У прощену неділю в Свято-Озерянському храмі були звершені рання та пізня Божественні Літургії. На обох Богослужіннях вірянам було прочитано Благословення Блаженнішого Митрополита Онуфрія на Великий піст. Пізню Літургію очолив настоятель архимандрит Никодим (Силко), йому співслужило духовенство храму. У цю неділю, що передує початку Великого посту, Богослужіння завжди завершується чином прощення, бо ж тільки коли простим ми усі образи та самі щиросердно попросимо прощення за свої неправди, тоді зможемо із духом чистоти, смиренності, терпіння і любові увійти у святий Великий піст.
Завершуючи чин прощення, настоятель звернувся до парафіян: “В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа! Ми підійшли до початку Великого посту, святої Чотиридесятниці. Всі ви чули звернення нашого предстоятеля, блаженнішого Онуфрія до всіх чад Православної церкви з поясненням, що таке піст, як нам його пройти. Свята Церква ще місяць тому почала готувати нас до початку Великого посту. Перша підготовча неділя – про Закхея, який так прагнув побачити Христа (). Якщо й ми так само не полюбимо Христа і не будемо бажати бути поряд з Ним, то марні будуть для нас всі обмеження посту і всі наші дієтичні старання. Часто буває, каже людина: “Я тримав піст!”. Запитуєш: “А ти причастився?” – “Та ні…”. Грош ціна такому посту. На першому місці має бути бажання зустріти Христа.
Наступна неділя, про Митаря та Фарисея () – про те, як нам молитися, яка має бути молитва. Ми виконуємо молитовні правила, пишаємося своїми вчинками та подвигами, і часто забуваємо про цю притчу Христа. Потім ми згадували Блудного сина, який розтратив увесь свій статок (). Батько простив його, але це прощення відбулося лише один раз, і після цього син прийшов до розуму й більше не залишав свого батька. Так і ми, коли Господь постукав у наше серце, повинні відчинити йому двері, впустити Його і далі жити з Христом. Тільки так ми повернемося з того далекого краю. Ми не можемо отримувати прощення від Бога нескінченно, знову і знову свідомо повертаючись до гріха з думкою “Бог милосердний, він знову простить”. А потім ми молимося – і молитва не йде, і подвиги наші не звершуються, і те, що просимо – не отримуємо.
Неділя про Страшний суд (). Господь буде судити нас не за нашими молитвами та постами, а за нашим відношенням до ближнього, до оточуючих. Особливо актуальна ця притча саме зараз, коли триває війна, і всі повинні були б згуртуватися, об’єднатися, але це, на жаль, бачиш рідко. Навпаки, ми виявляємо егоїзм, не помічаємо навколо себе людей, яким потрібна наша підтримка, наша допомога та увага.
І сьогодні, у Прощену неділю, Господь говорить нам про те, наскільки важливо пробачити один одного, щоб з чистим серцем ми почали шлях поста назустріч Христу. З любов’ю до ближнього, з усвідомленням, як ми потребуємо Господа. Тільки Він може допомогти нам виправити всі помилки, які ми зробили у своєму житті. Чи дійсно ми розуміємо, що означає просити вибачення? Відчути і усвідомити, що ти неправильно чинив, звернутися до людини, відкрити своє серце – це Божий подвиг, вибачитися. Всіх нас, священиків і мирян, керівників, які займають високі посади й простих працівників, закликає Господь попросити прощення у тих, кого ми образили, і самим простити” – сказав настоятель та попросив прощення у священства й парафіян.
