Рівно рік тому російські загарбники принесли на нашу землю віроломну, немотивовану, безглузду війну. За цей час українське суспільство здолало надзвичайно тяжкий, але й доленосний шлях – від гнітючого страху до розважливої хоробрості, від розгубленості до впевненості в собі й у оточуючих, від відчаю та розпачу до рішучої переконаності у правильності обраного шляху. Із самих перших часів і днів навали, попри все, що відбувалося навколо, українці відчували не лише надзвичайну піднесену єдність, але й постійну допомогу і підтримку від близьких та від самих далеких, від земних спільнот і установ та від Сил Небесних.

З упевненістю, що Господь не покине своїх страждаючих дітей та намагаючись творити праведне діло Його на землі здолала цей скрутний рік парафія Свято-Озерянського храму. По благословенню настоятеля архимандрита Никодима (Силка) богослужіння у храмі звершувалися безперервно із самого початку війни. На Божественних Літургіях завжди лунала гаряча спільна молитва про наших захисників. Із сльозами на очах відспівували загиблих парафіян, воїнів та мирних жителів. Парафія допомагала захисникам України, у найтяжчі для харків’ян часи при храмі розподіляли для усіх нужденних гуманітарну поміч, продукти харчування, речі першої необхідності.

24-го лютого, у роковини початку війни, у Свято-Озерянському храмі звершили молебень до Господа Бога за перемогу України у війні. Було поіменно згадано наших захисників, на завершення настоятель архимандрит Никодим прочитав молитву за воїнів: «Господи, Боже Вседержителю, завжди про людей твоїх любов’ю промишляючий й до спасіння всіх направляючий, у Нього ж і волосся на головах людських пораховане все. Смиренно молимо Тебе: рабів твоїх, воїнів, у тяготах служби ратної зміцни, сподіванням і вірою втіш, благодаттю Твоєю на полі бою покриваючи їх й зберігаючи. Хай подвиг любові в служінні ближнім і вітчизні своїй здійснивши, здоровими й неушкодженими до своїх домів повернуться, хвалячи Тебе, єдиного Бога, творця й промислителя нашого, Отця і Сина, і Святого Духа, Амінь!».