Таку силу і велич, таке незрівнянне значення має для Святої Церкви свято Великодня, що з найдавніших давен, ще від перших братств учнів Христових існує ця традиція святкування Воскресіння цілий тиждень – Світлу седмицю. Всі богослужіння цих днів майже повторюють службу Великодня, весь час відкриті у храмах Царські врата, зовсім скасовано пости, замість ранкових і вечірніх молитов співаються Пасхальні часи – бо нині маємо виповнити душі та серця свої радістю Перемоги Христа над смертю, світлом Свята нашого Спасіння.
У Свято-Озерянському храмі протягом Світлої седмиці звершувалися святкові богослужіння із хресною ходою навколо храму та з великодніми піснеспівами й дзвонами. Саме на дні пасхального тижня завжди припадають свята двох з найшанованіших православними християнами ікон Матері Божої – Іверської та “Живоносне джерело”.
У Світлий Вівторок віряни вшановують Пречисту Діву перед Іверською іконою, що її, згідно з переказом, написав сам апостол-євангеліст Лука ще за земного життя Божої Матері. Історія цієї ікони також пов’язана із періодом єресі іконоборства у IX сторіччі, коли її намагалися знищити і навіть простромили списом пречистий лик Богородиці, але чудом вона була спасена. Через двісті років, теж чудесним чином, ікона явилася на святій горі Афон, у Іверському монастирі, де зберігається й понині.
Сьогодні засяяло разом зі Світлом Воскресіння
світло шанованої ікони Твоєї!
Обидва світла з радістю святкуючи, благаємо:
«Збережи рабів Твоїх благодаттю, Владичице!».
(кондак Іверської ікони)
А саме у П’ятницю Світлої Седмиці, півтора тисячоліття тому, неподалік від Константинополя, із майбутнім імператором Візантії Левом Першим Маркелом стався незвичайний випадок, завдяки якому з’явилася ікона “Живоносне джерело”. Чоловік цей, вочевидь, мав добре серце і чисту душу, бо сама Мати Божа вибрала його для здійснення Свого чуда. Коли Лев пожалів спраглого сліпого, якого зустрів на дорозі, й узявся знайти для нього води, у нього довго нічого не виходило. Та як вже втратив надію, почув дивний жіночій голос, що підказав шукати у самій гущавині гаю. Так було явлене цілюще джерело, дар Божої Матері спраглим та недужним дітям Божим, яке згодом стали зображати на іконі “Живоносне джерело”.
Відтоді у різних землях та у різні часи знов і знов являлися християнам чудотворні ікони Божої Матері, й часто на тих місцях, де їх знаходили, починали струменіти святі джерела. На нашій благословенній Слобожанщині також існує декілька таких ікон, найближчою та найшанованішою із яких для харків’ян є, звісно, Озерянська ікона Божої Матері, на честь якої освячено наш храм. Джерело, що з’явилося поряд з місцем її явлення й понині точить цілющу воду неподалік від Харкова.
Почерпнемо, люди, зцілення душі і тіла в молитві,
тому що для всіх тече Ріка – Пречиста Цариця Богородиця,
що обдаровує нас чудесною водою і вимиває морок із сердець,
очищує гріховні рани й освячує душі віруючих Божественною благодаттю.
(тропар ікони “Живоносне Джерело”)
У Світлу Суботу, після звершення Божественної Літургії, настоятель Свято-Озерянського храму архимандрит Никодим (Силко) прочитав молитву на роздроблення Артосу. Артос – це той хліб, який апостоли за звичкою лишали на трапезі для свого Вчителя вже після того, як Він плоттю вознісся від землі. Цей хліб освячується на Великдень та всю Світлу седмицю перебуває у храмі, а у суботній день його роздають вірянам на згадку про істинний Хліб Життя – Господа нашого Ісуса Христа.
Слово настоятеля у Світлу Суботу: «Христос Воскрес! Світла Седмиця радості про Воскреслого Господа Ісуса Христа пройшла дуже швидко. Радість цю нічим неможливо затьмарити, хоч і відгукуються наші душі скорботою про загиблих та поранених воїнів, про те, що стільки дітей зараз втрачають своїх батьків та годувальників. Але Воскреслий Христос зцілює цю скорботу, дає надію, що після цих темних часів настануть радісні дні. Адже і сам Господь віддав себе у спокутну жертву й переніс, як людина, великі страждання. Так і у нашому житті настає час страждань та поневірянь. Але за все маємо дякувати Богові, бо без волі Божої не відбувається нічого, навіть волосся не впаде з голови людини (, ). В Євангелії, яке ви сьогодні чули на Хресній ході, сказано, що учні Христа “пішли до Галілеї на гору, куди звелів їм Ісус” (). Ці слова і нас закликають не спускатися вниз, не падати духом, а завжди підніматися угору, рухатися тільки вперед. Не варта Царства Небесного людина, яка обертається назад, потрібно йти вперед без страху і сумнівів.
Дай, Господи, щоби ця радість про Воскреслого Христа продовжувала жити в наших серцях. Приклад для нас у цьому – преподобний Серафим Саровський. Перед його внутрішнім поглядом завжди був Воскреслий Христос, і кожну людину він приймав з радістю, вітаючи словами: “Христос Воскресе, радість моя!”. Ось якого духовного стану мусимо прагнути. Коли немає в нас такої радості та любові, то ми порожні та безплідні, й тільки називаємось християнами. Дай Бог, щоб Артос, який ви отримаєте сьогодні в храмі, був для вас нагадуванням про Хліб Життя, про те, що ми маємо переживати всю повноту життя і за все дякувати Богу, амінь! Христос Воскрес!».
Друга неділя після Пасхи, Фомина неділя, має особливе історичне значення для парафіян Свято-Озерянського храму та усіх прочан, що вшановують святий образ Божої Матері Озерянський. Згідно розділу про цю ікону у відомій книзі “Земне життя Пресвятої Богородиці та опис святих чудотворних її ікон” Софії Снессоревої (перше видання у 1891 р.), саме до дня Антипасхи ікона лишалася у Харкові. У цей день їй звершувалося празнування, й потім починалася Хресна хода з іконою до Курязького монастиря. Тому сьогоднішній день маємо шанувати особливо, як престольне свято.
Святкове богослужіння у Свято-Озерянському храмі очолив Високопреосвященніший Онуфрій, митрополит Харківський і Богодухівський. Йому співслужило священство Харківської єпархії, настоятель архимандрит Никодим (Силко) та клірики храму. Перед Святим Причастям вірянам прочитали пасхальне послання архипастиря.
На завершення празднества настоятель подякував Владиці Онуфрію за урочисте богослужіння, за спільну молитву про мир в Україні та архипастирське благословення.
Митрополит Онуфрій звернувся до пастви зі словом: «Дорогі отці, брати й сестри! Хочу сьогодні вітати вас цими вічними словами: Христос Воскрес! Радісний і світлий день свята об’єднав нас, зібрав усіх нас разом у цьому чудовому храмі Озерянської ікони Божої Матері, Покровительки нашої Слобожанської землі, на особливе богослужіння, на якому ми єдиними устами та єдиним серцем молимо Бога, щоб Він дарував нам мир і тишу, щоб завершилася війна. Й щоб, як Христос воскрес із мертвих, здолавши зло та смерть, так і ми здобули перемогу, й завжди залишалися переможцями. Про одне тільки благаємо Бога нині – про мир, про те, щоб дарував Він пом’якшення розлютованих сердець, очистив їх від зла, щоб сповнив наші серця добротою і любов’ю. Як важливо, щоб жила у серці нашому любов – любов до Бога, до ближнього, до життя!
Кожна людина, народжена на цій землі, несе свій життєвий хрест. Кожен християнин земним своїм життям має показати, для чого він прийшов у цей світ, для чого він живе. Христос втілився, взяв на себе всі гріхи світу, розіп’явся за народ, розіп’явся за правду, за любов, і третього дня воскрес, й тим відкрив нам шлях у Вічне життя. Тож маємо бути гідними синами та дочками нашої віри Православної, нашої Церкви Христової. Незважаючи на всі випробування, які Господь посилає нам, не вагаючись, мусимо зберігати ми віру Христову, яка вже більш тисячі років осяває шлях до спасіння нашому народу. З вірою ми перемагали раніше, перемагаємо зараз і будемо перемагати. Й сьогодні ми покладаємо надію на воскреслого Христа – хай допоможе й зміцнить нас Господь, щоб нести наш хрест гідно, і щоб наповнилися серця наші пасхальною радістю у ці Великодні свята. Христос Воскресе!».
(Малий хор Свято-Озерянського храму,
Світла Седмиця 2023 р.)
Пасхальне есе Галини Василівни Теличко, викладачки Недільної школи для дорослих Свято-Озерянського храму, присвячене спогадам про зустріч Великодня у святому граді Єрусалимі.
