Сьогодні у Свято-Озерянському храмі рідні, близькі та бойові побратими провели в останню путь захисника України Романенка Сергія Васильовича.
Сергій Васильович народився 15 травня 1981 року. У мирному житті працював електриком, відзначався високим професіоналізмом та знанням своєї справи. Ті, хто знав його особисто, згадують Сергія як надійну, світлу і чудову людину.
Майже рік тому він був мобілізований на захист Батьківщини. Ніс службу на посаді сапера у лавах 3-ї бригади оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана «Спартан» (в/ч 3017 Національної гвардії України).
Сергій Романенко загинув під час виконання бойового завдання, до останнього залишаючись вірним своєму військовому обов’язку. У полеглого воїна залишилися мати, дружина, донька та син.
Чин відспівування новопреставленого воїна очолив настоятель Свято-Озерянського храму архімандрит Никодим (Силко), йому співслужили клірики храму.
Вічна пам’ять та шана мужньому захиснику України!
Свято-Озерянський храм. ВІДСПІВУВАННЯ ВОЇНА ЗСУ СЕРГІЯ ВАСИЛЬОВИЧА РОМАНЕНКА. 23 лютого 2026 р.
Свято-Озерянський храм. ВІДСПІВУВАННЯ ВОЇНА ЗСУ СЕРГІЯ ВАСИЛЬОВИЧА РОМАНЕНКА. 23 лютого 2026 р.
Святом Богоявлення, або Хрещенням Господнім, завершується благословенне «дванадцятидення» Святок. У цей святковий час душа кожного вірянина, який долучається до літургійного життя Церкви, сповнюється глибокою розрадою, черпаючи її зі спасительного змісту цих днів. Це звістка про відродження та оновлення людини у Христі, звершене Боголюдиною — Викупителем і Спасителем світу Ісусом Христом. Це той дар, який не здатна запропонувати жодна інша земна сила.
Хрещення Господнє в ріці Йордан розкриває перед нами Ісуса Христа як істинного Месію і Визволителя. Голос Отця Небесного, що лунає над водами, засвідчує Його царську гідність, але це Царство не від світу цього. Сходженням у води Спаситель приносить у світ новий закон буття — закон жертовної любові. Води Йордану, а через них і вся природа, все творіння, освячуються дотиком Творця, перетворюючись із простої матерії на джерело нетління, «дар освячення, гріхів відпущення, зцілення недуг і демонів згубу». Хрещенням Христовим започатковується наше власне спасіння, адже те, що Він прийняв на Себе як Боголюдина, стало початком нашого власного оновлення у Таїнстві Хрещення.
Глибинний зміст цього свята, як зауважують святі отці, полягає у подвійному одкровенні. По-перше, це одкровення про смирення Сина Божого, Який схиляє голову під руку раба, аби «виконати всяку правду» і взяти на Себе тягар людського роду. Як співає Церква: «У вигляді раба прийшов Ти, Христе, щоб хреститися від раба і визволити нас від давнього рабства гріху». По-друге, це величне Богоявлення Трійці, коли над водами відкривається таїна Єдиного Бога у Трьох Особах: голосом Отця, присутністю Сина і сходженням Духа у вигляді голуба. Саме тому це свято іменується Просвітленням, бо воно осяює весь світ світлом Неприступного Божества, закликаючи нас до поклоніння Трійці Єдиносущній і Нероздільній.
Нині, коли ми з вірою приступаємо до Великої Агіасми — святої води, що силою Духа Святого стає джерелом нетління, ми покликані оновити в собі обітниці власного хрещення. Богоявлення — це заклик до повернення у ту першу чистоту, до покаяння, до слідування за Христом, Який, занурившись у мертві через людський гріх води Йордану, вийшов із них у шатах переможця смерті. Він став для нас Дорогою, Істиною і Життям. Єдиною гідною відповіддю на цю безмежну Божественну любов має стати наше життя, перетворене Його благодаттю, наше серце, очищене покаянням, і наша воля, спрямована слідом за Ним шляхом любові, милосердя і правди.
Молитовне приготування до великого торжества Богоявлення у Свято-Озерянському храмі розпочалося ще з 16 січня, у дні передсвята, коли Церква через особливі Богослужіння готувала серця вірних до зустрічі зі святом Просвітлення. У п’ятницю звершувалися особливий чин Богослужіння Часів Навечір’я, зображальних, Вечірні та Утрені. У неділю, поєднавши радість Воскресіння з очікуванням явлення Господнього, було звершено дві Божественні літургії, за якими парафіяни приступили до Сповіді та Святого Причастя. Пізня Божественна Літургія завершувалася Великою вечірнею, що перейшла у перший чин Великого освячення води. Вже у переддень свята віруючі з благоговінням долучилися до Великої Агіасми, приймаючи цю святиню як джерело нетління та освячення душ і тіл.
Завершуючи богослужіння, настоятель архимандрит Никодим (Силко) у своєму пастирському слові привітав вірян із Навечір’ям Богоявлення, нагадавши, що звершене у цей день Велике освячення води закликає передусім до освячення людської душі. Отець настоятель наголосив, що істинне буття християнина — це життя Богом і заради Бога. Лише коли людина щиро відгукується на євангельський заклик «Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне», в її серці відбуваються спасительні зміни: відступають егоїзм, гординя, лукавство та всіляка неправда, поступаючись місцем божественній благодаті та чистоті.
Настоятель закликав парафіян з благоговінням ставитися до Великої Агіасми, яка зберігається у християнських домівках протягом року як велика святиня, ціління недуг та духовна підтримка. Він заохотив вірних окропити цією водою свої оселі та розділити радість свята з близькими, які не змогли прийти до храму. На завершення проповіді прозвучали слова духовної надії: подібно до того, як після негоди настає тиша, а після морозів — тепло, так і життя з Богом неодмінно приносить у душу мир, радість та впевненість, що Божественне світло здатне розсіяти будь-яку життєву темряву.
У день свята вірні знову єдналися у Євхаристії за ранньою та пізньою Божественними Літургіями. Після ранньої Літургії, під урочистий спів тропаря «У Йордані хрестився Ти, Господи…» було вдруге звершено чин Великого освячення води.
Вітаючи громаду зі світлим святом Богоявлення, настоятель закликав вірних попри всі випробування війни та життєві труднощі не впадати у відчай, а зберігати впевненість у Божому заступництві та непохитну надію на Спасителя. Особливо значуще прозвучали слова пам’яті про преподобномученика Варсонофія (Мамчича), розстріляного у Харкові саме цього дня 88 років тому. «Дай Господи, щоби молитвами нашого Холодногірського святого Господь і надалі оберігав наш храм, Холодну Гору й усе місто Харків» — сказав архимандрит Никодим.
Свято-Озерянський храм. Неділя 32-га після П’ятидесятниці, перед Богоявленням. Навечір’я Богоявлення (Хрещенський святвечір). 18 січня 2026 р. Чин Великого освячення води
Свято-Озерянський храм. Неділя 32-га після П’ятидесятниці, перед Богоявленням. Навечір’я Богоявлення (Хрещенський святвечір). 18 січня 2026 р. Чин Великого освячення води
Свято-Озерянський храм. Неділя 32-га після П’ятидесятниці, перед Богоявленням. Навечір’я Богоявлення (Хрещенський святвечір). 18 січня 2026 р. Чин Великого освячення води
Свято-Озерянський храм. Неділя 32-га після П’ятидесятниці, перед Богоявленням. Навечір’я Богоявлення (Хрещенський святвечір). 18 січня 2026 р. Чин Великого освячення води
Свято-Озерянський храм. Неділя 32-га після П’ятидесятниці, перед Богоявленням. Навечір’я Богоявлення (Хрещенський святвечір). 18 січня 2026 р. Всенічне бдіння
Свято-Озерянський храм. СВЯТЕ БОГОЯВЛЕННЯ. 19 січня 2026 р. Чин Великого освячення води після ранньої Літургії
Свято-Озерянський храм. СВЯТЕ БОГОЯВЛЕННЯ. 19 січня 2026 р. Чин Великого освячення води після ранньої Літургії
Свято-Озерянський храм. СВЯТЕ БОГОЯВЛЕННЯ. 19 січня 2026 р. Пізня Божественна Літургія
Свято-Озерянський храм. СВЯТЕ БОГОЯВЛЕННЯ. 19 січня 2026 р. Окроплення святою водою після пізньої Божественної Літургії
Прийдіть, уподібнимося мудрим дівам; прийдіть, зустрінемо Владику, що явився, бо Він прийшов як жених до Іоана. Йордан побачив Тебе, убоявся і зупинився; Іоан взивав: не насмілююся торкатися глави Безсмертного. Дух сходив у вигляді голуба, щоб освятити води, і голос був з небес: Цей є Син Мій, що прийшов у світ спасти рід людський; Господи, слава Тобі.
Стихира на літії
У благословенні дні, що пролягають між святкуванням навіки змінившого світ Різдва Христового, та світлим днем, коли ми згадуємо явлення Пресвятої Трійці на Йордані, Церква перебуває у стані безперервного, світлозарного торжества. Цей особливий час, який ми іменуємо Святками, є не просто низкою днів, вільних від посту, але єдиним, безперервним святом — немовби людське серце не здатне вмістити всю велич Боговтілення в одну лише добу. Історично ці дні сягають корінням у перші віки християнства, коли Різдво і Богоявлення святкувалися як єдине торжество Теофанії. А після їх розділення у V сторіччі святі Отці Церкви заповіли шанувати усі ці дванадцять днів як «святе дванадцятидення», освячуючи кожну мить радістю про те, що «З нами Бог». Це час, коли небо схиляється до землі так низько, що ангельський спів стає чутним для кожної віруючої душі, а земна суєта поступається місцем величному спогляданню Таїнства.
У цьому сяючому сузір’ї святкових днів, мов коштовні камені у вінці, променіють пам’яті святих, що послужили тайні Спасіння. Одразу після Різдва ми вшановуємо Собор Пресвятої Богородиці, а за ним — праведного Йосифа Обручника, царя Давида і Якова, брата Господнього. На восьмий день, являючи нам приклад смирення і виконання закону, звершується свято Обрізання Господнього, яке дивним чином поєднується з пам’яттю великого вселенського вчителя — святителя Василія Великого.
В усі віки по Різдві Христовому християнські народи зберігали та збагачували традицію святкування цих днів — не у лінивстві та розвагах, а в дієвій любові та духовному піднесенні. У давнину в цей час царі та вельможі відвідували в’язниці й лікарні, роздавали милостиню, наслідуючи Христа, що збагатив нас Своїм убозтвом. Це був час, коли скасовувалися земні поклони, аби підкреслити, що ми — викуплені сини, а не раби; час, коли християни ходили з дому в дім, ділячись радістю про народженого Месію, перетворюючи звичайні гостини на священну трапезу любові. У різних традиціях ці дні наповнювалися особливим змістом: десь влаштовували містерії, що відтворювали події вертепу, десь запалювали вогні, розганяючи зимову темряву, але всюди панувала єдина думка — про присутність Живого Бога посеред Свого народу.
На нашій же благословенній українській землі Святки набули особливого, неповторного звучання, ставши справжньою симфонією народної душі. Україна в ці дні перетворювалася на величезний храм під відкритим небом, де від хати до хати, від села до міста линула багатоголоса коляда, що прославляла новонароджене Дитя. Живий вертеп, несучи зірку, що символізує світло розуму та віри, стукав у двері кожного дому, благовістячи про велику радість. За щедрим столом збиралися родини, єднаючись у любові та прощенні, аби в мирі й злагоді, з очищеним серцем дійти до Йорданських вод. І в цьому дивовижному сплетінні церковної молитви та народної традиції, у цьому щирому вітанні «Христос народився — славімо Його!», не зламане усіма страшними лихоліттями, й понині б’ється живе серце нашої віри, оновлюючись щороку разом із вічним і завжди новим Різдвом.
У неділю після Різдва Христового та день пам’яті праведного Йосифа Обручника, царя Давида і Якова, брата Господнього у Свято-Озерянському храмі звершувалися рання та пізня Божественні Літургії. Пізнє Богослужіння було особливо урочистим та піднесеним — торжество Святих днів розділили з парафіянами Високопреосвященніший Онуфрій, митрополит Харківський і Богодухівський та почесний гість Харківської єпархії, архиєпископ Переяслав-Хмельницький Діонісій, вікарій Київської єпархії. Архиєреям співслужили настоятель архимандрит Никодим (Силко), клірики храму та священники Харківської єпархії.
На завершитення урочистого Богослужіння Високопреосвященніший владика Онуфрій із теплотою звернувся до гостя, дякуючи за радість спільної молитви та багаторічну духовну дружбу. Він підкреслив, що нинішнє євхаристійне єднання стало справжньою трапезою вічного життя, за якою підносилися ревні прохання до Всевишнього про багатостраждальну Україну. Архіпастир наголосив, що кожне Богослужіння як у всій нашій єпархії, так і у цьому величному храмі, який святкує своє 125-річчя, є неустанним взиванням до Бога за захисників Вітчизни, котрі жертовно боронять рідну землю, та за мир і злагоду в нашому суспільстві.
З особливою вдячністю Харківський архіпастир згадав про першосвятительську опіку Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, просивши передати Предстоятелю уклін та найкращі побажання від слобожанської пастви. Владика відзначив незламність духу харків’ян, які, попри чотири роки жорстоких випробувань та обстрілів, не полишили міста-героя, але, подібно до перших християн, наповнюють храми незламного міста. Своє слово він завершив подякою вірянам, що зібралися під покровом Озерянської ікони Божої Матері, являючи приклад істинної стійкості у вірі.
У відповідь Преосвященніший владика Діонісій засвідчив, що прибув із почесною місією — передати благословення та слова глибокої любові, поваги й співчуття від Блаженнішого Митрополита Онуфрія «від однієї столиці до іншої». Гість зауважив, що саме тут, у горнилі випробувань, молитва набуває особливої, справжньої сили. Він богословськи осмислив свято Різдва як дотик до «великої благочестя тайни» — явлення Бога у плоті, що дарує нам, грішним, невимовне щастя співучасті з Творцем та можливість називати Його своїм Отцем, єднаючи Небо із землею, що нині торжествує.
Насамкінець владика Діонісій поділився трепетними особистими переживаннями, зізнавшись, що Свято-Озерянський храм є для нього рідним, адже саме сюди він ще малим хлопчиком приходив вклонитися чудотворному образу Покровительки Слобожанщини. Для нього стало несподіваним і великим духовним дарунком звершувати тут службу Божу вже в архієрейському сані. Складаючи подяку за гостинність, він закликав благословення новонародженого Христа на керуючого архієрея, духовенство та всю харківську паству, яка мужньо переносить часи неспокою.
Свято-Озерянський храм. НЕДІЛЯ 31-ША ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ, ПІСЛЯ РІЗДВА ХРИСТОВОГО. ПРАВЕДНОГО ІОСИФА ОБРУЧНИКА, ДАВИДА ЦАРЯ І ЯКОВА, БРАТА ГОСПОДНЬОГО. 11 січня 2026 р. Архиєрейська Божественна Літургія
Свято-Озерянський храм. НЕДІЛЯ 31-ША ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ, ПІСЛЯ РІЗДВА ХРИСТОВОГО. ПРАВЕДНОГО ІОСИФА ОБРУЧНИКА, ДАВИДА ЦАРЯ І ЯКОВА, БРАТА ГОСПОДНЬОГО. 11 січня 2026 р. Архиєрейська Божественна Літургія
Свято-Озерянський храм. НЕДІЛЯ 31-ША ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ, ПІСЛЯ РІЗДВА ХРИСТОВОГО. ПРАВЕДНОГО ІОСИФА ОБРУЧНИКА, ДАВИДА ЦАРЯ І ЯКОВА, БРАТА ГОСПОДНЬОГО. 11 січня 2026 р. Архиєрейська Божественна Літургія
Свято-Озерянський храм. НЕДІЛЯ 31-ША ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ, ПІСЛЯ РІЗДВА ХРИСТОВОГО. ПРАВЕДНОГО ІОСИФА ОБРУЧНИКА, ДАВИДА ЦАРЯ І ЯКОВА, БРАТА ГОСПОДНЬОГО. 11 січня 2026 р. Архиєрейська Божественна Літургія
Свято-Озерянський храм. НЕДІЛЯ 31-ША ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ, ПІСЛЯ РІЗДВА ХРИСТОВОГО. ПРАВЕДНОГО ІОСИФА ОБРУЧНИКА, ДАВИДА ЦАРЯ І ЯКОВА, БРАТА ГОСПОДНЬОГО. 11 січня 2026 р. Архиєрейська Божественна Літургія
Свято-Озерянський храм. НЕДІЛЯ 31-ША ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ, ПІСЛЯ РІЗДВА ХРИСТОВОГО. ПРАВЕДНОГО ІОСИФА ОБРУЧНИКА, ДАВИДА ЦАРЯ І ЯКОВА, БРАТА ГОСПОДНЬОГО. 11 січня 2026 р. Архиєрейська Божественна Літургія
Свято-Озерянський храм. НЕДІЛЯ 31-ША ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ, ПІСЛЯ РІЗДВА ХРИСТОВОГО. ПРАВЕДНОГО ІОСИФА ОБРУЧНИКА, ДАВИДА ЦАРЯ І ЯКОВА, БРАТА ГОСПОДНЬОГО. 11 січня 2026 р. Архиєрейська Божественна Літургія
Свято-Озерянський храм. НЕДІЛЯ 31-ША ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ, ПІСЛЯ РІЗДВА ХРИСТОВОГО. ПРАВЕДНОГО ІОСИФА ОБРУЧНИКА, ДАВИДА ЦАРЯ І ЯКОВА, БРАТА ГОСПОДНЬОГО. 11 січня 2026 р. Архиєрейська Божественна Літургія
Свято-Озерянський храм. НЕДІЛЯ 31-ША ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ, ПІСЛЯ РІЗДВА ХРИСТОВОГО. ПРАВЕДНОГО ІОСИФА ОБРУЧНИКА, ДАВИДА ЦАРЯ І ЯКОВА, БРАТА ГОСПОДНЬОГО. 11 січня 2026 р. Архиєрейська Божественна Літургія
Вшануймо, вірні, з Яковом, славним Богобратом, Давида богоотця, Йосифа ж божественного, обручника Богородиці; вони послужили Божественному Різдву у Вифлеємі-граді, побожно з ангелами, волхвами і пастирями пісню Йому співаючи як Богові і Владиці.
(Світильний свята)
