… І ось передсвітанкова темрява ночі починає немовби тремтіти, розріджуватися, передчуваючи неминучий Світанок, що має змінити долю світу. Й невідворотно спалахує неземне світло, лунає всепереможний, громогласний спів ангельських хорів і людських голосів, що розриває вікове мовчання смерті: «Христос Воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував!». Усю безкрайню тишу Суботи сповнює гармонія цього співу, сповнює увесь видимий і невидимий мир, усе творіння, й не залишається жодного місця, де не було б її чутно.

У це пасхальне світання з новою, сліпучою силою та ясністю відкривається глибинний сенс слів, якими починається Євангеліє від Іоана: «Споконвіку було Слово, і Слово було в Бога, і Слово було Бог». Той, Хто ще вчора бездиханним лежав у темряві гробу, є саме те Предвічне Слово, через Яке «все постало, і без Нього не постало ніщо». Христос — те істинне Світло, що одвіку «світить у темряві». І ось тепер, у сяйві Пасхи, ми бачимо з абсолютною впевненістю: темрява гріха, відчаю і смерті справді «не обгорнула Його», не змогла Його поглинути чи здолати.

І ця Перемога Життя над смертю народжує в душі не просто святковий настрій чи тимчасове емоційне піднесення, а особливу, глибоку, первозданну радість — радість, що разюче нагадує чисте, незамутнене щастя раннього дитинства. Вона легко долає втому, розчарування та цинізм дорослого світу, повертаючи нам здатність дивуватися, беззастережно довіряти і щиро дякувати. У цей сяючий день раптом забуваються сумнівні “успіхи” чи “задоволення”, за якими ми увесь час женемося, й засмучена дитина десь у самій нашій глибині нарешті радісно посміхається, бо ясно відчуває — сталося щось дуже-дуже хороше! Й радіє наше серце, і цієї радості вже ніхто не забере від нас: найстрашніше — смерть, гріх, розлука з Богом, вічна самотність — переможене раз і назавжди!

---

Святкове Пасхальне Богослужіння розпочалося у Свято-Озерянському храмі із недільним світанком, о 5:30, Полуношницею з каноном Великої Суботи. Потім священство та віряни пройшли Хресною ходою навколо храму та спинилися перед входом.

Тихо співають півчі “Воскресіння Твоє, Христе Спасе, ангели оспівують на небесах, і нас на землі сподоби чистим серцем Тебе славити!”. Настоятель гучно виголошує: “Слава святій, єдиносущній, животворчій і нероздільній Тройці, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків!”. Й нарешті громогласно лунає довгоочікуване “Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував!”.

Починається Пасхальна Утреня, серцем якої є величний Пасхальний канон святого Іоанна Дамаскіна, що в поетичній формі оспівує перемогу Христа над смертю, пеклом і тлінням, закликаючи все творіння до радості. Після кожної пісні Канона священники у кожному з трьох приділів храму тричі повторюють “Христос Воскрес!”, а у відповідь від вірян лунає — “Воістину Воскрес!”.

Читання сповненого всепрощаючої любові Огласительного слова святителя Іоанна Златоуста підкреслює універсальність пасхальної радості, закликаючи абсолютно всіх, незалежно від міри їхніх попередніх зусиль, долучитися до пиру віри та вічного життя.

Пасхальні Часи надзвичайно короткі, не читаються, а співаються, і майже цілком складаються з основних великодніх гімнів: тропаря “Христос Воскрес!”, пісні “Воскресіння Христове бачивши…”, іпакої, кондака та інших текстів, що прославляють Воскреслого Спасителя.

На пасхальній Літургії читається початок Євангелія від Іоанна (Ін. 1:1-17), й Богослужіння підходить до вершини торжества — Євхаристії, причастя Тіла і Крові Воскреслого Господа, що робить вірних безпосередніми учасниками Його Перемоги.

---

Альбом світлин Страсної Седмиці та Світлого Христового Воскресіння