30 вересня, в день пам’яті святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії Озерянський храм відвідав архієпископ Чиказький і Середньо-Американський Петро (Лукьянов) (Руська Православна Церква Закордоном). Цими осінніми днями ієрарх звершує паломницьку поїздку святими місцями України, і храм на Холодній Горі став першим при в’їзді до міста Харкова, куди Високопреосвященніший владика прибув із міста Полтави по дорозі до Свято-Успенської Святогірської Лаври. По благословенню митрополита Харківського і Богодухівського Онуфрія мені випала честь зустрічати високого гостя і супроводжуючих його священників на території нашого храму.
Життєвий шлях і церковне служіння Високопреосвященнішого архієпископа Петра пов’язані і з Новим Світом, де народився і духовно сформувався в Троїцькому монастирі в Джорданвіллі майбутній владика, і зі Святою Землею, де протягом 2000-2002 років він очолював Духовну Місію Руської Православной Церкви Закордоном.
У 2003 році церковний послух архімандрита Петра продовжився на стезі архіпастирського служіння – рішенням Священноначалія його було обрано єпископом Клівлендським, помічником 77-річного архієпископа Чиказького и Середньо-Американського Аліпія (Гамановича; 1926-2019), відомого ієрарха, автора популярного підручника “Грамматика церковно-славянского языка”.
При відвідинах Озерянського храму особливу увагу архієпископа Петра звернули на ікону святителя Іоанна (Максимовича), архієпископа Шанхайського і Сан-Франциського із часткою його архієрейської мантії. Цю святиню храмові передав в 2018 році зі Сполучених Штатів протоієрей Петро Перекрьостов, секретар Західно-Американської єпархії РПЦЗ, біограф і зберігач історичної спадщини святого Іоанна (Максимовича). В житті архієпископа Петра (Лукьянова) особливу роль зіграв саме святитель Іоанн. Під його омофором “от юности своея” Павло (ім’я архієпископа Петра в святому хрещенні) ніс послух іподиякона, а в далекому 1965 році, буквально за рік до своєї смерті, святий Іоанн Шанхайський звершив хіротесію (постриг у читця) 17-річного Павла – начальну церковну ступінь в житті майбутнього ієрарха.
Праворуч: Cвятий Іоанн Шанхайський проповідує. Зі свічкою – Павло Лукьянов. Ліворуч: Павло Лукьянов та парафіяни з архіпастирями Руського Православ’я Закордоном — святителем Іоанном Шанхайським й архієпископом Сан-Франциським і Західно-Американським Тихоном (Троїцьким; 1883-1963) (в 1916-1918 роках — інспектор Харківської духовної семінарії).
На прохання поставити пам’ятний напис в напрестольному Євангелії владика Петро зауважив: “Як в Сербії”. Дійсно, традиція залишати написи в Євангелії походить з православного Сходу. Відрадно, що на священних сторінках Євангелій, які знаходяться на престолах у вівтарі нашого храму, протягом останніх десяти років з’явилися слова молитовних побажань високих гостей – архіпастирів, священнослужителів Антіохійської, Руської, Польської, Української Православних Церков. Згадка Високопреосвященнішого архієпископа Петра про Сербію також пов’язана з його біографією – архіпастир є випускником Православного богословського факультету Белградського університету. Його поєднують роки духовного спілкування з багатьма архієреями Сербської Православної Церкви, в тому числі співслужіння за Божественною літургією відомому духовному діячеві ХХ століття – Святішому Патріарху Сербському Павлу (Стойчевичу; 1914-2009).
Інтерес архієпископа викликала історія будівництва храму: запитання високого гостя були пов’язані з вибором імен святих, на честь яких освячено лівий та правий приділи. З благоговінням владика вклонився іконі святителя Іоанна Тобольського з часткою його святих мощей (предка і носія в чернечому постризі того ж імені, що отримає його нащадок – святитель Іоанн Шанхайський) та стародавній плащаниці, яку розміщено на тильній стороні центрального іконостасу.
За дорученням настоятеля Озерянського храму архімандрита Никодима (Силка) гостеві були піднесені книги про Озерянську ікону Божої Матері та монографія отця-настоятеля – фундаментальне дослідження “Шляхами пращурів”. На завершення зустрічі Високопреосвященніший владика побажав настоятелю та церковній громаді Божої допомоги, вдалого завершення генеральної реставрації храмових розписів і багатьох років духовного життя “в Христі Ісусі, Господі нашім” ().
Завідувач Церковно-історичного музею Харківської єпархії, викладач Харківської духовної семінарії, клірик Свято-Озерянського храму протодиякон Максим Талалай.
