Стрімкі сходи до духовної вершини року, до Cвята свят, Христового Воскресіння – Дні Страсного Тижня. З Божою допомогою здолавши звитяжний шлях Великого Посту, принісши до ніг Спасителя скромний дар нашого подвигу самообмеження заради добрих справ, трудів та молитви, ми проживаємо кожен із цих днів як одкровення. У кожну мить йдучи за Христом, ми стаємо часткою Його Божественного життя, дослухаємося в серцях своїх до слова Істини разом з учнями-апостолами та навчаємося Його святому мовчанню перед скаженіючими слугами миру сього та лукавого князю його.
У Велику Середу у Свято-Озерянському храмі відбулося вечірнє богослужіння напередодні Великого Четверга, потім було звершено таїнство Маслособорування.
Великий Четвер, день спомину Тайної Вечері, на якій Спаситель відкриває своїм учням донині на землі нечуване – що дає Він нам не лише Слово та Вчення Своє, а Себе Самого, Тіло і Кров свою, віддає цілком, без залишку. «Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя» () – каже Христос, утверджуючи віднині й навіки Таїнство Причастя.
На Божественній Літургії цього дня, що звершувалася зранку у Свято-Озерянському храмі, священство та парафіяни із Самим Христом знов увійшли до великої горниці, вистеленої та готової, щоб із рук Його прийняти Хліб та Вино Нового світу. Святе Причастя у цей день звершувалося з трьох чаш.
Слово настоятеля архимандрита Никодима (Силко) у Великий Четвер: «В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа! Нині ми проживаємо дні Страсного Тижня, який нас веде до Воскресіння Христового, до того Свята, що несе нам повноту Божественної благодаті, радості й торжества, до тої найзначнішої Події, заради якої прийшов Господь на землю і приніс себе в спокутну жертву за нас із вами. Усі ми покликані стати спадкоємцями Божого Царства, кожному з нас приготоване місце в Ньому. Отже, досягнення цього Царства має стати нашою головною метою в цьому земному житті.
Сьогодні, у Великий Четвер, ми згадуємо подію, дуже важливу для нас на цьому шляху. Саме в цей день Христос на Тайній Вечері «узяв хліб, і поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: “Прийміть, споживайте, це – тіло Моє“. А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: “Пийте з неї всі, бо це – кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!” (). Так було встановлено Таїнство Причастя, у кожному храмі ми бачимо над Царськими вратами ікону, що зображує цю подію. І коли тут, у земному житті, приступаємо ми до цього Таїнства, поєднуючись у ньому з Господом нашим Ісусом Христом, ми досягаємо Царства Божого.
Тому для нас вкрай важливо добре розуміти, що таке Причастя, відповідально готувати себе до цього Таїнства, усвідомлюючи, що ми потребуємо Бога, щоб Він допоміг нам у цьому житті, насамперед допоміг впоратися з гріхами, які нас обтяжують та віддаляють від Бога. Гріх завжди обманює нас, показує нам ілюзію, змушує вірити в те, чого немає насправді. Але справжнім життям ми можемо жити лише в реальності, коли бачимо все, як воно дійсно є, коли віримо Богу та не сумніваємося. “Ніхто з тих, хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, не надається до Царства Божого!” () – так говорить про невпевнену людину Господь. Якщо ми сумніваємося, то нічого не можемо. А якщо ми віримо, то стаємо за своєю природою оптимістами, і Господь стає Супутником нам усюди.
Якщо ми робимо хоча б один крок назустріч Богові, то Він до нас робить тисячу кроків і допомагає нам у всьому. Коли ми реально дивимося на життя, то розуміємо, що всі випробування в ньому даються нам по наших силах, наскільки ми можемо їх понести; що ніхто не може втручатися в наше особисте життя, тому що кожна людина це унікальна, неповторна особистість, зі своїми дарами й талантами, які вона мусить розвивати; що ми маємо радіти цьому життю та працювати зі страхом і трепетом, щоб у нас усе виходило і складалося. А гріх, навпаки, нам показує ілюзію, ми починаємо спокушатися нею і все набуте втрачаємо миттєво.
Учора ми прийняли Таїнство Маслособорування, попросили Бога, щоб Він зцілив наші тіло й душу. Сьогодні, приступаючи до Святого Причастя, ми просимо в Бога прощення за наші гріхи – на Святому Євангелії, при Хресті, на якому ми бачимо розп’ятого Господа нашого Ісуса Христа. Священник читає над нами молитву, і Господь Бог ще дає нам можливість виправитися. Лише кілька днів залишилося до Христового Воскресіння, тож будьмо намагатися прожити і їх гідно, амінь!».
Великою П’ятницею, дивлячись на розіп’яту, поругану й знесилену Радість і Надію миру, відчуваємо разом із Матір’ю Божою, як пронизує все єство наше меч, що його виковав ворог із ненависті, зависті, брехні та глупства людських. Не можливо було б нам витримати цих мук, коли б не вкоротив їх Господь, але це співстраждання Христу наближає нас до розуміння тайни нашого спасіння.
Напередодні П’ятниці у Свято-Озерянському храмі здійснювалася утреня з читанням 12-ти Євангелій Святих Страстей Господа нашого Іісуса Христа, упродовж майже всього дня у храмі триває богослужіння, що розпочинається часами Великого П’ятка, а завершується чином поховання Плащаниці.
Слово настоятеля у велику П’ятницю: «В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа! Особливе значення Страсної П’ятниці відкривається кожному православному християнинові в міру його духовного зростання. Цього дня, на згадку про поховання тіла Христа, у храмах звершується чин поховання Плащаниці. Як ви бачите, посередині нашого храму сьогодні дуже скромна Плащаниця із зображенням Христа. Вона має незвичайну історію.
Коли у 30-х роках минулого століття було гоніння на церкву, священник Микола Загоровський (1872–1943), який служив у Харкові – у Казанському та інших храмах міста, був заарештований, засуджений до п’яти років таборів, а потім засланий на крайню північ. І коли він був у засланні, для нього написали ось це зображення Христа, без плату (червоної тканини під іконою). Якщо уважно придивитися, стає видно, що на іконі залишилися сліди від згортання. Отець Миколай її згортав, ховав і зберігав таємно, а у Велику П’ятницю звершував Богослужіння, на мішковині виносив цю Плащаницю, і хто був разом із ним – молилися.
Після повернення із заслання отець Миколай привіз цю Плащаницю із собою до Харкова, вона зберігалася на Журавлівці, де жили черниці. А потім так склалося, що вона потрапила до мене – у той час, коли я служив настоятелем храму Архангела Михаїла в селі Рокитному під Харковом. І мені подумалося, що зараз саме із цією Плащаницею добре буде здійснити богослужіння Страсної П’ятниці в нашому храмі. Щоб ми відчули спадкоємність із православними християнами, які жили в той час суворих гонінь у 30-х роках. Вони не побоялися, не зреклися своєї віри, пережили безліч випробувань. І підносили свої молитви перед цією Плащаницею.
Хотілося б, щоб вона й нам передала цей дух непохитності, дух вірності Христу, дух усвідомлення того, якою ціною дане нам життя, що Господь Своїми стражданнями нас спокутував від вічної смерті. Щоб, прикладаючись до цього образу, ми відчули ту ревність по Бозі у своєму серці й дорожили життям, яке нам дарував Господь Бог, щоб ми не грішили, бо гріх – це смерть. А життя є любов, й свою любов явив Христос до всіх та кожного з нас без винятку.
Як і християни тих часів, ми теж маємо не боятися тих випробувань, які нам дісталися зараз, у наш непростий час. Бог нас не залишить, з нами Божа допомога, й після будь-якої бурі наступають сонячні, лагідні дні. Дай, Господи, дочекатися нам свята Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа й увійти у світлу Пасхальну радість, амінь!»
Святі Отці порівнюють день Великої Суботи з останнім днем творіння Господом світу й усього живого, благословенним та освященним, «бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї, яку, чинячи, Бог був створив» (). Христос звершив свою справу на землі, здійснено все, що було необхідно для нашого спасіння, а те, що відбувається нині в духовному світі – поза межами нашого розуміння. Тому це день тиші, спокою та благоговіння перед Тайною.
У цей день у Свято-Озерянському храмі звершувалося ранкове Богослужіння Великої Суботи із Божественною Літургією. Від полудня почалося освячення пасок для всіх, хто побажав заздалегідь підготувати домашню святкову трапезу.
Слово настоятеля у Велику Суботу: «В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа! Сьогодні на Божественній Літургії замість Херувимської співається особливий піснеспів Великої Суботи – «Хай мовчить всяка плоть людська, і нехай стоїть зі страхом і трепетом, і нічого земного в собі не помишляє: Цар бо царствуючих і Господь господствуючих приходить заклатися і датися у їство вірним». Сьогодні – день спокою, особливий день, коли ми повністю, остаточно готуємо себе до свята Воскресіння Господа Христа.
Таємницю Христового Воскресіння зрозуміти дуже складно, навіть Святі Отці не могли до кінця пізнати її – як і що відбувалося. Але цю таємницю ми можемо відчути у своєму серці, у ньому можемо пізнати Христове Воскресіння – якщо ми свідомі, уважні, прагнемо для себе духовної освіти. Наприклад, сьогодні на богослужінні читалися паремії, уривки зі Старого Завіту, які теж повідають про таємницю втілення та воскресіння Ісуса Христа. І той піснеспів, який звучить на цьому богослужінні, лише один раз на рік, усією своєю надзвичайною духовною глибиною відкривається тим віруючим, які готувалися до зустрічі свята постом, молитвою та добрими справами».
Недаремно передує Великодню, святу Воскресіння Христова, такий довгий та непростий шлях. Неможливо передати словами все те, що відчувають у своїх душах віряни, які сумлінно та нелицемірно готувалися зустріти Христа Воскреслого. Це людині можливо лише самій особисто пережити. Але й далеким від Святої Церкви нашим братам і сестрам у цей день особливо світло, тепло та затишно на душі – бо увесь світ осяює велич Перемоги Христової!
Пасхальне Богослужіння у Свято-Озерянському храмі розпочалося рано вранці, як закінчилася комендантська година в нашому місті. Після Полуношниці із каноном Великої Суботи, зі сходом сонця, священство й віряни обійшли храм Хресною ходою, й у ранковій тиші вперше пролунало: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, Життя дарував! У спільній молитві славлення Воскреслого Господа продовжилося радісне Пасхальне богослужіння. Як і зазвичай, на ньому читалося Пасхальне Слово святителя Іоанна Златоуста, також віряни почули Пасхальне послання митрополита Харківського й Богодухівського Онуфрія. Після богослужіння продовжилося освячення пасок для всіх бажаючих харків’ян.
Напередодні Великодня у Свято-Озерянському храмі були встановлені нові вхідні двері.
