Денні архіви: 25.04.2022

25 апреля 2022 г.
ПОНЕДЕЛЬНИК СВЕТЛОЙ СЕДМИЦЫ

В это тревожное время радостно видеть в Свято-Озерянском храме новые лица, видеть всех тех, кто приходит в дом Господень, чтобы вознести к Нему свои молитвы, получить утешение в скорбях. Но, конечно, не менее отрадно снова встречать каждого, кто уже много лет посещает наш храм – «Живы, живы, слава Богу!». Как обострено сейчас понимание величайшей, ничем не восполнимой ценности каждой живой души, каждой личности! Какой тяжкий грех – не осознавать этого, говорить о так называемых приемлемых потерях, когда речь идёт о человеческих жизнях.

В Светлый Понедельник мы публикуем рассказ о себе одного из самых старших прихожан Свято-Озерянского храма, Владимира Ивановича Набоки.

Я родился 21 июня 1937 года, в городе Харькове. Моя мама родом из Кировоградской области, из села Новая Прага, родилась 10 декабря 1909 года. Отец мой из Соколово, 1905 года рождения. Был у меня старший брат Анатолий, 1935 года, и сестричка 1939 года, Царствие Небесное им всем. Я учился в 115-ой Харьковской школе, на Новой Баварии. С семнадцати лет, в 1954 году, пошёл работать. Учился на маляра-альфрейщика. Со временем обучился ещё многим специальностям, в основном по отделочным работам. Вот, к примеру, делал я и такую роспись, как в этом храме, помогал расписывать храм в Ольшанах. Конечно, делал много ремонтов квартир – штукатурка, малярка, побелка. У меня были очень хорошие учителя, уже, Царствие им Небесное, никого нету. Первого моего учителя звали Леонид Лазарев. Потом, со временем, мои наставники говорили, что во многом я их превзошел.

Таинство Крещения принял в Преображенском храме в посёлке Ледном, где я когда-то жил. Там построил дом, там и в церковь начал ходить. В Свято-Озерянский храм часто заходил и раньше, потому что здесь рядом живет племянница. Теперь всё время хожу в этот храм. Сейчас я живу на улице Метростроителей, на Северной Салтовке-2. Недалеко от дома расположен храм Георгия Победоносца, он в хорошем состоянии и служба там хорошая, но меня тянет сюда, в Свято-Озерянский. Недаром через весь город я сюда добираюсь, встаю в 3 часа утра, читаю молитвы утренние…

Вспоминаю, как я работал в Харьковском Дворце труда. Работал там тогда и мой последний учитель, Царствие ему Небесное. Хоть и я уже стал мастером к тому времени, но он был лучше всех, «звездой» мастеров Харькова. Он часто приходил в нашу бригаду, в которой работало 9 человек. Однажды он попросил помочь ему, узнал мои способности, и с тех пор обычно всегда спрашивал меня… К работе я всегда относился очень честно, фальшивить не умею. Так меня научили и воспитали наставники. Лучше один раз сделать работу хорошо, чем десять раз переделывать плохо. Вот, к примеру, Вы заказали себе какую-то одежду. Хороший мастер всё хорошо сделает, и Вы навсегда останетесь ему благодарны. А плохой если сделает мастер … лучше не надо к нему ходить. О плохом будете потом плохо вспоминать, а о хорошем – всегда хорошее говорить. Вот и я всегда старался делать своё дело хорошо, качественно, долговечно. Многим я делал разрисовку потолков, художественное оформление в квартирах – и обо мне плохого никогда не скажут, всегда ко мне очередь стояла, чтобы сделать ремонт.

Сейчас-то, конечно, все кляет обои, это уже другое. Но что обои – бумага, она год-два продержалась, и потом что? А когда … вот, смотрите, как нарисована роспись, видите, как красиво. И ты смотришь на неё, и постоянно будешь смотреть и любоваться. Вот такая у меня профессия, и я ею горжусь. Ну, сейчас я старенький уже, вот этим летом будет 85 лет… Так что всем, кто учится, где бы и чему бы вы не учились, мой совет – сразу привыкайте, учитесь делать работу качественно, на совесть.

Вот сюда я прихожу с душой, в этот храм. Ложусь спать – и я в храме, просыпаюсь – и снова я в этом храме, и уходить отсюда никуда не хочу, и только сюда меня всё время сердце влечёт.

ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ
ПРЕДСТОЯТЕЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
БЛАЖЕННІШOГО МИТРОПОЛИТА КИЇВСЬКОГО І ВСІЄЇ УКРАЇНИ ОНУФРІЯ
АРХІПАСТИРЯМ, ПАСТИРЯМ, ЧЕРНЕЦТВУ
ТА ВСІМ ВІРНИМ ЧАДАМ
УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій

Христос Воскрес!

Цими вічно живими словами сердечно поздоровляю всіх Вас, боголюбиві архіпастирі і пастирі, благочестиві іноки та інокині, дорогі брати і сестри, з найбільшим нашим християнським Празником Воскресіння Господа Бога і Спасителя нашого Іісуса Христа.

У цьому році Господь відвідав нас особливим випробуванням і скорботою. Сили зла згустилися над нами. Але ми не нарікаємо і не униваємо, тому що Своїм Воскресінням Христос Спаситель переміг зло.

Преславне Воскресіння Христове — це Празник торжества перемоги добра над злом, правди над неправдою, світла над темрявою. Воскресіння Христове — це вічна Пасха, в якій Христос, наш Спаситель і Господь, перевів нас від смерті до життя, від пекла до Раю.

Бог, Всемогутній наш Творець і Создатель, створив людину із землі, вдихнув в лице її дихання життя і прикрасив її Своїм Божественним образом. На жаль, людина позбавила себе цієї високої честі, коли вона відвернулась від Божественної Любові. Людина добровільно стала жертвою смерті. Смерть, яку Господь допустив до падшої людини, не була помстою Бога, це був прояв нової Божественної Любові до падшої людини: смертю Господь пресі кав людський гріх і не дозволяв злу стати безсмертним. А коли Господь знищив людський гріх на Хресті, тоді Господь відібрав силу й у смерті. Після Воскресіння Христового смерть із вічно царюючої перетворилась на короткочасний сон, якість якого залежить від моральної якості нашого земного життя.

Своїм воплощенням, вольними стражданнями і смертю на Хресті Син Божий, наш Спаситель, повернув нам втрачений Рай, а Своїм Преславним Воскресінням Спаситель зробив Рай доступним для кожної людини. Райські двері тепер відчиняються не із середини, а ззовні, і кожна людина одержала ключ, яким вона може і повинна відчиняти Рай. Ключем, яким відчиняються врата святого Раю, є покаяння. Покаянням благорозумний розбійник відчинив собі Райські двері і почув радісні слова Христа Спасителя: «Сьогодні будеш зі Мною в Раю» ().

Які блаженні були ті люди, хто сподобився великої честі бачити воплощенного Бога, чути Його святі слова і бачити Його дивні чудеса. Ще більш блаженними були святі Жони Мироносиці, коли побачили Ангела, що сидів на камені біля порожнього Гробу Спасителя і який сказав їм: «Не бійтесь, тому що знаю, що ви шукаєте Іісуса Розп’ятого. Його немає тут — Він воскрес!» (). Але ще більш блаженними стали ті, хто не бачив Спасителя тілесними очима, але увірував у Нього як Сина Божого, як Спасителя світу.

Звістка про Воскресіння Христа втішила не тільки святих Жон Мироносиць і Апостолів, вона стала радістю для всього світу. Людські серця, які вірою сприйняли істину Христового Воскресіння, наповнювались новою благодатною силою, яка вселяла в людей світлу надію повернення в Рай і укріпляла людей в боротьбі зі злом, що існувало у світі.

Багато людей настільки щиро увірували у Воскреслого Христа, що вони повністю віддали себе на служіння Богу. Вони покаянням очистили себе від гріха і з’єднались зі своїм Творцем; вони смирили себе під волю сильного Бога і самі стали сильними, вони стали духовними героями. Свята Церква таких людей називає земними Ангелами.

І сьогодні у світі є земні Ангели, сильні духовні воїни, які вірою у Воскреслого Христа перемагають зло і заради яких Господь милує всіх нас, грішників. Такі святі подвижники часто знаходяться поруч з нами, але ми ними не інтересуємось, тому ми їх не бачимо. Ми вважаємо, що світ живе заради наших економічних, політичних, наукових та інших досягнень, а насправді світ живе заради тих праведників, які вмістили у свої серця Воскреслого Христа, Сильного і Могутнього Бога, Який їх зробив сильними і могутніми. Такі люди жертовно люблять увесь світ, вони моляться за нас, і заради них Господь посилає нам, недостойним, Свої милості і щедроти.

Сьогодні ми смиренно дякуємо нашому Святому Творцю і Создателю за те, що слово про Христа Розп’я того і Воскреслого досягнуло і до нашої землі. Це спасительне благовістя приніс на нашу землю святий апостол Андрій Первозванний. Святий апостол Андрій навчив нас вірувати у Воскреслого Христа, Сина Божого, Спасителя світу, навчив нас жити по святих Божественних заповітах і таким життям свідчити про свою любов до Бога, Який «так полюбив світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб усякий віруючий в Нього не загинув, але мав життя вічне» ().

Нехай кожен із нас, дорогі брати і сестри, розумно заставляє себе вибудовувати своє життя на священних заповітах Воскреслого Христа, нашого Спасителя і Бога. Хто живе по заповітах Бога, той оберігає від загибелі не тільки себе, але й світ, який оточує його. Тому намагаймось жити так, щоб ми були хоронителями світу, а не розрушителями його.

Ще раз вітаю всіх Вас, дорогі брати і сестри, зі Святом Преславного Христового Воскресіння, з великим тріумфом перемоги життя над смертю. Бажаю всім здоров’я, миру, щастя і спасіння. Нехай світло життя, яке засяяло від Живоносного Гробу, осяює наш розум і дає нам силу любити Бога і любити один одного, щоб ми сьогодні, Воскресіння Христове празнуючи, поклонились смиренно святому Господу Іісусу і разом заспівали переможну пісню Святої Пасхи: «Христос воскресе изъ мeртвыхъ, смeртію смeрть попрaвъ, и сyщымъ во гробехъ животъ даровaвъ» (Тропар Пасхи). Амінь.

Воістину Христос Воскрес!

Смиренний
Онуфрій 
Митрополит Київський і всієї України
Пасха Христова
2022 р.
м. Київ

ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ БЛАЖЕННІШOГО МИТРОПОЛИТА КИЇВСЬКОГО І ВСІЄЇ УКРАЇНИ ОНУФРІЯ