Відтоді, як Христос розпочинає Своє земне служіння, майже кожен Його крок супроводжується чудесами — видимою та безсумнівною зміною зазвичай непорушних законів цього світу благою Божественною силою. Вражають ці незліченні зцілення від страшних, невиліковних хвороб, ще більш вражає чудо повернення до життя померлого чотири дні тому Лазаря. Та чи не найбільш вражаючим, чи не найважливішим для розуміння того, що кожен з нас значить для Бога є інше, неочевидне чудо — всемогутній Господь та Творець усього сущого плаче, як проста людина. Як зрозуміти, як пояснити ці сльози? Багато слів сказано про них, є різні точки зору, але, як і завжди поряд із Христом, тут існує невисловна тайна. Вона відкривається лише серцю, сповненому миром Божим, який перевищує всяке розуміння. Й кожен, хто плаче, хто сумує за близькою людиною, може бути впевнений — Бог не десь далеко у своїй всемогутності, він поряд, тому що теж знає, що таке втрата.

Святкові богослужіння у Свято-Озерянському храмі очолював настоятель архимандрит Никодим (Силко), йому співслужили клірики храму. Напередодні Лазаревої суботи звершувалася Утреня, у день свята — Божественна Літургія. До спільної молитви на честь Вербної неділі віряни збиралися до Всенічного бдіння увечері, а зранку — до ранньої та пізньої Божественних Літургій. За традицією свята Входу Господнього до Єрусалима у храмі освячували гілочки верби.

Парафія Свято-Озерянського храму схожа на велику родину, де усі служать Богу та ближньому на своєму місці й труд кожного — від священника до прибиральниці — цінують та шанують. Після суботньої Божественної Літургії настоятель привітав із днем народження та висловив подяку за невтомні труди одній з найдіяльніших наших парафіянок, проскурниці Олені Олексіївні Кузнєцовій. А на вечірньому богослужінні було урочисто оголошено про вручення Церковних нагород клірикам храму ігумену Варсонофію (Калініну) та ієрею Олексію Хамчичу.

На завершення свят, після недільної пізньої Божественної Літургії настоятель архимандрит Никодим звернувся до парафіян із пастирським словом: «В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа! Вітаю всіх вас зі святом входу Господнього в Єрусалим та з закінченням Великого посту — святої Чотиридесятниці. Сьогоднішнє свято передує Страсному тижню, тим дням, які через велику скорботу ведуть нас до найбільшої радості. Святі Отці особливо наголошували на винятковій важливості цього часу, в який ми особливо гостро відчуваємо, як потребуємо Божої допомоги у кожну мить нашого життя та розуміємо, що наше спасіння можливе, тільки якщо ми самі бажаємо прийняти його від Господа Бога.

Сьогоднішнє Євангельське читання (Ін. 12:1-18) відповідає на багато запитань про людську природу і ніби знімає з наших очей пелену. Людина виявилася дуже непередбачуваним творінням. Отримавши від Бога свободу, вона настільки невміло нею користувалася, так розчарувала свого Творця, що згодом Бог побажав навіть повністю знищити людський рід всесвітнім потопом. І досі властиве людині це незрозуміле недоумство, через нього вона постійно допускається прикрих помилок у своєму житті.

Ось зустрічає ізраїльський народ Ісуса Христа як царя, всі виголошують «Осанна в вишніх!». Тому що вони чули про зцілення і бачили чудо, як воскрес із мертвих Лазар, і безліч людей йшло подивитися на Христа і на власні очі переконатися у Його існуванні. У цьому недолік і нашої віри – що ми шукаємо якихось чудес. Але віра в Христа має бути повною і досконалою. Тоді ми розумітимемо, що чудеса нам не потрібні. Людина, яка має таку віру знає, що завжди з нею й у ній Христос, що це і є найбільше диво – Месія прийшов у світ спасти людину.

Прийдешній Страсний тиждень ми пройдемо поруч із Христом, відчуваючи і переживаючи все те, що Він пережив заради нас із вами. Він побачить зрадництво, зраду і одного, й багатьох. Той самий натовп, який зустрічав урочистими вигуками «Осанна!», кричатиме «розіпни Його!». Як швидко і легко може людина змінитися на гірше!.. Як часто і ми поводимося так само, коли хтось на нас сподівається, а ми відвертаємося і зраджуємо.

Так вслухаючись і вдумуючись у Євангельські читання, у богослужбові тексти сьогоднішньої святкової служби та богослужінь прийдешнього Страсного тижня повинні ми повчатися і виносити для себе уроки. Господь прийшов на цю землю щоб спасти нас, кожного з нас без винятку. Ми ж для цього повинні зробити крок назустріч Богу. Ми повинні зрозуміти, що ми потребуємо Бога, щоб виправити нашу гріховність, усю нашу не гідну поведінку, усі наші недоліки. Тільки Господь може нам допомогти очиститься від зла.

Прийдешнє свято Пасхи Господньої, воскресіння Господа нашого Ісуса Христа сяє попереду нашою головною надією. Як каже Апостол Павло: «якщо Христос не воскрес, тоді марна й проповідь наша, марна й віра ваша» (1 Кор. 15:14). Ми віримо у реальність Воскресіння, ми живемо цією вірою. І минулий Великий піст, і особливо прийдешній Страсний тиждень дані нам для того, щоб замислитися, яким шляхом ми йдемо, чи з Христом ми, чи вірні ми Йому. Якщо ми живемо з Христом, то нам ніщо не страшно, ніякі випробування, ніякі колотнечі, які вирують нині у світі. Ми віруємо, ми знаємо, що Господь Бог не залишить нас, амінь!».

Наприкінці проповіді настоятель подякував вірянам за спільну молитву й закликав зберігати благодать і радість свята у своїх серцях та нести їх у домівки, до своїх родин.

---

Світлини у великому розмірі