Пречиста Діва Марія та праведний Йосип-обручник, мудреці-волхви і прості пастухи – кожен з тих, кого згадують євангелісти Матвій та Лука, розповідаючи про Різдво Христове, опинився у цій розповіді не зненацька і випадково, а відповідно до своїх власних рішень та пройшовши свій особистий шлях. Згода юної Марії цілковито підкоритися Богу, довіритися Йому попри все (адже у тих обставинах жінка, що не маючи чоловіка народить дитину, разом із нею була приречена на довічне безчестя). Шляхетна самопожертва Йосипа, який свідомо приймає на себе відповідальність за цю дівчину із її Дитям. Шаноблива, жертовна мудрість волхвів, що без пихатості вклоняються і служать Тому, Хто важливіший за всі знання миру. Навіть простота пастухів, які змогли перемогти свій страх, не лишилися байдужими й не забарилися прийти до Віфлеєму – кожен із цих шляхів починався з почутої вісті, зі слова Божого, з довіри цьому слову та слідування йому у подальших своїх діях. А плід цього єднання Божої волі з людськими намірами та вчинками – це те, що бачимо на іконі Різдва, що особливо відчуваємо у своїх душах сьогодні. Темрява ночі переможена сяйвом любові Божої, бо Син Божий приходить у цей світ, щоб побороти усе його зло, усю його недосконалість, щоб здолати саму смерть: Христос Рождається!

Як одному з найбільших свят Божої Церкви, Різдву Христову передує особливе урочисте послідування Богослужінь. Святкові служби у Свято-Озерянському храмі розпочалися у п’ятницю 5-го січня, у день передсвята Різдва були звершені часи навечір’я, зображальні, вечірня і утреня. У Суботу перед Різдвом Христовим зранку звершувалася Божественна Літургія й одразу після неї Велика вечірня, а ввечері – Всенічне бдіння різдвяного святвечора. У день свята, що цьогоріч зійшовся з Недільним днем, були звершені Рання та Пізня Божественні Літургії. Святкові Богослужіння очолював настоятель Свято-Озерянського храму архимандрит Никодим (Силко), йому співслужили клірики храму та Харківської єпархії.

Священство й віряни підносили спільні молитви при мир в Україні та про допомогу її захисникам, просили Господа Ісуса Христа благословити новий рік життя нашого, щоби усі ми в однодумності і любові один до одного провадили його. На святкових Божественних Літургіях вірянам прочитали Різдвяне послання митрополита Харківського і Богодухівського Онуфрія. На кожному святковому Богослужінні діти отримували різдвяні подарунки – солодощі. Також у святковий день отримали подарунки хлопці та дівчата з Харківського реабілітаційного центру Міжнародної Антинаркотичної Асоціації, які сьогодні теж завітали до Свято-Озерянського храму.

На завершення святкових богослужінь настоятель архимандрит Никодим звернувся до вірян з пастирським напуттям: «Христос Рождається! Вітаю всіх вас зі святом Різдва Господа нашого Ісуса Христа! Христос народився на землі одного разу, але Він знову і знову народжується в нашому серці, таємно і незбагненно поєднуючи наше земне життя з Божественною вічністю. Ми відчуваємо це, коли змінюємося внутрішньо – душевно, духовно, розуміючи, що в цьому житті все тимчасово, а ми мусимо готуватися до вічного життя. І ми шукаємо й зберігаємо в собі те, що нам потрібне для вічності. Ми змінюємо свій егоїзм на добрі справи, на взаєморозуміння та підтримку ближніх, егоїстичну заклопотаність собою перенаправляємо на те, що ми бачимо навколо себе. Бог допомагає нам лише тоді, коли ми самі робимо крок назустріч Богу, без нашої участі Він не може зробити абсолютно нічого. А коли ми розуміємо, наскільки ми потребуємо Божої допомоги і звертаємося до Бога, щоб Він нам допоміг позбутися наших страстей, усіх гріхів і особливо егоїзму, тоді нашого серця торкається благодать, й ми починаємо змінюватися.

Сьогодні у Євангельському читанні ми чули розповідь про волхвів, що прийшли вшанувати Христа, яка завершується словами «і вклонились Йому, … і … відійшли вони іншим шляхом до своєї землі» (Див. Мт. 2:1-12). Це дуже важливі слова із глибоким внутрішнім змістом. Після того, як ми долучаємося до Христа, торкаємося до Бога, – ми вже не повинні йти тим шляхом, яким йшли раніше, що вів нас до гріха. Ми маємо його відкинути, позбавитися усього, що було на ньому, і стати на інший шлях. Також це стосується і Таїнств Сповіді та Причастя, коли ми вкушаємо Тіло і Кров Христові. Після цього ми виходимо з храму вже іншими, йдемо іншим шляхом, у зовсім іншому душевному стані. Тому бажаю вам, щоб Христос, що народився у вашому серці, допомагав вам, освітлював ваш новий шлях, яким ви маєте тепер йти в єдності з Ним: Світло у темряві світить, і темрява не обгорнула його (Ін. 1:1,4-5). Христос, який прийшов у світ, осяває нам шлях. Тому, дорогі мої, бережіть нашу віру Православну і чиніть завжди так, щоб усе було на користь і спасіння ваших душ, амінь!».

---

---

Світлини у великому розмірі