнутися цього духовного літопису, аби через слово і пам’ять ще раз зустрітися з великим святителем.

З нагоди престольного свята у Свято-Озерянському храмі звершувалися урочисті Богослужіння — Всенічне бдіння, акафіст святителю, Божественна Літургія з Хресною ходою. Богослужіння очолював настоятель архимандрит Никодим (Силко), йому співслужили клірики храму, священство Харківської та Ізюмської єпархій.

У пастирському слові перед Святим Причастям протоієрей Андрій Бочаров, клірик Трьохсвятительського храму у Харкові, звернув увагу вірян на те, як часто ми, знемагаючи під тягарем буденних турбот, нарікаємо на неможливість понести подвиг посту чи молитви, виправдовуючи своє недбальство хворобами, важкою працею чи родинними клопотами. Ми надміру жаліємо себе тілесно, забуваючи про той жаль для вічності, про той вищий погляд на життя, який являє нам нині вшановуваний святитель Іоасаф Бєлгородський. Будучи обтяженим нелегким архіпастирським хрестом, численними адміністративними справами та опікою над паствою, він, подібно до євангельської Марії, зумів не втратити головного — вірності Богові посеред життєвої суєти, ставши для нас взірцем того, як серед безлічі справ зберегти непохитну твердість віри та внутрішній мир.

Звертаючись у молитвах до небесних заступників, ми не повинні забувати, що їхній погляд проникає в саму суть нашого єства: вони бачать не лише нашу неміч, але й наші приховані сили, і жоден святий не матиме дерзновення клопотати перед Творцем за тих, хто перебуває в духовному лінивстві. Зовнішнє благочестя — вичитування правил, відвідування богослужінь — ризикує залишитися лише порожньою оболонкою, якщо не відбувається преображення серця, якщо ми не зростаємо з «одягу» обрядовості у висоту євангельської любові. Справжня християнська путь вимагає від нас невпинного руху вгору, гармонії зовнішнього труду та внутрішнього горіння. «На цьому шляху, молитвами святителя Іоасафа і всіх святих, нехай Господь благословить і помилує всіх нас, амінь!» — сказав отець Андрій.

На завершення із напуттям до парафіян та гостей храму звернувся настоятель архимандрит Никодим: «Возлюблені у Христі брати і сестри! Сердечно вітаю вас із престольним торжеством нашого храму — днем пам’яті святителя Іоасафа Бєлгородського, Чудотворця, на честь якого освячено у нашому храмі нижній приділ.

За молитвами святителя бажаю всім нам, насамперед, глибокого душевного миру. Нехай серця наші сповняться умиротворення, духовної радості та непохитної надії на милість Божу. Адже Господь прийшов у світ, аби спасти рід людський, принісши Себе у викупну Жертву за кожного з нас — за всі покоління, що жили до нас, і ті, що народяться після.

Ми маємо повсякчас пам’ятати про це і прагнути завжди перебувати з Христом. Та оскільки ми, через неміч свою, не завжди сумлінно ставимося до власного життя, Господь дарував нам заступників — святителів, мучеників, сповідників та преподобних, що клопочуться за нас перед Престолом Всевишнього. Часто у життєвій суєті ми прагнемо лише отримання благ для себе, забуваючи дякувати Творцеві навіть за те, що Він пробудив нас зі сну і дарував ще один день життя. Та нині, зібравшись під склепінням цього храму, ми приносимо Йому нашу щиру подяку за всі Його благодатні дари.

Дякую також всім вам за спільну молитву. Втішно бачити, що з кожним роком дедалі більше вірян приходить вшанувати пам’ять святителя Іоасафа. Тож нехай Господь дарує всім вам здоров’я, Свою всесильну допомогу та те найкраще, що самі ви собі бажаєте, амінь!».

Свято-Озерянський храм. СВЯТИТЕЛЯ ІОАСАФА, ЄПИСКОПА БЄЛГОРОДСЬКОГО. 22 грудня 2025 р. Всенічне бдіння

Свято-Озерянський храм. СВЯТИТЕЛЯ ІОАСАФА, ЄПИСКОПА БЄЛГОРОДСЬКОГО. 23 грудня 2025 р. Акафіст Святителю Іоасафу

Свято-Озерянський храм. СВЯТИТЕЛЯ ІОАСАФА, ЄПИСКОПА БЄЛГОРОДСЬКОГО. 23 грудня 2025 р. Божественна Літургія

Свято-Озерянський храм. СВЯТИТЕЛЯ ІОАСАФА, ЄПИСКОПА БЄЛГОРОДСЬКОГО. 23 грудня 2025 р. Урочиста Хресна хода

Свято-Озерянський храм. СВЯТИТЕЛЯ ІОАСАФА, ЄПИСКОПА БЄЛГОРОДСЬКОГО. 23 грудня 2025 р. Благодійна роздача хліба після Богослужіння

Багатотрудні подвиги житія твого хто опише? Багатообразні милості Божі, тобою явлені, хто перелічить? Добре знаючи про твоє дерзновення перед Пречистою Богородицею та Всещедрим Богом, від зворушенного серця взиваємо до тебе: не позбав і нас твоєї допомоги й заступництва, святителю Христовий і чудотворче Іоасафе!
(Кондак святителю Іоасафу)

Альбом світлин свята святителя Іоасафа Бєлгородського

Сайт Свято-Озерянського храму

Про храм, новини, події, недільна школа, фотоальбом