Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже; і, дивлячися на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру (Євр. 13:7). Наголошуючи на необхідності пам’ятати й шанувати тих, хто допомагав стати на шлях до Господа і підтримував під час перших кроків на ньому, а також й усіх, хто вчив нас тому потрібному та доброму, що знадобиться у житті, ці слова апостола Павла часто згадує у своїх проповідях настоятель Свято-Озерянського храму архимандрит Никодим (Силко). Із його благословення сьогодні ми публікуємо розповідь парафіянки нашого храму Людмили Володимирівни Кондул (Кубасової), яка все своє життя викладає дітям музику – мистецтво, що вчить юні души натхненню творчості та через себе являє красу і гармонію Божого створіння. Сама вона каже про себе, що «не дуже цікава людина», але ж у Господа немає нецікавих людей, кожна особистість неповторна й значима у Його незбагненному замислі.

Людмила Володимирівна народилася у Харкові 14 травня 1950 року. Вчилася у 18-й міській школі, а у 1975 році закінчила Харківську консерваторію. Вже 53 роки працює викладачем у Дитячій музичній школі №7 ім. М. П. Мусоргського, у фортепіанному відділі. Дванадцять років займала посаду завуча школи. Виховала багато поколінь музикантів, її учні успішно виступали на обласних та міських фестивалях і конкурсах.

Наша родина жила на Холодній Горі, і повз Свято-Озерянський храм я часто проходила, але жодного разу не заходила всередину. І вже тільки в 1990 році, коли старший брат поїхав до Ізраїлю, вдома були негаразди, депресивний такий час був, тоді вперше зайшла я до цього храму. Служби не було, але я дивилася на свічки, що тихенько горять, на ікони, і так стало добре… Була думка — чи маю я право перехреститися, чи ні, я ж не хрещена… Ось тоді мене вперше благодать торкнулася, — згадує Людмила Володимирівна. Читати далі →