Архіви позначок: Парафіяни

27 — 28 квітня 2024 р.
ЛАЗАРЕВА СУБОТА. ВОСКРЕШЕННЯ ПРАВЕДНОГО ЛАЗАРЯ.
ВХІД ГОСПОДНІЙ ДО ЄРУСАЛИМА (ВЕРБНА НЕДІЛЯ)

Відтоді, як Христос розпочинає Своє земне служіння, майже кожен Його крок супроводжується чудесами — видимою та безсумнівною зміною зазвичай непорушних законів цього світу благою Божественною силою. Вражають ці незліченні зцілення від страшних, невиліковних хвороб, ще більш вражає чудо повернення до життя померлого чотири дні тому Лазаря. Та чи не найбільш вражаючим, чи не найважливішим для розуміння того, що кожен з нас значить для Бога є інше, неочевидне чудо — всемогутній Господь та Творець усього сущого плаче, як проста людина. Як зрозуміти, як пояснити ці сльози? Багато слів сказано про них, є різні точки зору, але, як і завжди поряд із Христом, тут існує невисловна тайна. Вона відкривається лише серцю, сповненому миром Божим, який перевищує всяке розуміння. Й кожен, хто плаче, хто сумує за близькою людиною, може бути впевнений — Бог не десь далеко у своїй всемогутності, він поряд, тому що теж знає, що таке втрата.

Святкові богослужіння у Свято-Озерянському храмі очолював настоятель архимандрит Никодим (Силко), йому співслужили клірики храму. Напередодні Лазаревої суботи звершувалася Утреня, у день свята — Божественна Літургія. До спільної молитви на честь Вербної неділі віряни збиралися до Всенічного бдіння увечері, а зранку — до ранньої та пізньої Божественних Літургій. За традицією свята Входу Господнього до Єрусалима у храмі освячували гілочки верби.

Свято-Озерянський храм, Лазарева субота; 27 квітня 2024 р. Божественна Літургія

Свято-Озерянський храм, Лазарева субота; 27 квітня 2024 р. Божественна Літургія

Свято-Озерянський храм, Вхід Господній до Єрусалима; 27 квітня 2024 р. Всенічне бдіння

Свято-Озерянський храм, Вхід Господній до Єрусалима; 27 квітня 2024 р. Всенічне бдіння

Свято-Озерянський храм, Вхід Господній до Єрусалима; 27 квітня 2024 р. Всенічне бдіння

Свято-Озерянський храм, Вхід Господній до Єрусалима; 27 квітня 2024 р. Всенічне бдіння

Свято-Озерянський храм, Вхід Господній до Єрусалима; 28 квітня 2024 р. Освячення верби після ранньої Божественної літургії

Свято-Озерянський храм, Вхід Господній до Єрусалима; 28 квітня 2024 р. Освячення верби після ранньої Божественної літургії

Свято-Озерянський храм, Вхід Господній до Єрусалима; 28 квітня 2024 р. Пізня Божественна Літургія

Свято-Озерянський храм, Вхід Господній до Єрусалима; 28 квітня 2024 р. Пізня Божественна Літургія

Свято-Озерянський храм, Вхід Господній до Єрусалима; 28 квітня 2024 р. Освячення верби після пізньої Божественної літургії

Свято-Озерянський храм, Вхід Господній до Єрусалима; 28 квітня 2024 р. Освячення верби після пізньої Божественної літургії

Парафія Свято-Озерянського храму схожа на велику родину, де усі служать Богу та ближньому на своєму місці й труд кожного — від священника до прибиральниці — цінують та шанують. Після суботньої Божественної Літургії настоятель привітав із днем народження та висловив подяку за невтомні труди одній з найдіяльніших наших парафіянок, проскурниці Олені Олексіївні Кузнєцовій. А на вечірньому богослужінні було урочисто оголошено про вручення Церковних нагород клірикам храму ігумену Варсонофію (Калініну) та ієрею Олексію Хамчичу.

Свято-Озерянський храм, Лазарева субота; 27 квітня 2024 р. Божественна Літургія. Поздоровлення парафіянки Олени Олексіївни Кузнєцової

Свято-Озерянський храм, Лазарева субота; 27 квітня 2024 р. Божественна Літургія. Поздоровлення парафіянки Олени Олексіївни Кузнєцової

Свято-Озерянський храм, Вхід Господній до Єрусалима; 27 квітня 2024 р. Всенічне бдіння. Оголошення про вручення Церковних нагород клірикам храму

Свято-Озерянський храм, Вхід Господній до Єрусалима; 27 квітня 2024 р. Всенічне бдіння. Оголошення про вручення Церковних нагород клірикам храму

Посвідчення про церковні нагороди

Посвідчення про церковні нагороди

На завершення свят, після недільної пізньої Божественної Літургії настоятель архимандрит Никодим звернувся до парафіян із пастирським словом: «В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа! Вітаю всіх вас зі святом входу Господнього в Єрусалим та з закінченням Великого посту святої Чотиридесятниці. Сьогоднішнє свято передує Страсному тижню, тим дням, які через велику скорботу ведуть нас до найбільшої радості. Святі Отці особливо наголошували на винятковій важливості цього часу, в який ми особливо гостро відчуваємо, як потребуємо Божої допомоги у кожну мить нашого життя та розуміємо, що наше спасіння можливе, тільки якщо ми самі бажаємо прийняти його від Господа Бога.

Сьогоднішнє Євангельське читання () відповідає на багато запитань про людську природу і ніби знімає з наших очей пелену. Людина виявилася дуже непередбачуваним творінням. Отримавши від Бога свободу, вона настільки невміло нею користувалася, так розчарувала свого Творця, що згодом Бог побажав навіть повністю знищити людський рід всесвітнім потопом. І досі властиве людині це незрозуміле недоумство, через нього вона постійно допускається прикрих помилок у своєму житті.

Ось зустрічає ізраїльський народ Ісуса Христа як царя, всі виголошують «Осанна в вишніх!». Тому що вони чули про зцілення і бачили чудо, як воскрес із мертвих Лазар, і безліч людей йшло подивитися на Христа і на власні очі переконатися у Його існуванні. У цьому недолік і нашої віри – що ми шукаємо якихось чудес. Але віра в Христа має бути повною і досконалою. Тоді ми розумітимемо, що чудеса нам не потрібні. Людина, яка має таку віру знає, що завжди з нею й у ній Христос, що це і є найбільше диво – Месія прийшов у світ спасти людину.

Прийдешній Страсний тиждень ми пройдемо поруч із Христом, відчуваючи і переживаючи все те, що Він пережив заради нас із вами. Він побачить зрадництво, зраду і одного, й багатьох. Той самий натовп, який зустрічав урочистими вигуками «Осанна!», кричатиме «розіпни Його!». Як швидко і легко може людина змінитися на гірше!.. Як часто і ми поводимося так само, коли хтось на нас сподівається, а ми відвертаємося і зраджуємо.

Так вслухаючись і вдумуючись у Євангельські читання, у богослужбові тексти сьогоднішньої святкової служби та богослужінь прийдешнього Страсного тижня повинні ми повчатися і виносити для себе уроки. Господь прийшов на цю землю щоб спасти нас, кожного з нас без винятку. Ми ж для цього повинні зробити крок назустріч Богу. Ми повинні зрозуміти, що ми потребуємо Бога, щоб виправити нашу гріховність, усю нашу не гідну поведінку, усі наші недоліки. Тільки Господь може нам допомогти очиститься від зла.

Прийдешнє свято Пасхи Господньої, воскресіння Господа нашого Ісуса Христа сяє попереду нашою головною надією. Як каже Апостол Павло: «якщо Христос не воскрес, тоді марна й проповідь наша, марна й віра ваша» (). Ми віримо у реальність Воскресіння, ми живемо цією вірою. І минулий Великий піст, і особливо прийдешній Страсний тиждень дані нам для того, щоб замислитися, яким шляхом ми йдемо, чи з Христом ми, чи вірні ми Йому. Якщо ми живемо з Христом, то нам ніщо не страшно, ніякі випробування, ніякі колотнечі, які вирують нині у світі. Ми віруємо, ми знаємо, що Господь Бог не залишить нас, амінь!».

Наприкінці проповіді настоятель подякував вірянам за спільну молитву й закликав зберігати благодать і радість свята у своїх серцях та нести їх у домівки, до своїх родин.


Світлини у великому розмірі

30 липня 2023 р.
НЕДІЛЯ 8-МА ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ.
ПАМ’ЯТЬ СВЯТИХ ОТЦІВ ШЕСТИ ВСЕЛЕНСЬКИХ СОБОРІВ.
РОЗПОВІДЬ ПАРАФІЯНКИ КОНДУЛ (КУБАСОВОЇ) ЛЮДМИЛИ ВОЛОДИМИРІВНИ

Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже; і, дивлячися на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру (). Наголошуючи на необхідності пам’ятати й шанувати тих, хто допомагав стати на шлях до Господа і підтримував під час перших кроків на ньому, а також й усіх, хто вчив нас тому потрібному та доброму, що знадобиться у житті, ці слова апостола Павла часто згадує у своїх проповідях настоятель Свято-Озерянського храму архимандрит Никодим (Силко). Із його благословення сьогодні ми публікуємо розповідь парафіянки нашого храму Людмили Володимирівни Кондул (Кубасової), яка все своє життя викладає дітям музику – мистецтво, що вчить юні души натхненню творчості та через себе являє красу і гармонію Божого створіння. Сама вона каже про себе, що «не дуже цікава людина», але ж у Господа немає нецікавих людей, кожна особистість неповторна й значима у Його незбагненному замислі.

Людмила Володимирівна народилася у Харкові 14 травня 1950 року. Вчилася у 18-й міській школі, а у 1975 році закінчила Харківську консерваторію. Вже 53 роки працює викладачем у Дитячій музичній школі №7 ім. М. П. Мусоргського, у фортепіанному відділі. Дванадцять років займала посаду завуча школи. Виховала багато поколінь музикантів, її учні успішно виступали на обласних та міських фестивалях і конкурсах.

Парафіянка Свято-Озерянського храму Людмила Володимирівна Кондул (Кубасова), липень 2023 року

Наша родина жила на Холодній Горі, і повз Свято-Озерянський храм я часто проходила, але жодного разу не заходила всередину. І вже тільки в 1990 році, коли старший брат поїхав до Ізраїлю, вдома були негаразди, депресивний такий час був, тоді вперше зайшла я до цього храму. Служби не було, але я дивилася на свічки, що тихенько горять, на ікони, і так стало добре… Була думка — чи маю я право перехреститися, чи ні, я ж не хрещена… Ось тоді мене вперше благодать торкнулася, — згадує Людмила Володимирівна. Читати далі

ПЕТИЦІЯ ПРО ПРИСВОЄННЯ ЗВАННЯ ГЕРОЯ УКРАЇНИ (ПОСМЕРТНО) ТАТЬКОВУ ВСЕВОЛОДУ ІВАНОВИЧУ

Батьки, друзі та військові побратими Всеволода Татькова звернулися до Президента із проханням про присвоєння загиблому юнаку звання Героя України. Закликаємо вшанувати пам’ять мужнього воїна та приєднатися до петиції

Шановний пане Президенте, Просимо Вас присвоїти заслужене і почесне звання Героя України (посмертно) солдату бойовому медику штурмової бригади «Kraken» Татькову Всеволоду Івановичу, який героїчно загинув 04 липня 2023 р. при виконанні спеціального завдання по звільненню і евакуації поранених побратимів із оточення Донецька обл. район м Бахмут село Берхівка.

Всеволод Іванович ТатьковЗ початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022р. ( в своє 18 річчя) він за власною ініціативою та патріотичних позиції, зробивши свідомий вибір, 25 лютого приєднався до Територіальної Оборони свого рідного міста Харків. Приймав участь у ліквідації наслідків обстрілу ХОДА. Потім пройшов навчання, та вступив до лав спецпідрозділу «Kraken».

Його побратими і командир Харківської штурмової бригади «Kraken» зазначили що Всеволод (Шеф) був справжнім воїном, людиною мужності і рішучості, завжди був першим бажаючим взяти участь у самих небезпечних бойових завданнях, ризикуючи власним життям…

Брав участь у штурмі та звільненні населених пунктів: Руська Лозова, Питомник, Малі та Великі Проходи, також брав участь у визвольній операції в населених пунктах: Балаклія, Куп’янськ, Куп’янськ-Вузловий, Савинці. Був переведений як бойовий медик до медичного екіпажу евакуації. Евакуював поранених військовослужбовців на території Донецької обл. у складі Харківського спецпідрозділу «Kraken». Своїми діями Всеволод (Шеф) багаторазово врятував життя своїм побратимам.

Причина смерті вибухова травма, місто й обставини при яких відбулася травма бойові дії, під час евакуації поранених побратимів з нульовий зони отримав тяжкі вибухові травми. Командир підрозділу та побратими мужньо несли на своїх плечах тяжко пораненого Всеволода (Шефа) майже 6 км. До машини швидкої допомоги яка попала під обстріл російських військ по дорозі на порятунок. Тяжкі обставини, часу було замало, Всеволод (Шеф) боровся до останнього подиху……

До повномасштабного вторгнення був гравцем команди Харківської області 1, багаторазовим призером чемпіонатів України та міжнародних змагань з водного поло серед юнаків та юніорів. Кандидат в майстри спорту з водного поло (наказ №63-5.05.2018 р.). В 2021 р. вступив в Харківській політехнічний інститут НТУ «ХПІ» на денну форму навчання группа МІТ-221е. Хотів здобувати перемоги і вносити свій вклад у розвиток нашої держави

Кожен день, ризикуючи власним життям, відважно дивлячись страху в очі, щоб наші люди, могли жити в незалежній державі! Відстоював та захищав право на наше з вами безпечне життя, він віддав своє.

Тому ми просимо вас присвоїти йому почесне звання Героя України (посмертно), так як він дійсно Герой. Йому назавжди буде 19 років за які він встиг стати прикладом сучасної молоді, справжнім воїном, побратимом, другом та єдиним сином.

Вічна Слава та пам’ять Героям України!

Герої не вмирають!

Петиція №22/199672-еп від 20 липня 2023 р. Присвоєння звання Героя України (посмертно) Татькову Всеволоду Івановичу 24 лютого 2004 р.н.