Річні архіви: 2018

12 ноября 2018 г.
ОЗЕРЯНСКОЙ ИКОНЫ БОЖИЕЙ МАТЕРИ

Празднование иконе Божией Матери Озерянской совершается два раза в год, 29 июня и сегодня, 12 ноября. Осенью 1844 года, впервые встречая перенесенную крестным ходом из Куряжского монастыря в Харьков святую чудотворную Озерянскую икону, преосвященный Иннокентий (Борисов), епископ Харьковский и Ахтырский, сказал: «С радостию и страхом исходим пред тебя, Владычице. Исходим с радостию – ибо веруем, что в дивном лике твоем грядет к нам вся благодать Сына и Бога твоего, исходим со страхом – ибо знаем, что ты не терпишь греховной нечистоты, а мы все покрыты ею». Очень многое изменилось с тех времен вокруг нас, но и сегодня, придя в храм почтить святую Озерянскую икону, мы можем, каждый от себя, повторить эти слова от всего сердца.

Утром престольного праздника клирики Свято-Озерянского храма во главе с настоятелем архимандритом Никодимом (Сылко) и священнослужители, приехавшие разделить праздничное торжество, отслужили молебен с чтением акафиста Озерянской иконе Божией Матери и совершили чин малого освящения воды. После чтения часов была совершена Святая Божественная Литургия. Во время литургии, после чтения Евангелия, с проповедью к прихожанам обратился гость нашего храма, архимандрит Андрей (Пашко). Он говорил о беспредельной милости Божией к людям, одно из проявлений которой – Пречистая Божья Матерь, о необходимости покаяния для того, чтобы получать помощь Пресвятой Богородицы, которая любит всех нас материнской любовью.

В окончание праздничного богослужения священнослужители и прихожане трижды обошли храм торжественным крестным ходом, с окроплением Святой водой и чтением Евангелия.

После крестного хода со словом к собравшимся обратился настоятель архимандрит Никодим:

Во имя Отца и Сына, и Святаго Духа!

Сегодня для нашей общины особый день, мы празднуем наш престольный праздник, почитаем Озерянскую икону Божией Матери. Эта икона была явлена недалеко от Харькова, на берегу речки Озерянки, и никто тогда не думал, что этот день войдет в историю нашей православной церкви. Простой крестьянин пришел на свое делание, косить траву, внезапно услышал стон и увидел, что свей косой он рассек икону, лежавшую в траве. Он принес икону домой, находясь в печали и недоумении от того, что так ее повредил. Молясь, он уснул, а когда проснулся, увидел, что Святого Образа в его хижине уже нет. Крестьянин впал в еще большее отчаяние, ведь он не только навредил иконе, но теперь еще и утратил ее. Когда же он вернулся продолжить свое делание, со страхом и трепетом увидел, что икона снова находится на том же месте, где была повреждена, но разрез от косы сросся, а рядом появился родник воды. Крестьянин рассказал обо всем этом священнику, и с того самого дня по сегодняшний происходят чудеса от этого святого образа. Первоначальный образ Божией Матери Озерянской был утерян в тридцатые годы прошлого века, но копии иконы несут ту же силу, как ее первообраз. И сегодня мы, второй раз в году, совершаем празднование Озерянской иконе, вспоминая ее перенесение крестным ходом из Куряжа в Харьков осенью.

С уважением и надеждой обращаясь к Божией Матери в молитве, мы должны непоколебимо верить, что Она услышит все наши прошения и поможет каждому из нас, если только мы будем возносить свою молитву искренне, без сомнений, всецело отдаваясь промыслу Божьему. Сегодня мы с радостью благодарим Божью Матерь за то милосердие, которое Она проявляет к нам, невзирая на наши грехи. Мы грешим ежедневно, ежечасно, ежеминутно, – но все равно чувствуем благодать Божией Матери. Какие вокруг происходят события, какие нестроения, но Бог проявляет милосердие к нам, грешным. Дай, Господи, чтобы и в дальнейшем мы находились под покровом Божией Матери, ведь нет ничего выше благодати Божией. И когда Пресвятая Дева простирает над нами Свой покров, мы должны только не сомневаясь верить, что все будет хорошо. Дай, Господи, чтобы эта вера теплилась в ваших сердцах, чтобы радость сегодняшнего праздника вы несли в свои дома, жили этой радостью, делились ею друг с другом. Праздник нашей души должен быть для всех, чтобы никто не остался в стороне. Радость нашего престольного праздника должна коснуться души каждого человека, ведь это праздник не только нашего храма, но и всего города Харькова, и всего нашего Слобожанского края, Аминь! С праздником вас!

После богослужения все желающие могли подкрепить свои телесные силы благотворительным обедом во дворе храма.

От суеты житейския возникше и ума своего помыслы воедино собравше, ко Твоей, Богородице, иконе очи душ и телес наших воздвизаем, и Тебе взываем сице: не остави, Пречистая, нас немощных во гресех наших растлетися, не попусти злому демону души наши от Сына Твоего в дебри страстей отгнати, но помози нам Того заповеди присно памятовати, да ниже блудным возбешением себе предаем, ниже друг друга злобою угрызаем, но якоже днесь, святыни Твоей предстояще, о исправлении жития нашего ревностию распаляемся, тако и от храма Твоего в домы своя отшедше, сие доброе намерение сохранити потщимся!

Литургия в Свято-Озерянском храме, малый вход. Озерянской иконы Божией Матери, 12 ноября 2018 г.

11 ноября 2018 г.
НЕДЕЛЯ 24-Я ПО ПЯТИДЕСЯТНИЦЕ.
ВЫСТУПЛЕНИЕ ВОСПИТАННИКОВ ДЕТСКОЙ ВОСКРЕСНОЙ ШКОЛЫ, ПОСВЯЩЕННОЕ ПРАЗДНИКУ ОЗЕРЯНСКОЙ ИКОНЫ БОЖИЕЙ МАТЕРИ

Её имён не перечислить
Её чудес не рассказать
О них нам трудно даже мыслить
О них лишь сердце может знать

11 ноября, в канун Престольного праздника, воспитанники детской воскресной школы приняли участие в воскресной Литургии и подготовили концерт-поздравление для прихожан нашего храма.

Вместе с большим и малым хорами Свято-Озерянского храма хвалу Господу сегодня на Божественной литургии возносили и детские голоса. Воспитанники воскресной школы уже знают и понимают песнопения «Тело Христово», «Видехом свет истинный», Многолетие, читают 33 псалом. Именно формирование понимания богослужений святой церкви, благоговейного и смиренного отношения к ним и является главной задачей воскресных школ.

После Божественной Литургии воспитанники выступили перед прихожанами с небольшим праздничным концертом, программу которого составили стихотворения и песни, посвящённые Пречистой Богородице: «Покров», «Дева Мати», а также Тропарь Празднику. Выступление было принято очень тепло и вдохновлённо.

После окончания концерта настоятель храма архимандрит Никодим произнес назидательное пастырское слово и подчеркнул, что именно в воскресной школе дети имеют возможность возносить Господу посильную жертву хвалы благодаря своим трудам во славу Божию.

Праздник для детей продолжило совместное чаепитие в стенах воскресной школы, в уютной, доброжелательной обстановке, в дружеском общении и обмене эмоциями после богослужения и выступления на концерте.


Дева, Мати, Дева Мати…
Чудо это как понять, как понять?
Тайну эту чистым сердцем
Нужно каждому принять.

Фрагмент праздничного выступления воспитанников детской воскресной школы Свято-Озерянского храма, 11 ноября 2018 г.

10 жовтня 2018 р.
ВІДВІДУВАННЯ СВЯТО-ОЗЕРЯНСЬКОГО ХРАМУ УЧАСНИКАМИ МІЖНАРОДНОЇ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ

10 жовтня Озерянський храм відвідали клірик Троїцького чоловічого монастиря в Джорданвіллі (штат Нью-Йорк) протодиякон Віктор Лохматов та монахиня Феодосія (Тихонович). Гості нашого храму незвичайні, і не лише тому, що вони звершують своє служіння Святій Церкві Христовій на різних географічних відстанях. Отець Віктор служить в дияконському чині в Руській Зарубіжній Церкві у Сполучених Штатах Америки, а матушка Феодосія несе послух старшої над черницями в Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі. Місто Харків гості відвідали за архіпастирським запрошенням Високопреосвященнішого Онуфрія, митрополита Харківського і Богодухівського, ректора Харківської духовної семінарії. Вже другий рік поспіль на теренах Харківської єпархії проводиться Міжнародна науково-практична конференція, присвячена питанням богослов’я та церковної історії. Високопреосвященніший Владика Онуфрій гостинно запропонував отцю Віктору й матушці Феодосії також відвідати храми міста Харкова.

В день відвідування Озерянського храму стояла чудова осіння погода. Щиро й тепло гостей зустрічав настоятель храму архімандрит Никодим (Силко). З ласки Божої був відчутний той особливий настрій, який нагадував слова Старого Заповіту: “було тоді світло, і радість, і веселість, і честь!” (). Треба зазначити, що “церква на Холодній Горі”, як кажуть харків’яни, займає особливе місце в житті протодиякона Віктора Лохматова. Так склалася доля, що в 1950 році його батьки, Євсевій і Марія, емігрували до Канзасу у Сполучених Штатах. До Нового Світу вони взяли й свого 5-річного сина Вітю, якого виховували в шанобливому ставленні і до своєї мови, і до рідної культури. «Назавжди залишилися в пам’яті, – згадує отець Віктор, – не лише українські страви, які смачно готувала мама, але й назви харківських міських районів (Холодна, Лиса Гора), слобожанських міст та селищ (Золочів, Борки, Руська Лозова), річок (Лопань, Уди), про які розповідав батько та, головне, народні словосполучення, вирази, що свідчать про благочестя і глибоку віру: “Хай Бог милує”, “Нехай Бог допомагає”».

Отець-протодиякон розповідає: «Наприкінці 1960-х років я отримав можливість звершити подорож до Харкова, щоб побачити свою бабусю, Василину Михайлівну, та двоюрідного дідуся, ігумена Тихона (Подгаєвського). Бабуся мешкала в будиночку по вулиці Нижній Гиївській, і одного дня попросила відвезти її до храму на Холодній Горі. Я чудово запам’ятав мальовничу церкву, де мені, вихованцю Свято-Троїцької духовної семінарії в Джорданвіллі, надали високу честь – прочитати шестопсалм’я. Зворушливим було, коли черниці, котрі співали на крилосі, але одягнені не по-чернечому, а як парафіянки [насельниці подвір’я Глинської пустині на Холодній Горі, які несли послух у Озерянському храмі – Прим. авт.], пригостили мене варениками. Дізнавшись, що я вирушаю на Святу Землю, до Віфанії на свято Вознесіння, матушки дали мені записочки “за здравіє” і “за упокій”. Незабаром Господь сподобив передати ці святі імена для молитовного поминання  на Єлеонській горі».

Майже через п’ятдесят років харків’янин Віктор Лохматов знов переступив поріг Озерянської церкви. «Я бачу, багато що змінилося. В 1969 році храм справив на мене велике духовне враження. Зараз відчутно, що стараннями настоятеля та церковної громади духовне життя парафіян підтримується “в благочесті і чистоті”, збагачуючи намолене надбання минулих пастирів і вірян для прийдешніх поколінь. З благоговінням схиляю коліна перед Озерянською іконою Божої Матері – Покровителькою Харківської землі і цього святого місця». Архімандриту Никодиму для майбутнього музею Озерянського храму протодиякон Віктор подарував світлини, зроблені дарувальником в 1969 році. На цих знімках видно старий дерев’яний іконостас, з тими ж самими іконами, що зараз розташовані в рядах іконостасу, спорудженого за часів настоятельства (1977-1995) протоієрея Миколая Бараненка (1932-1995). В зелені дерев потопає огорожа, яка зберігалась з перших років історії храму, з відчиненими воротами на церковний двір, вкритий лише землею, на відміну від сучасного, для зручності парафіян вимощеного бруківкою.

Увагу гостей викликала ікона святителя Іоанна (Максимовича), архієпископа Шанхайського і Сан-Франциського. Вони особисто знали “праведника ХХ століття”, який народився в Харківській губернії, навчався на юридичному факультеті Харківського університету, був одним з найвідоміших ієрархів Руської Зарубіжної Церкви. За часів перебування у Парижі святий Іоанн хрестив шестимісячну дівчинку Олену Тихонович, яка згодом стала черницею Феодосією. З молитвою отець Віктор і матушка Феодосія приклалися до ікони святителя Іоанна з часткою його мантії – святинею, що була передана громаді Озерянського храму влітку цього року із Сан-Франциско, де зберігаються чудотворні мощі угодника Божого.

На молитовну згадку архімандрит Никодим підніс протодиякону Віктору і монахині Феодосії подарункові фотоальбоми, присвячені історії Харківської області, книгу про чудотворну Озерянську ікону Божої Матері з акафістом, видання “Святыня Нововодолажчины” про Архангело-Михайлівський храм селища Рокитне та свою монографію “Шляхами пращурів. Історико-краєзнавчі, духовно-просвітницькі нариси”. Завершальним акордом зустрічі стали слова подяки від отця-настоятеля та спільне побажання гостям на всіх шляхах життя у різних куточках Божого світу знаходити головну дорогу в житті людини – дорогу до Спасителя-Христа.

Клірик Свято-Озерянського храму, протодиякон Максим Талалай