Яку дивну силу всеосяжної любові Матері Божої, яку втіху, заспокоєння та мир дав Господь віруючим у самій історії явлення Озерянської ікони! Крізь відстань у часі світлом вічності сяють події, що сталися у той славетний день, волею Божою назавжди вписані вони у духовний генофонд нашого народу. Те, що людське: проста праця, величезна радість від несподіваної зустрічі зі святинею й відразу ж смуток, тяжкі думки, бо її безповоротно пошкоджено – здається, нічого вже не вдієш, і гаряча молитва від скрушеного серця. Й те, що від Господа: зцілення пошкодженого, таке, що й сліду не лишається від того відчаю та розпачу, а прекрасний лик Матері Божої відтоді, донині й навічно несе у цей світ Її цілющу любов – як найщедріший дар, як вищу міру милості Божої.
Богослужіння престольного свята Свято-Озерянського храму очолював настоятель архимандрит Никодим (Силко), йому співслужили клірики храму та духовенство Харківської та Ізюмської єпархій. Напередодні свята ввечері звершувалося Всенічне бдіння, а зранку святкового дня у храмі читали акафіст Озерянській іконі із водосвяттям.
Божественна Літургія, що розпочалася потому, була досить незвичною та дуже урочистою. У храмі продовжується ремонт центрального вівтарю, тому, із благословення настоятеля, тимчасовий вівтар було споруджено у центрі храму. Це богослужіння, безперечно, надовго запам’ятається парафіянам Свято-Озерянського храму та прочанам з інших парафій Слобожанщини як сповнене відчуттям надзвичайної близькості покрову Матері Божої та дійсно пасхальною радістю.
Після читання Апостола та Євангелія із сердечним пастирським словом до вірян звернувся протоієрей Вячеслав Коваль, настоятель храма Різдва Пресвятої Богородиці у місті Чугуєві. Святкове Богослужіння традиційно завершилося хресною ходою та проповіддю настоятеля архимандрита Никодима: «В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа! Улюблені отці, брати й сестри, вітаю вас із престольним святом! Цей день увійшов до історії Православної церкви як день явлення Озерянської ікони Божої Матері. Близько трьохсот років тому, в селі Озерянці, неподалік від Мерефи, простий чоловік займався своєю працею, косив траву. Звичайно, у нього й на думці не було, що може статися щось незвичайне. Але раптом він почув стогін і побачив, що розтяв своєю косою ікону, яка лежала у траві. Вочевидь, людина ця була глибоко віруюча, оскільки її дуже засмутив цей ненароком скоєний злочин, це пошкодження образу Божої Матері. Чоловік забрав частини ікони додому, старанно молився, заснув, а коли прокинувся – побачив, що ікона зникла. Він засмутився ще більш й почав думати, що це якесь дуже погане передвіщення в його житті, для його сім’ї.
Але, знов повернувшись до того місця, де було знайдено ікону, він побачив там джерело та знайшов її на тому самому місці, і вона була цілою, неушкодженою. У радості й здивуванні від того, що сталося, той чоловік розповів про все священникові в Мерефі. Так і почалося шанування Озерянської ікони Божої Матері. Згодом неподалік був організований монастир і на місці явлення завжди відбувалася молитва.
Йшов час, настали гоніння на Церкву, і ця святиня була втрачена. Як відомо, перед зникненням ікона перебувала у музеї релігії та атеїзму, у Трьохсвятительському храмі. Але гадаю, що усеж-таки ця чудотворна ікона не могла бути спаленою або пошкодженою. Найімовірніше, що її вивезли за кордон, бо це відбувалося у передвоєнний час, багато віруючих тоді емігрували. Про це свідчить і те, що, за словами владики Авеля (Поплавського) та багатьох інших православних, які подорожували до Америки, у храмах деяких міст там зустрічається зображення Озерянської ікони, вона там шанується. Вшановують цю ікону і в багатьох інших країнах і містах, наприклад, у Сумській області є храм, освячений на честь Озерянської ікони Божої Матері.
Хочу подякувати священникам, які змогли взяти участь у сьогоднішньому святі. Отцю Ігорю Клименку, настоятелю Успенського храму села Рубіжне Вовчанського району, який нині служить у Вовчанську, де постійно тривають обстріли та відчуваються усі тяжкості війни. Він несе справжній подвиг, ризикуючи своїм життям їде до тих людей, які залишилися жити в прифронтовій зоні, щоб їх духовно підкріпити та відправляти для них Богослужіння. Отцю Костянтину Сошину, настоятеля Вознесенського храму в Золочеві, де теж постійно тривають обстріли. Також дякую отцю Андрію Кир’янчуку, благочинному третього округу Харківської єпархії, дуже приємно, що він прийшов розділити з нами молитву і служити у престольний святковий день.
Ми мусимо прийняти і пережити всі ті випробування, які нині нам послані, без ремствування, без страху, з міцною вірою в Бога. Сподіватимемося на милість та милосердя Боже до нас грішних, ніколи, ні в якому разі не зневіряючись. Йтимемо шляхом до спасіння, не до роз’єднання, а до єднання й перемоги, за Переможцем, Господом нашим Ісусом Христом, Який веде нас до Царства Божого, амінь!».
Ієрей Костянтин Сошин, настоятель Вознесенського храму міста Золочева, від імені всіх присутніх поздоровив архимандрита Никодима із престольним святом та висловив щиру подяку за невтомні пастирські труди.
Після Богослужіння віряни мали змогу підкріпити свої тілесні сили благодійною трапезою, що її було організовано підприємцем, парафіянином та давнім піклувальником парафії Свято-Озерянського храму Олексієм Олександровичем Щуровим.
Твоєго захисту свідчення й милосердя Твого упевнення
ікона Озерянська нам, Владичице, явилася,
перед нею ж душі наші розкриваємо у молитві і з вірою до Тебе взиваємо:
зглянься, Милосердна, на людей Твоїх, усі скорботи наші й смутки заспокой,
подай добре втішення серцям нашим
і спасіння вічне душам нашим, Пречиста, виблагай.
