Успіння Діви Марії — останнє з дванадцяти великих свят церковного року. Цей день православні ще називають Богородичною Пасхою, тому що він нагадує про те, що Мати Божа першою серед людей здобула і тілесне, і душевне безсмертя.

Згідно з Церковним Переданням, перед своїм Успінням Діва Марія, як і апостоли, проповідувала Христа. Божа Мати отримала звістку від Архангела Гавриїла про те, що її земне життя закінчиться через три дні, й вона повернеться до свого Сина. Взнавши про це, Діва Марія побажала встигнути ще раз побачити всіх апостолів, які на той час проповідували Євангеліє по всьому світу. Чудесною дією Святого Духа апостоли зібралися в Єрусалимі, щоб попрощатися з нею, за винятком Фоми, який прибув пізніше. Апостоли стали свідками того, як Христос із сонмом ангелів з’явився, щоб забрати душу Пресвятої Богородиці до Раю. Її тіло поховали в Гефсиманії, поруч з Гробом Господнім і місцем спочинку її батьків та Йосифа Обручника. На третій день Фома прийшов до гробу, але тіла Діви Марії там вже не було, лишилася лише повивальна плащаниця. По молитвам апостолів Господь відкрив їм, що сталося — вони побачили живу Божу Матір у сяючій Небесній височині, оточену ангелами.

Найсвятіша з усіх святих, Матір Божа, — лише засинає, не втрачаючи життя, бо так сповнена життям була вона, бо сама була Живоносним Джерелом, Джерелом життя Сина Божого. Й завжди захищаючи, вкриваючи, зігріваючи своєю любов’ю кожного зі своїх дітей-християн, Пресвята Діва ще й вчить найголовнішому, бажаючи, щоби і для нас літо життя вінчалося зрілістю у Дусі Святому, а не темрявою та зів’яненням. Ніжно, терпеливо, з дійсно материнською лагідністю навчає Пречиста Марія: як найдорогоціннішу коштовність, свято берегти кожне слово Христове у скарбниці свого серця (Лк. 2:19) й не лише слухати, а і виконувати все, «що скаже Син Мій» (Ів. 2:5).

---

Здавна одне із самих шанованих свят на нашій землі — Успіння Приснодіви. Усі три найбільші та найдревніші православні монастирські обителі України — Києво-Печерська, Почаївська і Святогірська Лаври — освячені на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Часто на це свято наші предки вирушали у паломництво до цих лавр або інших монастирів, а якщо не було такої можливості — обов’язково приймали участь у всіх святкових богослужіннях.

Зберігаючи багато рис служби Свята Свят, богослужіння сьогоднішньої «Літньої Пасхи» й дійсно сповнене Пасхальним Світлом повної перемоги життя над смертю, проте сяє воно не так яскраво, як на Великдень, а скоріше більш тепло та лагідно. На Всенічному бдінні у Свято-Озерянському храмі, ввечері перед святом, під час полієлею настоятель архимандрит Никодим (Силко) та священники храму виносять з олтаря та покладають на аналої у центрі Плащаницю Божої Матері. Як тіло Христа Великої Суботи, хоча душа Його до часу й покинула цей світ, таємно залишалося нетлінним, так і зображене на Плащаниці тіло Богородиці — не переможене смертю, у глибокому тихому сні чекає на возз’єднання із Господом. Плащаниця залишається на аналої для поклоніння на протязі усього свята Успіння — під час ранньої та пізньої Божественних Літургій і до Утрені з чином її погребіння, який складено за образом Чину погребіння Плащаниці Спасителя напередодні Великої Суботи: лунають вірші сімнадцятої кафізми, а після кожного з них — особливі тропарі на честь Богородиці. На завершення чину Погребіння священство із Плащаницею та віряни проходять Хресною ходою навколо храму.

---

Сьогоднішній день таємно великий псалмоспівець прообразував, промовляючи: воскресни, Господи, у спокій Твій, Ти і кивот святині Твоєї. І знову говорить: предстала Цариця праворуч Тебе, прикрашена ризою з золотим гаптуванням. Бо це є благословенна субота, це є божественний день упокоєння, в який спочила від життя Матір Сущого Життя, провидінням щодо смерти, Яка суботствувала плоттю, і преставилася, і піднеслася на небеса силою Христа, Який із Неї воплотився, і з Ним на віки віків живе, і дарує життя вічне нам, що з любов’ю святкуємо Її Успіння.