Книга Буття
Розділ 61 І сталося, що розпочала людина розмножуватись на поверхні землі, і їм народилися дочки.
2 І побачили Божі сини людських дочок, що вродливі вони, і взяли собі жінок із усіх, яких вибрали.
3 І промовив Господь: Не буде Мій Дух перемагатися в людині навіки, бо блудить вона. Вона тіло, і дні її будуть сто і двадцять літ.
4 За тих днів на землі були велетні, а також по тому, як стали приходити Божі сини до людських дочок. І вони їм народжували, то були силачі, що славні від віку.
5 І бачив Господь, що велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її тільки зло повсякденно.
6 І пожалкував був Господь, що людину створив на землі. І засмутився Він у серці Своїм.
7 І промовив Господь: Зітру Я людину, яку Я створив, з поверхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазунів, і аж до птаства небесного. Бо жалкую, що їх Я вчинив.
8 Але Ной знайшов милість у Господніх очах.
9 Це ось оповість про Ноя. Ной був чоловік праведний і невинний у своїх поколіннях. Ной з Богом ходив.
10 І Ной породив трьох синів: Сима, Хама й Яфета.
11 І зіпсулась земля перед Божим лицем, і наповнилась земля насильством.
12 І бачив Бог землю, і ось зіпсулась вона, кожне бо тіло зіпсуло дорогу свою на землі.
13 І промовив Господь до Ноя: Прийшов кінець кожному тілу перед лицем Моїм, бо наповнилась земля насильством від них. І ось Я винищу їх із землі.
14 Зроби собі ковчега з дерева ґофер. З перегородками зробиш ковчега, і смолою осмолиш його ізсередини та ізнадвору.
15 І отак його зробиш: три сотні ліктів довжина ковчега, п'ятдесят ліктів ширина йому, а тридцять ліктів височина йому.
16 Отвір учиниш в ковчезі, і звузиш на лікоть його від гори, а вхід до ковчегу влаштуєш на боці його. Зробиш його на поверхи долішні, другорядні й третьорядні.
17 А Я ось наведу потоп, воду на землю, щоб з-під неба винищити кожне тіло, що в ньому дух життя. Помре все, що на землі!
18 І складу Я заповіта Свойого з тобою, і ввійдеш до ковчегу ти, і сини твої, і жінка твоя, і жінки твоїх синів із тобою.
19 І впровадиш до ковчегу по двоє з усього, з усього живого, із кожного тіла, щоб їх заховати живими з тобою. Вони будуть самець і самиця.
20 Із птаства за родом його, і з худоби за родом її, і з усіх плазунів на землі за родом їх, по двоє з усього увійдуть до тебе, щоб їх зберегти живими.
21 А ти набери собі з кожної їжі, що вона на споживання, і буде для тебе й для них на поживу.
22 І зробив Ной усе, як звелів йому Бог, так зробив він.
Розділ 7
1 І сказав Господь Ноєві: Увійди ти й увесь дім твій до ковчегу, бо Я бачив тебе праведним перед лицем Своїм в оцім роді.
2 Із усякої чистої худоби візьмеш собі по семеро, самця та самицю її, а з худоби нечистої двоє: самця та самицю її.
3 Також із птаства небесного по семеро, самця та самицю, щоб насіння сховати живим на поверхні всієї землі.
4 Ось бо по семи днях Я литиму на землю дощ сорок день і сорок ночей, і всяку істоту, яку Я вчинив, зітру з-над поверхні землі!
5 І зробив Ной усе, як звелів був Господь.
6 А Ной був віку шостисот літ, і стався потоп, вода на землі.
7 І ввійшов Ной, і сини його, і жінка його, і невістки його з ним до ковчегу перед водою потопу.
8 Із чистої худоби та з худоби, що нечиста вона, і з птаства, і всього, що плазує на землі,
9 по двоє ввійшли до Ноя до ковчегу, самець і самиця, як Бог Ноєві був ізвелів.
10 І сталося по семи днях, і води потопу линули на землю.
11 Року шостої сотні літ життя Ноєвого, місяця другого, сімнадцятого дня місяця, цього дня відкрилися всі джерела великої безодні, і розчинилися небесні розтвори.
12 І був дощ на землі сорок день і сорок ночей.
13 Того саме дня до ковчегу ввійшов Ной, і Сим, і Хам та Яфет, сини Ноєві, і жінка Ноєва, і три невістки його з ними,
14 вони та всяка звірина за родом її, і всяка худоба за родом її, і всяке плазуюче, що плазує по землі, за родом його, і всяке птаство за родом його, усяка пташка крилата.
15 І ввійшли до Ноя, до ковчегу по двоє із кожного тіла, що в нім дух життя.
16 А те, що ввійшло, самець і самиця з кожного тіла ввійшли, як звелів йому Бог. І замкнув Господь за ним ковчега.
17 І був потоп сорок день на землі, і збільшилась вода, і понесла ковчега. І він високо став над землею.
18 І прибула вода, і сильно збільшилась вона на землі, і пливав ковчег на поверхні води.
19 І дуже-дуже вода на землі прибула, і покрились усі гори високі, що під небом усім.
20 На п'ятнадцять ліктів угору вода прибула, і покрилися гори.
21 І вимерло всяке тіло, що рухається на землі: серед птаства, і серед скотини, і серед звірини, і серед усіх плазунів, що плазують по землі, і кожна людина.
22 Усе, що в ніздрях його дух життя, з усього, що на суходолі вимерло було.
23 І винищив Бог усяку істоту на поверхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазуна, і аж до птаства небесного, вони стерлись з землі. І зостався тільки Ной та те, що з ним у ковчезі було.
24 І прибувала вода на землі сто і п'ятдесят день.
Розділ 8
1 І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, і вода заспокоїлась.
2 І закрились джерела безодні та небесні розтвори, і дощ з неба спинився.
3 І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спадати по ста й п'ятидесяти днях.
4 А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських.
5 І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.
6 І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив.
7 І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі.
8 І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спала вода з-над землі.
9 Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її.
10 І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав.
11 І голубка вернулась до нього вечірнього часу, і ось у неї в дзюбку лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі.
12 І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась.
13 І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі!
14 А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця висохла земля.
15 І промовив Ноєві Господь, кажучи:
16 Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої.
17 Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай рояться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються.
18 І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його.
19 Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми вийшли з ковчегу вони.
20 І збудував Ной жертівника Господеві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопалення.
21 І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був.
22 Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч не припиняться!
Розділ 9
1 І поблагословив Бог Ноя й синів його, та й промовив: Плодіться й розмножуйтеся, та наповнюйте землю!
2 І ляк перед вами, і страх перед вами буде між усією звіриною землі, і між усім птаством небесним, між усім, чим роїться земля, і між усіма рибами моря. У ваші руки віддані вони.
3 Усе, що плазує, що живе воно, буде вам на їжу. Як зелену ярину Я віддав вам усе.
4 Тільки м'яса з душею його, цебто з кров'ю його, не будете ви споживати.
5 А тільки Я буду жадати вашу кров із душ ваших, з руки кожної звірини буду жадати її, і з руки чоловіка, з руки кожного брата його Я буду жадати душу людську.
6 Хто виллє кров людську з людини, то виллята буде його кров, бо Він учинив людину за образом Божим.
7 Ви ж плодіться й розмножуйтеся, роїться на землі та розмножуйтесь на ній!
8 І сказав Бог до Ноя та до синів його з ним, кажучи:
9 А Я, ось Свого заповіта укладаю Я з вами та з вашим потомством по вас.
10 І з кожною живою душею, що з вами: серед птаства, серед худоби, і серед усієї земної звірини з вами, від усіх, що виходять з ковчегу, до всієї земної звірини.
11 І Я укладу заповіта Свого з вами, і жодне тіло не буде вже знищене водою потопу, і більш не буде потопу, щоб землю нищити.
12 І Бог промовляв: Оце знак заповіту, що даю Я його поміж Мною та вами, і поміж кожною живою душею, що з вами, на вічні покоління:
13 Я веселку Свою дав у хмарі, і стане вона за знака заповіту між Мною та між землею.
14 І станеться, коли над землею Я хмару захмарю, то буде виднітися в хмарі веселка.
15 І згадаю про Свого заповіта, що між Мною й між вами, і між кожною живою душею в кожному тілі. І більш не буде вода для потопу, щоб вигубляти кожне тіло.
16 І буде веселка у хмарі, і побачу її, щоб пам'ятати про вічний заповіт між Богом і між кожною живою душею в кожному тілі, що воно на землі.
17 І сказав Бог до Ноя: Це знак заповіту, що Я встановив поміж Мною й поміж кожним тілом, що воно на землі.
Щоб читати Біблію, виберіть потрібні книгу та розділ у віджеті “– Святе Письмо –”, що розташований у боковій колонці або знизу сторінки, якщо Ви використовуєте мобільний пристрій.