Архіви категорій: Історія

Історія храму

10 грудня 2023 р.
НЕДІЛЯ 27-МА ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ.
ПАНАХИДА ПО АРХИМАНДРИТУ ВІТАЛІЮ (ЖУКОВУ).
БІОГРАФІЯ ОТЦЯ ВІТАЛІЯ

Сьогодні парафіяни Свято-Озерянського храму вшанували пам’ять архимандрита Віталія (Жукова) (10.12.1949-4.02.2009) – першого намісника харківського Свято-Покровського монастиря після його відкриття у 1990 році. З червня 2000-го по березень 2001-го року отець Віталій був настоятелем нашого Свято-Озерянського храму, а потім служив у ньому другим священником до закінчення свого земного життя. Поряд з його могилою, що знаходиться на території храму, було звершено панахиду. Настоятель архимандрит Никодим (Силко) подякував Ірині Костянтинівні – сестрі отця Віталія, з прохання якої відбулося це урочисте поминання в день сімдесят четвертої річниці від дня його народження.

«Найголовніше, що ми зберігаємо цей зв’язок, цю вдячність. Я також дуже вдячний отцю Віталію. Він у 1990 році постригав мене у монахи, то був перший постриг у відновленому Свято-Покровському монастирі. Увесь час молюся за отця Віталія, згадуючи його як дуже добру людину. Завжди він діяв по совісті, без лицемірства, не під кого і не під що не підлаштовувався, завжди чесно виконував свій пастирський обов’язок. Хай упокоїть Господь його душу із праведними!» – на закінчення сказав настоятель.

Свято-Озерянський храм, Панахида по архимандриту Віталію (Жукову); 10 грудня 2023 р.

Свято-Озерянський храм, Панахида по архимандриту Віталію (Жукову); 10 грудня 2023 р.

Свято-Озерянський храм, Панахида по архимандриту Віталію (Жукову); 10 грудня 2023 р.

Свято-Озерянський храм, Панахида по архимандриту Віталію (Жукову); 10 грудня 2023 р.

Фрагмент інтерв’ю з архимандритом Віталієм (Жуковим)

Нижче публікуємо детальну біографію приснопоминаємого отця Віталія, яку підготував викладач Харківської духовної семінарії, директор церковно-історичного музею Харківської єпархії, клірик Свято-Озерянського храму протодиякон Максим Талалай.


Архімандрит Віталій (в мирі – Віталій Костянтинович Жуков) народився 10 грудня  1949 року в сільському поселенні Вожаель Залізничного району Комі АРСР в родині службовця. В 1963 році родина переїхала до міста Харкова. По закінченні середньої школи Віталій працював на заводі, займався велоспортом, був тренером ДСО “Спартак”, навчався в Харківському інституті громадського харчування.

В 1976 році приймає Таїнство хрещення, працює в Харківському єпархіальному управлінні, несе послух келійника архієпископа Харківського і Богодухівського Никодима (Руснака; +2011), Екзарха Центральної та Південної Америки, враховуючи Мексику.

22 жовтня Харківську єпархію відвідала делегація Антіохійської Православної Церкви на чолі з її Предстоятелем – Блаженнішим Патріархом Антіохійським і всього Сходу Ігнатієм ІV (Хазімом; +2012). За Божественною літургією в Благовіщенському кафедральному соборі Його Блаженство висвятив чтеця Віталія Жукова на диякона.

Блаженніший Патріарх Антіохійський Ігнатій ІV звершує хіротонію чтеця Віталія Жукова в сан диякона.Зліва направо: іподиякон Леонід Дульцев; єпископ Звенигородський Валентин; протодиякон Василій Дьолог (+1995)

Блаженніший Патріарх Антіохійський Ігнатій ІV звершує хіротонію чтеця Віталія Жукова в сан диякона. Зліва направо: іподиякон Леонід Дульцев; єпископ Звенигородський Валентин; протодиякон Василій Дьолог (+1995)

В 1983 році отець Віталій був переведений на служіння до Львівської єпархії, правлячим архієреєм якої був призначений Високопреосвященніший владика Никодим, в 1985 році піднесений до сану митрополита Львівського і Тернопільського, священноархімандрита Свято-Успенської Почаївської Лаври.

В 1986 році протодиякон Віталій Жуков закінчує сектор заочного навчання духовної семінарії в Свято-Тройце-Сергієвій Лаврі, поступає на перший курс духовної академії. В тому ж році митрополитом Київським і Галицьким Філаретом, Екзархом України рукопокладений в сан священика.

Святіший Патріарх Сербський Герман (Джорич; +1991), митрополит Львівський і Тернопільський Никодим та ієрей Віталій Жуков в Почаївській Лаврі. Вересень 1986 року

Святіший Патріарх Сербський Герман (Джорич; +1991), митрополит Львівський і Тернопільський Никодим та ієрей Віталій Жуков в Почаївській Лаврі. Вересень 1986 року

17 березня 1987 року в Почаївській Лаврі приймає чернечий постриг, був возведений до сану ігумена, а в 1988 році – архімандрита.

Ієрей Віталій Жуков приймає чернечий постриг в Печерному храмі преподобного Іова Почаївського Успенської Почаївської Лаври

Ієрей Віталій Жуков приймає чернечий постриг в Печерному храмі преподобного Іова Почаївського Успенської Почаївської Лаври

З 1990 року отець Віталій звершував пастирське служіння в Харківській єпархії. Став першим намісником відродженого в 1989 році Покровського чоловічого монастиря міста Харкова, першим інспектором відродженого в 1993 році Харківського духовного училища (в 1996 році перетворене у семінарію, в якій до 2000 року отець-архімандрит викладав Святе Письмо Старого Заповіту).

В червні 2000 року архімандрит Віталій (Жуков) призначений настоятелем Озерянського храму міста Харкова, і виконував цей послух до березня 2001 року, а клірика храму на Холодній Горі – до останнього дня свого земного буття.

4 лютого 2009 року, на 60-му році життя архімандрит Віталій (Жуков) відійшов до Господа.

Архимандрит Віталій (Жуков)

Архимандрит Віталій (Жуков)

30 липня 2023 р.
НЕДІЛЯ 8-МА ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ.
ПАМ’ЯТЬ СВЯТИХ ОТЦІВ ШЕСТИ ВСЕЛЕНСЬКИХ СОБОРІВ.
РОЗПОВІДЬ ПАРАФІЯНКИ КОНДУЛ (КУБАСОВОЇ) ЛЮДМИЛИ ВОЛОДИМИРІВНИ

Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже; і, дивлячися на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру (). Наголошуючи на необхідності пам’ятати й шанувати тих, хто допомагав стати на шлях до Господа і підтримував під час перших кроків на ньому, а також й усіх, хто вчив нас тому потрібному та доброму, що знадобиться у житті, ці слова апостола Павла часто згадує у своїх проповідях настоятель Свято-Озерянського храму архимандрит Никодим (Силко). Із його благословення сьогодні ми публікуємо розповідь парафіянки нашого храму Людмили Володимирівни Кондул (Кубасової), яка все своє життя викладає дітям музику – мистецтво, що вчить юні души натхненню творчості та через себе являє красу і гармонію Божого створіння. Сама вона каже про себе, що «не дуже цікава людина», але ж у Господа немає нецікавих людей, кожна особистість неповторна й значима у Його незбагненному замислі.

Людмила Володимирівна народилася у Харкові 14 травня 1950 року. Вчилася у 18-й міській школі, а у 1975 році закінчила Харківську консерваторію. Вже 53 роки працює викладачем у Дитячій музичній школі №7 ім. М. П. Мусоргського, у фортепіанному відділі. Дванадцять років займала посаду завуча школи. Виховала багато поколінь музикантів, її учні успішно виступали на обласних та міських фестивалях і конкурсах.

Парафіянка Свято-Озерянського храму Людмила Володимирівна Кондул (Кубасова), липень 2023 року

Наша родина жила на Холодній Горі, і повз Свято-Озерянський храм я часто проходила, але жодного разу не заходила всередину. І вже тільки в 1990 році, коли старший брат поїхав до Ізраїлю, вдома були негаразди, депресивний такий час був, тоді вперше зайшла я до цього храму. Служби не було, але я дивилася на свічки, що тихенько горять, на ікони, і так стало добре… Була думка — чи маю я право перехреститися, чи ні, я ж не хрещена… Ось тоді мене вперше благодать торкнулася, — згадує Людмила Володимирівна. Читати далі

14 травня 2023 р.
«КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ЛАВРА». ВІРШ О. МИКОЛИ БАРАНЕНКА

Серед найдорожчих серцю православного українця святинь – Києво-Печерська Лавра. Надзвичайне, незабутнє місце, справжнє духовне серце рідного краю, де віками покояться тіла найвеличніших Святих нашої землі, у той час як душі їхні, що стоять перед Господом, зігрівають серця співвітчизників безперервною молитвою, боронять нашу землю від зла, дужо підтримують кожного, хто щиросердно прагне служити Богові та ближньому. 

Й від усіх вірних Святої Церкви лине нині до Господа молитва із проханнями дарувати мудрість, взаєморозуміння, щире каяття у всіх неправдах та бажання правди Божої усім тим, від кого зараз залежить земна доля цієї нашої великої святині.

Протоієрей Микола Бараненко. Фото з машинодрукованої поетичної збірки “Скажи мне, Господи, путь, в онь же пойду…”По благословенню настоятеля Свято-Озерянського храму архимандрита Никодима (Силко) ми публікуємо поетичний роздум про Києво-Печерську Лавру його духовного наставника та попередника, настоятеля нашого храму в 1977-95 роках протоієрея Миколи Бараненка. Цього справжнього пастиря, непересічного й обдарованого чоловіка до сьогодні тепло, з вдячністю згадують парафіяни. Чуйне ставлення до кожної людини у отця Миколи поєднувалося з піклуванням про належний вигляд святого храму – за часів його служіння тут велися ремонтні роботи, були перекриті міддю куполи, встановлено нові хрести, поновлено іконостас, а також при храмі відкрили першу в єпархії Недільну школу. 

А починав свій шлях служіння Богові обдарований хлопець родом із Черкащини у далекі 50-ті роки. Заради цього служіння Микола вирішив перервати навчання у Київському Лісоінженерному інституті, покинути батьківщину та податися у похмуру Москву, щоб навчатися у семінарії. Саме у той час, на Великдень 1955 року, двадцятитрьохрічний юнак пише адресований своєму духовному наставнику вірш під назвою “Києво-Печерська Лавра”:

Христос Воскресе! О. Феодосий,
Сообщаю Вам сейчас,
Что в Загорск я возвратился
И жду теперь ответ от Вас.

После я Вам объясню,
Как встретила меня Москва,
А сейчас скажу немножко,
Чем при выезде душа была полна.

Читати далі