Сьогодні парафіяни Свято-Озерянського храму відзначають не зовсім звичайне престольне свято – бо ж наразі у нашому храмі немає престолу, присвяченого святителю Амвросію. Але такий престол існував цілих 44 роки, від самого відкриття храму й до 1945 року, коли владика Стефан (Проценко) знов освятив його на честь Усіх Святих, у пам’ять про зруйнований Всіхсвятський Холодногірський храм. Тому цей день залишається для громади парафіян особливим святом і добрим приводом згадати видатну особистість Святителя Амвросія Медіоланського.
Авредій Амвросій народився близько 340 року у місті Тревірі (нині Трір, Німеччина) у багатій і знатній римській родині. Увесь перший період його життя бачиться взірцем зразкової мирської кар’єри – дитинство у шляхетній сім’ї, чудова юридична освіта, вільне та глибоке опанування риторики, ораторського мистецтва, літератури і філософії. Зрештою, посада префекта північної Італії з резиденцією в Медіолані (нині Мілан), яку Амвросій отримав у 33 роки. І саме на такому піці блискучої кар’єри Господь призиває його на Своє служіння, практично проти його бажання та у досить дивний спосіб. Учинився такий збіг обставин, що для майбутнього святителя не залишилося іншого виходу, окрім прийняття єпископського сану – того бажали усі люди й сам імператор, якому він вже не міг не підкоритися.
Після тяжкого боріння, нарешті прийнявши волю Господню, Амвросій, як дійсно цільна і послідовна натура, розпочинає самовіддане служіння й присвячує йому всі свої сили і непересічні здібності. Ставши достеменним речником Святої Церкви – Царства Божого на землі, Амвросій вдало бореться із язицтвом та аріанською єрессю, піклується про належний рівень духовенства, несе народу силу Слова Христового у проповідях (саме його талант зіграв вирішальну роль у наверненні в християнство Аврелія Августина), залишає по собі шерег листів і праць морально-аскетичного та догматичного напрямків. Відстоюючи верховенство морального авторитету Святої Церкви, святитель Амвросій не побоявся публічно засудити імператора Феодосія І Великого за здійснені за його наказом масові вбивства і не допускав його до Святого Причастя аж допоки той не здійснив привселюдного каяття.
Напередодні свята увечері в Свято-Озерянському храмі було звершено Всенічне бдіння. Зранку святкового дня перед іконою Святителя Амвросія парафіяни та священство звершили молебень із акафістом святому. Святкову Божественну Літургію очолив настоятель храму архимандрит Никодим (Силко), йому співслужило духовенство храму та Харківської єпархії. За Літургією священники і віряни молилися про мир на українській землі та позбавлення від ворога, благали Господа умудрити владу, зміцнити воїнство, звільнити полонених, зцілити хворих та прихистити тих, хто втратив домівку.
Наприкінці богослужіння настоятель привітав парафіян з престольним святом та виголосив напутнє слово: «В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа! Милістю Божою ми намагаємося зберегти традицію святкування Амвросію Медіоланському як престольного свята для нашого храму. Коли, по завершенню будівництва у 1901 році, храм було освячено, у ньому було три вівтарі. Головний – на честь Озерянської ікони Божої Матері, правий – на честь Святого Рівноапостольного Володимира, і той, де ми звершили сьогодні Богослужіння – був освячений на честь Амвросія Медіоланського.
Неподалік від нашого раніше знаходився Всіхсвятський храм, який перед війною був зруйнований безбожною владою. Після закінчення війни почала відроджуватися Харківська єпархія, почали відновлюватись Богослужіння у раніше закритих владою та запустілих храмах. І тоді приснопам’ятний Владика Стефан (Проценко) вирішив освятити цей боковий вівтар нашого храму на честь Усіх Святих – щоб увічнити пам’ять дуже шанованого харків’янами Всіхсвятського храму. Але ми продовжуємо святкувати це свято як престольне, тому що після освячення Ангел Престолу залишається при ньому до самого Другого пришестя Господа нашого Ісуса Христа.
Для кожного, хто спрямований на молитовне життя і духовне зростання, природним є прагнення знати й пам’ятати не тільки історію своїх предків, свого роду, але і свого приходу, того храму, де ми підносимо свої молитви до Господа. Отже, дуже важливо та корисно для нас молитись усім святим покровителям нашого храму.
Тому бажаю всім вам, за молитвами нашого покровителя єпископа Амвросія Медіоланського, Божої допомоги, міцності духу, терпіння, радості. Намагайтеся зберегти цю радість свята для тих, хто на вас чекає вдома, для своїх рідних. Не залишайте надію на Божу допомогу навіть у найскладніших життєвих обставинах!».
Изря́дно сло́во жи́зни стяжа́в, о́тче му́дре,
не усумне́ся высоты́ ца́рския, богонаказа́тельне царя́ обличи́ и умудри́.
Те́м па́че че́стне почте́ся и люде́й свои́х па́ству к Бо́гу наста́ви.
Сего́ ра́ди зове́м ти́: ра́дуйся, Амвро́сие преди́вне.
