Історія життя великого князя київського Володимира являє усьому світу й насамперед нам, нащадкам його народу, приклад того, як може особиста зустріч зі Христом кардинально змінити людину, цілком визначити її долю у бутті земному, у майбутніх часах та у вічності. Що бачив князь Володимир, споглядаючи свій земний шлях перед прийняттям святого Хрещення? Дуже далеким від святості було його життя, сповненим жорстокості, свавілля та презирства до закону Божого й людського. Та ні надмірна кількість гріхів, ні їх гнітюча тяжкість аж ніяк не лишили Володимира любові й милості Божих. Благословив Христос великого грішника, що схилився в покаянні, осяяв його душу світлом Своєї любові, змінюючи її невпізнанно.
Про те, що зустріч зі Спасителем дійсно відбулася, що прийняття християнства не стало для князя Володимира лише зовнішньою формальністю, говорять подальші історичні свідчення — у них бачимо ніби зовсім іншу людину, якій ця вирішальна зустріч дала наснагу розірвати зачароване коло самозамкненості та затьмарення власними пристрастями, й віднайти у собі щиросердну любов до ближнього й до Господа. Тож не дивно, що сьогоднішнє свято сповнене такою радістю — це звучить хор святих і праведних, священства й чернецтва, усіх простих віруючих зі всіх поколінь наших співвітчизників-християн, хор вдячності дійсно рівноапостольному Володимиру Великому, що просвітив землю нашу світлом віри Христової та добре потрудився для того, щоби зустріч зі Спасителем стала можливою для наших праотців і для кожного з нас.
Престол на честь святого рівноапостольного Володимира у Свято-Озерянському храмі було освячено 30 вересня 1901 року, найпершим після завершення будівництва храму, ще навіть до того, як він був освячений повністю. Це був перший з престолів, присвячених святому Володимиру у Харкові. Вже кілька поколінь віруючих харків’ян вшановують пам’ять рівноапостольного просвітителя у нашому храмі, а нині у Володимирському приділі триває реставрація іконостаса.
Напередодні свята у Свято-Озерянському храмі було звершено Всенічне бдіння, у святковий день — рання Божественна Літургія, акафіст святому Володимиру, пізня Божественна Літургія та Хресна хода навколо храму.
Свято-Озерянський храм; Неділя 5-та після П’ятидесятниці. Рівноап. вел. князя Володимира, у святому Хрещенні Василія; 27 липня 2024 р. Всенічне бдіння
Свято-Озерянський храм; Неділя 5-та після П’ятидесятниці. Рівноап. вел. князя Володимира, у святому Хрещенні Василія; 28 липня 2024 р. Сповідь у Володимирському приділі на ранній Божественній Літургії
Свято-Озерянський храм; Неділя 5-та після П’ятидесятниці. Рівноап. вел. князя Володимира, у святому Хрещенні Василія; 28 липня 2024 р. Акафіст рівноапостольному Володимиру
Свято-Озерянський храм; Неділя 5-та після П’ятидесятниці. Рівноап. вел. князя Володимира, у святому Хрещенні Василія; 28 липня 2024 р. Пізня Божественна Літургія
Свято-Озерянський храм; Неділя 5-та після П’ятидесятниці. Рівноап. вел. князя Володимира, у святому Хрещенні Василія; 28 липня 2024 р. Хресна хода
Свято-Озерянський храм; Неділя 5-та після П’ятидесятниці. Рівноап. вел. князя Володимира, у святому Хрещенні Василія; 28 липня 2024 р. Хресна хода
На завершення святкових богослужінь настоятель архимандрит Никодим (Силко) привітав вірян з престольним святом та закликав замислитися над Євангельським читанням цієї неділі: «сьогодні ми чули Євангеліє від Матвія про зцілення Гадаринських біснуватих (). Коли біси вийшли із хворих, вони просили увійти в стадо свиней. Христос дозволив їм, стадо кинулося з крутизни в море і загинуло. Бачачи все це, жителі землі Гадаринської спантеличилися й не змогли прийняти Ісуса Христа, просили Його піти. Для віруючих у цих подіях прихована дуже глибока тайна. Свиня у Старому Заповіті — це заборонена для вживання в їжу тварина. Й також це образ нечестивої, хитрої людини. Вона має розділені копита, як і жуйні тварини, що дозволені в їжу, але насправді до них не належить. Тому вважалося, що самим своїм виглядом вона лукавить, обманює.
Подібно до жителів землі Гадаринської, господарів тих свиней, ми теж часто не розуміємо і не приймаємо Христа. Христос завжди викриває гріх. Слова Христа і все Святе Письмо ясно говорять нам, як чинити не можна. Але ми вважаємо за краще лицемірити, зовні показуючи свою «праведність» — ходимо до церкви, хрестимося, читаємо молитви, насправді ж — лише хитруємо, обманюємо, шукаємо тільки своєї вигоди. Ми не бажаємо прийняти Христа повністю, цілком, ми спекулюємо вірою, легко відкидаючи те, що нас не влаштовує. Але якщо ми не виконуємо піст, не любимо ближнього як самого себе, значить, ми не хочемо бути зі Христом.
І тому для нас має таке велике значення приклад святого рівноапостольного Володимира, який був язичником, жив безбожно, але шукав істину, бажав пізнати Бога, істинного Бога серед язичницького багатобожжя. І коли він дізнався про Христа, то змінив свій спосіб життя, відкинув усю колишню нечистоту, він втопив усе своє свинство й прийняв православне Християнство. І святий рівноапостольний Володимир, й кожен святий, про життя якого ми дізнаємося, має стати для нас дзеркалом, у яке ми дивимося, щоб побачити, що в нас потрібно змінити і виправити. Тільки коли ми самі робимо крок до виправлення свого життя, Бог допомагає і справді виправляє нас. А якщо ми тільки шукатимемо виправдання своїм гріхам та негідним вчинкам, то ми уподібнимось до тих гадаринців, що тільки шкодували про потоплене стадо, не бачачи перед собою Спасителя.
Дай, Господи, за молитвами святого рівноапостольного Володимира і нам так само, як він, докорінно змінити, виправити своє життя, стати справжніми християнами, в усьому слідувати Святому Письму, завжди виконувати Слово Боже. Й постів дотримуватися, і молитися, й добрі справи робити, і старатися виправляти своє життя — тоді ми будемо йти за Христом та ставати спадкоємцями Царства Божого, амінь!».
Настоятель також привітав із днем Ангела всіх, хто носить ім’я Володимир, вшанував пам’ять регента малого хору і псаломщика Володимира Валуйського, який загинув на початку війни, та закликав вірян дбайливо зберігати у своїх серцях радість Христову, бо ж саме для того Христос прийшов на землю і поніс на Собі наші гріхи, щоб ми завжди перебували в Його радості.
О прехвальний і предивний рівноапостольний великий княже Володимире, прийми милостиво від нас подяку цю за все, що через тебе Господь послав нам, отцям і праотцям нашим, і всій землі твоїй, почавши від дня Хрещення аж до цього часу, і благай всеблагого Бога продовжити милість Свою на нас і на роди родів наших, утвердити нас у правовір’ї та благочесті, охоронити від усіх бід і напастей, щоб і ми сподобилися з тобою, як діти з батьком, повіки співати Богові: алілуя.
(Кондак Акафісту)