У серпні православні християни святкують два великих свята — Преображення Господнє та Успіння Божої Матері. Щоби віряни могли вповні усвідомити значення цих Святих Днів та гідно зустріти їх, Православна Церква встановила особливий двотижневий піст, який стали називати за іменуванням свята, що його завершує — Успенським. Й починається цей піст із сьогоднішнього дня, що вміщує у собі відразу три свята, які менші за значенням, але теж особливо шановані багатьма поколіннями українців. Перше свято, празнування Винесення Чесних Древ Животворящого Хреста Господнього — на честь хресних ходів з цією Святинею, що здійснювалися у ІХ столітті в Константинополі з молитвою до Спасителя за зцілення недужних. Друге, Святкування Всемилостивому Спасу і Пресвятій Богородиці — на згадку про особливе покровительство Спасителя та Його Пречистої Матері нашому народу в боротьбі із ворогами у ХІІ столітті (це свято ще інколи називають Першим Спасом). Й третє свято, пам’ять старозавітних мучеників — Єлеазара, його учнів братів Маккавеїв та їхньої матері Соломонії, які постраждали за неухильну вірність Закону Божому та стали прообразом незліченного сонму мучеників за Віру Христову.

Дві тисячі років Свята Церква, що її Христос заснував задля спасіння кожної людини, зростає, квітне та шириться, немов могутнє всеосяжне древо, що живить та покриває своєю благодатною тінню увесь світ. Словом Христовим святиться, Святим Духом сповнюється усе буття справжніх християн, які щиро відкрили Христу своє серце, їх милою Господу молитвою освячуються усі починання, усі сторони життя людського. Й саме́ природне річне коло, із своєю нескінченною повторюваністю, із правічними святами кожної пори року, якими жила людина тисячами літ до Христова пришестя — піднесено й висвячено Святою Церквою. Навіть ці прийдешні, такі природні серпневі свята врожаю земних плодів, що існують з сивих давен, нині осяяні нетутешнім світлом, сповнені небесною радістю надії на вічне життя у Христі.

На честь свят у Свято-Озерянському храмі було звершено урочисті Богослужіння. Утреня напередодні на честь хрестопоклонного свята завершилася винесенням Хреста і поклонінням йому. У святковий день звершувалася Божественна Літургія, після якої настоятель архимандрит Никодим (Силко) та клірики храму служили чин малого освячення води, зілля та меду нового збору, що його принесли із собою віряни.

---

Нехай радується творіння і грає, бо сьогодні хрест осяває з небес краї землі, земнородних просвічує і розділених з’єднує. Сьогодні торжествують з ангельськими силами люди, бо стіна, що була перепоною, хрестом зруйнована, і всіх воєдино явно він зібрав; тому він, сяючи яскравіше за сонце, все творіння просвічує благодаттю і спасає тих, хто його шанує.
(Стихира Хреста)