У чотириста дев’яносто дев’ятий день спротиву варварській агресії держави-злочинця у останню земну путь проводили ще одного захисника Батьківщини, що мужньо віддав своє життя за своїх рідних та співвітчизників.
Всеволод Татьков народився 24 лютого 2004 року в Харкові. Закінчив 126-ту школу, навчався у Харківському державному вищому училищі фізичної культури, а потім у Харківському обласному вищому училищі фізичної культури та спорту. Хлопець був багаторазовим призером чемпіонатів України з водного поло серед юніорів та юнаків. Змалку був парафіянином Свято-Озерянського храму та вихованцем недільної дитячої школи.
Із самого першого дня вторгнення Всеволод пішов до тероборони, потім пройшов навчання та вступив до спецпідрозділу ГУР Міноборони “Kraken”. Брав участь у звільненні Харківщини та Донбасу. Загинув 4 липня, виконуючи завдання з евакуації поранених у оточенні в районі Бахмута.
Відспівування Всеволода звершив настоятель Свято-Озерянського храму архимандрит Никодим (Силко). Із сльозами на очах настоятель сказав слово, присвячене пам’яті загиблого: «В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа! Сьогодні проводжаємо в останню путь нашого парафіянина, воїна Всеволода, який не на словах, а на ділі здійснив у своєму житті справжній християнський подвиг. Коли розпочалася війна, він прийшов до мене, сказав, що вирішив йти у військо, і попросив благословення. Я відповів йому: “Повертайся з перемогою!”. Він своєю рукою написав поминальну записку, щоб ми молилися за здоров’я воїна Всеволода. Вона і зараз лежить у вівтарі нашого храму. Молилися… але Божий промисел нам не відомий.
Війна – це зло. Вона забирає життя найкращих. Зараз ми стоїмо перед труною цієї Людини, яку знали і любили. Він прожив життя не дарма, він звершив героїчний подвиг. Молімося за упокій його душі. Жодними словами неможливо передати це горе, цей біль втрати, особливо для батьків, які втратили свою дитину. Дуже боляче, що так розпорядився Божий промисел про Всеволода. Царство йому небесне, вічний спокій, співчуття батькам про втрату молодого сина… Дуже важко говорити, коли гинуть такі добрі люди… Вічна тобі пам’ять!».
