Той найблаженіший у цьому житті шлях, шлях любові до Господа, на якому ми робимо лише перші непевні кроки, Пресвята Матір Божа пройшла до кінця. Її любов до Сина свого і Бога — повна, безумовна, довершена. Тому саме в Її очах — весь розпач, в Її сльозах — вся туга дня розп’яття Христа. Мовчать, від страху та від болю, усі, хто раніше був поряд із Ним, й ледь чути слова Діви Марії в цій нестерпній тиші:

Куди йдеш, Сину Мій?
Заради чого так поспішаєш Ти?
Чи не другий шлюб справляють у Кані Галилейській,
і Ти поспішаєш туди, щоб воду на вино перетворити?
Чи піти і Мені з Тобою, Сину Мій, чи краще чекати, поки Ти повернешся?
Скажи Мені хоч слово, Слово Боже, не йди мовчки мимо Мене…
Той, що чистою Мене зберіг, Ти і Син, Ти і Бог Мій!
(Кондак Великої П’ятниці)

Богослужіння Великої П’ятниці починаються із Утрені з читанням 12-ти Євангелій Святих Страстей Господа нашого Ісуса Христа. Очима кожного з Євангелістів віряни бачать усе, що відбувалося від закінчення Тайної Вечері до розп’яття та погребіння Христа. Під час читання Євангелій усі у храмі запалюють свічки, а після богослужіння несуть ці свічки та лампадки до своїх осель.

У день, коли Господь приніс у жертву Самого Себе, Божественна Літургія не служиться. Опівдні у Свято-Озерянському храмі звершувалися Часи Великого П’ятка із зображальними та Вечірня з виносом Святої Христової Плащаниці.

У Велику Суботу Свята Церква молиться над спочилим тілом Христовим — суботня Утреня звершується по заупокійному чину й завершується похованням Плащаниці.

Після Часів із зображальними на Вечірній читають п’ятнадцять Старозавітних паремій — пророцтв про Христа, Його жертву, смерть та воскресіння. Потім у Свято-Озерянському храмі звершувалася Божественна Літургія святителя Василія Великого, після якої настоятель архимандрит (Силко) привітав вірян із Великою Суботою.

«Піснеспіви й читання сьогоднішнього Богослужіння пронизані сумом та скорботою, але водночас є в них і надія на майбутню радість, є розуміння, що всі скорботи тимчасові, а милість Божа вічна. Пройде і цей страшний час, у який нам довелося жити. Ніяк не можна зупинити живе життя, нічим неможливо применшити Христа, зменшити його любов до нас. Тому ми маємо жити надією і завжди прагнути здобувати та зберігати цю радість у Господі» — сказав настоятель.

---

Світлини у великому розмірі